Приговор № 87626867, 17.02.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/11251/19

н/п 1-кп/953/357/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

за участю секретаря судових засідань - Коваль А.О., Петрової Ж.В.,

прокурорів - Асріян Л.Л., Голубничої Н.А., Суворової Ю.О.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих - Паришкура В.М.,

захисника - Воронцової Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

представника цивільного відповідача - Мухіної А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220000000303 від 02.03.2019 рокуза обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, працюючого водієм в КП «Салтівське трамвайне депо», не судимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , згідно наказу (розпорядження) № СД-00000489-СД-0002119 від 03.05.2017 працює водієм трамваю КП «Салтівське трамвайне депо». Так, 01.03.2019, близько 23.10, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним трамваєм «Т-3», бортовий номер вагонів № 693, 694, рухався по вул. Героїв Праці в м. Харкові в напрямку вул. Академіка Павлова.

Зупинившись на трамвайній зупинці «Караван», розташованій в районі б. 4 по вул. Героїв Праці, ОСОБА_3 здійснив висадку-посадку пасажирів. Після чого, він, діючи необережно, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь -якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

Вимог п.п.4.4.1.2, 4.4.1.3 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, згідно з якими:

п.4.4.1.2. - «Під час роботи на лінії водій повинен: неухильно виконувати Правила дорожнього руху; суворо дотримуватися розкладу руху; піклуватися про збереження рухомого складу; забезпечувати культуру обслуговування пасажирів, проявляти

особливу увагу до літніх пасажирів, дітей та інвалідів; економно витрачати електроенергію; контролювати показання приладів, стан рейкової колії, дорожнього покриття, контактної мережі та інших інженерних споруд транспорту»;

п.4.4.1.3. - «Відправлення трамвайного вагона або тролейбуса з

пункту зупинки дозволяється тільки при всіх зачинених дверях та відсутності перешкоди руху»;

та вимог п.п. 6.1.1, 6.2.6 Посадової інструкції водія трамваю, згідно з якими:

«…6 Правила роботи рухомого складу на лінії»

6.1. Під час роботи на лінії водій трамваю зобов`язаний:

6.1.1. Дотримуватись Правил Дорожнього руху України, Правил експлуатації трамваю та тролейбуса, дійсну інструкцію;

6.2.6. До початку руху переконатися у відсутності перешкод руху та повільно почати рух».

не переконався перед початком руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав рух трамваю, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який в цей час знаходився на трамвайній колії в горизонтальному або близькому до нього положенні і якого ОСОБА_3 міг бачити перед початком руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4 помер на місті. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/606-ДМ/19 від 05.04.2019 причиною його смерті стала тупа травма тіла із відкритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилась розвитком гострого порушення мозкового кровообігу.

Згідно з висновком комплексної судової транспортно - трасологічної, автотехнічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та експертизи у галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 8025/8837/8838/8839 від 11.05.2019 у даній дорожній обстановці водій трамваю ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, вимог п.п. 4.4.1.2, 4.4.1.3 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та вимог п.п. 6.1.1, 6.2.6 Посадової інструкції водія трамваю. В діях водія є невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, вимог п.п. 4.4.1.2, 4.4.1.3 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та вимог п.п. 6.1.1, 6.2.6 Посадової інструкції водія трамваю, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.

