Решение № 87643921, 18.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року м. Київ справа №320/6302/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що камеральною перевіркою встановлено неподання Товариством звіту про суми податкових пільг за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року. На підставі висновків перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним з огляду на відсутність у ТОВ "Васт-Транс" обов`язку подання звіту про суми податкових пільг. Позивач також зазначає, що не користувався податковими пільгами у перевіряємому періоді, а всі послуги, що надавались позивачем в Україні, обкладались ПДВ за основною ставкою, передбаченою Податковим кодексом України (далі - ПК України), тобто у розмірі 20 відсотків.

Київський окружний адміністративний суд 18.11.2019 постановив ухвалу, якою відкрив провадження у даній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що ТОВ "Васт-Транс" не подано звіт про суми податкових пільг за звітні періоди: І квартал 2019 року та І півріччя 2019 року, в той час коли норми ПК України передбачають подання відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), у вигляді звіту про суми податкових пільг. За неподання або за несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 120.1 ст. 120 ПК України.

Таким чином, на думку відповідача, до Товариства правомірно застосовано штрафні санкції за неподання звіту про суми податкових пільг за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року.

У судовому засіданні 17.12.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, оцінивши письмові докази у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" є юридичною особою, ідентифікаційний код 30367782, юридична адреса: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13831221 Серії НВ №052367 від 06.04.1999, позивач має статус платника податку на додану вартість.

Основним видом діяльності Товариства за КВЕД, згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "Васт-Транс" за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, за результатами якої складено Акт від 28.08.2019 №2710/10-36-54-05/30367782 (том й, а.с. 21-22).

Згідно з висновками Акта, перевіркою встановлено неподання ТОВ "Васт-Транс" звіту про суми податкових пільг за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, чим порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404 (форми "ПС"), яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн. (том 1, а.с. 18).

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Згідно з п. 30.6 ст. 30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 (далі - Порядок №1233), суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Згідно з п. 8 Порядку №1233, податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як слідує зі змісту Акта від 28.08.2019 №2710/10-36-54-05/30367782 під час проведення камеральної перевірки відповідачем не було досліджено питання користування ТОВ "Васт-Транс" податковими пільгами за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, зокрема, в Акті не визначено якими видами податкових пільг відповідно до Довідника пільг користувався позивач, внаслідок чого фактично не вбачається можливим в силу зазначених положень податкового законодавства встановлення обов`язку подання звіту про суми податкових пільг.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено під час проведення камеральної перевірки факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов`язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком №1233, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 120.1 ст. 120 ПК України та п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 в частині не подання до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг за звітний період за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також зазначає, що згідно з п. 30.9 ст. 30 ПК України, податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У свою чергу, ст. 195 ПК України визначає операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, серед яких пп. 195.1.3. п. 195.1 цієї статті виокремлюється постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Судом встановлено, що на виконання п. 9 Порядку №1233, який встановлює, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном, розроблено Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2011 р. за №483/19221, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (далі - Порядок № 167).

Порядок №167 передбачає розрахунок сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг виключно за операціями, які здійснюються на митній території України.

На переконання суду операції, щодо яких платник податків отримує пільги, повинні відповідати двом критеріям у сукупності: бути об`єктом оподаткування ПДВ і здійснюватися на митній території України.

Отже, у звітах, які подаються платниками податків, зазначатимуться лише ті коди пільг щодо ПДВ, операції за якими є об`єктом оподаткування ПДВ і здійснюються на митній території України.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, що відповідає КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Вказане не заперечується відповідачем.

Позивач у письмових поясненнях по справі зазначає, що підтвердженням надання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом є єдиний міжнародний перевізний документ міжнародна товарно-транспортна накладна, в якій наявні відмітки митних органів про надання послуг за межами митної території України.

Суд погоджується з таким обґрунтуванням позивача, оскільки з викладеного вбачається, що позивач не отримував пільги в оподаткуванні за операціями, що здійснювались на митній території України, а відповідно суд визнає обґрунтованими доводи позивача про неможливість застосування до операцій, що здійснювались за межами митної території України та оподатковувались у відповідності до ставок, встановлених країнами отримувачами послуг, вимог Порядку №1233 та здійснення розрахунку таких операцій за положеннями Порядку №167.

Суд також бере до уваги роз`яснення, надані у листі Державної податкової служби України від 24.01.2012 №1556/6/15-3315 за наслідками розгляду звернення підприємства стосовно пільг з ПДВ, згідно з якими нульова ставка ПДВ при експорті товарів не є податковою пільгою, оскільки не є особливістю, що характеризує певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат, а залежить виключно від напрямку постачання товару (на експорт).

