Решение № 87727023, 20.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 Справа №607/2003/20

Провадження № 2-а/607/134/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Воробель Н.П.,

при секретарі Комар Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2046878 від 31 січня 2020 року,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Климчук О.І.,

встановив:

позивач Плисюк М.А., пред`явив в суд позов до відповідача поліцейського Управління патрульної поліції в Тернопільській області - сержанта поліції 3 роти 1 батальйону Любий Т.М., у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2046878 від 31 січня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Суцільну лінію розмітки, котра поділяє протилежні потоки руху, не пересікав, на смугу зустрічного руху не виїжджав. Щодо відео, наданого працівника поліції, то зазначає, що воно знімалось з прилеглої території та з далекої відстані.

Після відкриття провадження у справі та до ухвалення рішення, в порядку, визначеному ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд замінив відповідача у справі належним - Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Тернопільській області ДПП).

Представник відповідача подала відзив, у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. Зазначає, що факт перетину ОСОБА_1 подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, зафіксовано на записі з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказані вимоги підтримав з мотивів, викладених позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві. Додала, що на записі з відеореєстратора відсутнє характерне покачування автомобіля позивача під час переїзду «лежачого поліцейського». Це свідчить про те, що він його об`їхав, а тому неминуче перетнув подвійну суцільну лінію, котра поділяє зустрічні транспортні потоки, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

31 січня 2020 року поліцейським Управління патрульної поліції в Тернопільській області - сержантом поліції 3 роти 1 батальйону Любий Т.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2046878 від 31 січня 2020 року, де зазначено, що ОСОБА_1 31 січня 2020 року, о 03 год. 34 хв., керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», р.н. НОМЕР_1 , проспектом Злуки у м. Тернополі перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ч. 1 ст. 7 КУпАП)

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - поліцейського) буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Правова позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень факту порушення ПДР, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Виконуючи зазначену вимогу ч. 2 ст. 77 КАС України, представник відповідача надала два блоки відео. Перший, - з нагрудної камери працівника поліції та другий, з відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі працівників поліції.

Однак, на жодному із цим відеозаписів не зафіксовано порушення позивачем ПДР, за що спірною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Тобто ці матеріали не містять інформації про предмет доказування, а тому є неналежними доказами у частині доведення факту порушення ОСОБА_1 . ПДР.

Посилання представника відповідача на зворотнє, є безпідставними, а тому до уваги судом братись не можуть.

Твердження останньої про перетин позивачем подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, за обставин, викладених у спірній постанові, базуються не на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, а на логічному співставленні низки обставин, а тому є припущеннями, котрі не можуть підтверджувати винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України.

Інших доказів обґрунтованості спірної постанови та вчинення ОСОБА_1 описаного у ній проступку не надано.

За даних обставин суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2046878 від 31 січня 2020 року - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2046878 від 31 січня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - провадженням закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 лютого 2020 року.

Головуюча суддяН. П. Воробель