При цьому у вказаному листі зазначено, що ПДВ є внутрішнім непрямим податком на споживання та справляється із операцій з постачання товарів/послуг, які споживаються на митній території України. При здійсненні експортних операцій ПДВ справляється країною - отримувачем таких товарів/послуг, що відповідає загальноєвропейським правилам та вимогам справляння непрямих податків та не залежить від видів діяльності платника податків. Таким чином, застосування нульової ставки ПДВ за експортними операціями здійснюється з метою уникнення подвійного оподаткування операцій з постачання товарів/послуг у митному режимі експорту.

Наведеними положеннями ст. 193 ПК України не встановлено переваг для жодної із вказаних ставок податку. База оподаткування, визнання права на податковий кредит, порядок ведення податкового обліку та заповнення податкової звітності для них також визначаються відповідними статтями Кодексу за однаковими принципами. Тому ставки податку у розмірі 17% (до 2014 року - 20%) та 0% при експорті є двома основними рівнозначними ставками, які застосовуються залежно від напрямку постачання.

Такий підхід, як зазначено у листі ДПС України, відповідає терміну "податкова пільга" та підставам для її надання, встановленим п. 30.1 та п. 30.2 ст. 30 ПК України згідно з якими податкова пільга надається конкретному платнику податків або групі платників податків. Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (наприклад, ст. 197 або розділ XX "Перехідні положення" Кодексу).

У листі ДПС України також зауважено на тому, що постановою КМ України від 27.12.2010 №1233 затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг. При цьому відповідно до п. 2 постанови її норми поширюються на операції, які здійснюються на митній території, України.

Відповідно до п. 2 постанови Державна податкова служба України забезпечує облік сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, за операціями, що здійснюються на митній території України.

Облік пільг здійснюється згідно з Довідником пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів, який щоквартально затверджується відповідним наказом ДПСУ. При цьому в Довіднику пільг експортні операції обліковуються як переваги в оподаткуванні, що за економічною сутністю не є пільгами, не є фінансовою підтримкою платника та не є втратами бюджету.

Вказане виключає обов`язок позивача подавати звіти про суми податкових пільг з ПДВ за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість за неподання звітів про суми податкових пільг з ПДВ за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, оскільки нульова ставка ПДВ при експорті товарів (послуг) не є податковою пільгою.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною договору про надання правової допомоги від 08.11.2019 №193 (том 1, а.с. 87-88), Замовник (позивач) зобов`язується оплатити Виконавцю (адвокат Рибченко Наталія Миколаївна) винагороду та зобов`язаний оплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги у вигляді аналізу податкових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Васт-транс" за перше півріччя 2019 року, аналіз Акта камеральної перевірки своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "Васт-транс" код ЄДРПОУ 30367782 (назва СГ – платника податку та код ЄДРПОУ) за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року від 28.08.2019р. №2710/10-36-54-05/30367782 і податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019р. №0140435404 з наданням усної консультації, складання та виготовлення трьох екземплярів адміністративного позову про визнання протиправним та скасування ППР від 04.11.2019 №0140435404 до Київського окружного адміністративного суду за тарифом 1000,00 грн. за годину, але не менше 5000,00 грн. за даним договором, додатково за участь у кожному судовому засіданні – 1500,00 грн. та виконані інші роботи згідно з даним Договором у розмірі 1000,00 грн. за кожну годину.

Відповідно до акта виконаних робіт від 11.11.2019 до Договору від 08.11.2019 №193 (том 1, а.с. 91) адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною надана позивачу правнича допомога, а саме: з аналізу податкових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Васт-транс" за перше півріччя 2019 року, аналіз Акта камеральної перевірки своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "Васт-транс" код ЄДРПОУ 30367782 (назва СГ – платника податку та код ЄДРПОУ) за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року від 28.08.2019р. №2710/10-36-54-05/30367782 та податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019р. №0140435404 з наданням усної консультації протягом 1 год. на суму 1000,00 грн., складання та виготовлення трьох екземплярів адміністративного позову про визнання протиправним та скасування ППР від 04.11.2019 №0140435404 до Київського окружного адміністративного суду протягом 4 год. на суму 4 000,00 грн., всього на загальну суму – 5 000,00 грн.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом зазначений також у Розрахунку платної правової допомоги від 11.11.2019 до Договору №193 від 08.11.2019 (том 1, а.с. 91), а виставлена до сплати сума вказана у рахунку-фактурі №58 від 11.11.2019 (том 1, а.с. 89).

Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі адвокату Рибченко Н.М., що підтверджується платіжним дорученням №15380 від 11.11.2019р. на суму 5000,00 грн. (том 1, а.с. 22).

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідач із відповідним клопотанням до суду не звертався.

Оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Крім цього, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2019 №15158, оригінал якого наявний в матеріалах справи (том 1, а.с. 4).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 6 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.11.2019 №0140435404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30367782) судові витрати у сумі 6921 (шість тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.