Зазначені дії ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, щиро розкаявся та зазначив, що він працює водієм трамваю пасажирського 2 класу в КП «Салтівське трамвайне депо», 01.03.2019 року о 14:00 годині почалась його робоча зміна. Зазначив, що його робочий день складає приблизно 9,5 годин. Наголосив на тому, що у день подій надворі була погана погода, а тому його очі були напружені та була втома. Наприкінці робочої зміни, приблизно о 23.30 год. він вже рухався в ДЕПО, під`їхав на зупинку біля ТРЦ Караван. Коли він під`їхав до зупинки, потерпілого на колії не було, як він потім зрозумів, він з`явився пізніше. Під час зупинки трамваю він дивився за висадкою та посадкою пасажирів. На трамваї горіло ближнє світло фар. Коли він почав рух після зупинки, то швидкість трамваю була приблизно 20-25 км/год. та він не бачив на лінії руху будь-яких об`єктів, хоча зараз він розуміє, що міг побачити, але на той час він не мав навіть уяви, що там може бути людина. Від зупинки він проїхав приблизно 30 м і тільки потім побачив якийсь предмет між коліями. Вказав, що не міг навіть подумати, що то була людина. Почав екстрене гальмування за 5 метрів до наїзду, та вийшовши з трамваю, побачив, що під трамваєм була людина - чоловік, який був вдягнений в темну куртку та брюки. Вказав, що очевидців ДТП не було, люди були у вагоні трамваю. Пішохідного переходу в тому місці не має. Вказав, що після початку руху трамваю після зупинки, він не розцінював дорожню обстановку, як небезпечну, а лише після того, як побачив предмет між коліями почав екстрене гальмування. Просив пробачення у потерпілих, розуміє, що вони втратили близьку людину. Зазначив, що намагався хоча б частково компенсувати завдану ним шкоду шляхом надання грошових коштів потерпілій ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн. та в подальшому буде надавати допомогу із врахуванням своїх можливостей. Просив суд його суворо не карати та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі, оскільки він має власну родину - дружину та доньку, а також доглядає матір ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає окремо та крім нього більше нікого немає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 01.03.2019 року з ранку вона довезла чоловіка ОСОБА_4 до метро, він поїхав на роботу. Зазначила, що у чоловіка в той день на роботі було свято весни та він в обідній час вже поїхав на святкування. О 03:00 год. ранку наступного дня вона прокинулась та почала хвилюватись, що її чоловіка досі немає вдома. Вона зателефонувала йому та слухавку взяла жінка слідчий, яка повідомила, що її чоловіка збив трамвай та він помер. Вранці вона з сестрою та свекрухою поїхали до слідчого. Зазначила, що її чоловік не зловживав спиртними напоями. Зазначала, що приймала участь у слідчих експериментах, які проводились слідчим та особисто бачила, що з місця водія в умовах, які були наближені до умов дня події, можна було побачити людину на колії. Просила суд призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк 4 роки, цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 01.03.2019 року вона втратила свого єдиного сина. Зазначила, що ОСОБА_4 її дуже підтримував та матеріально забезпечував. Вказала, що її син не вживав алкогольні напої та не курив, працював економістом на заводі. Вказала, що син допомагав їй в міру потреби в розмірі близько 5000 грн., оскільки її пенсія складає близько 2200 грн. На питання цивільного відповідача зазначила, що інвалідність не оформлювала та що юридичних підстав для утримання її сином не було. Просила суд призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк 4 роки, цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює кондуктором в КП «Салтівське трамвайне депо», в її обов`язок входить продаж талонів. Зазначила, що 01.03.2019 року вона разом з водієм трамваю ОСОБА_3 їхали з маршруту в ДЕПО. Зазначили, що коли вони тільки почали рух з зупинки біля ТРЦ «Караван», то водій ОСОБА_3 різко загальмував. Особисто вона не бачила, що сталося. Зазначила, що швидкість трамваю після того, як він почав рух з зупинки, була мінімальна та після екстреного гальмування другий вагон перебував ще на рівні зупинки, на якій вони зупинялися. Вказала, що події відбувалися пізно ввечері, вона сиділа боком та не дивилась на дорогу. Була похмура погода, оскільки цілий день йшов дощ. Коли після зупинки вийшла з трамваю, нахилившись, то побачила, що відбувся наїзд на чоловіка, який перебував перед передніми колесами. Вказала, що не питала водія, чи він бачив того чоловіка на коліях перед гальмуванням. Стосовно пішохідного переходу поблизу місця зупинки трамвая, то вона не знає чи він був чи ні.

Аналізуючи свідчення обвинуваченого, потерпілих та свідка, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом свідок попереджалась про кримінальну відповідальність за завідомі неправдиві показання. Крім того, свідчення самого обвинуваченого та свідка в цілому відповідають іншим доказам, а саме даними протоколу огляду місця події та транспортних засобів, протоколів слідчих експериментів, висновками експертиз, іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, а саме:

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.03.2019 року додатків до нього, ілюстративної фототаблиці та схем до протоколу, з яких вбачається, що оглядом було встановлено місцем дорожньо-транспортної пригоди є трамвайні колії, розташовані в м. Харкові, вул. Героїв Праці, 4. Визначено, що покриття щебеневе, стан покриття мокрий, біля місця пригоди розповсюджується дія знаку «кінець пункту зупинки трамваю», ділянка дороги (вулиці) в момент огляду освітлена міським електроосвітленням із загальним станом видимості дороги ?150 метрів, оглядовість із кабіни водія на смузі руху щодо видимості конкретної перешкоди ? 150 м. В протоколі зазначено про положення транспортних засобів на місці пригоди: трамвай 693, 694 на трамвайній колії передньою частиною в бік вул. Академіка Павлова. Також протоколом засвідчено відсутність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об`єктів, відсутність слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами, відсутність обривків одягу, слідів, схожих з кров`ю, мозкової речовини, слідів волочіння і т.п. на трамвайній колії під вагоном №693 трамваю. Також протоколом визначено розташування трупу чоловіка ОСОБА_4 на трамвайній колії під вагоном №693. На момент проведення огляду труп було переміщено з колії на лінійну ділянку. У протоколі детально робиться опис трупа ОСОБА_4 , його одягу, наявність на тілі тілесних ушкоджень, до протоколу долучена фото таблиця із зображеннями місця пригоди, трамваю, трупа чоловіка (Т.1 а.с.73-81). Протоколом огляду засвідчено, що перший та другий вагон трамваю ушкоджень не мають, стан гальмівної системи та стан освітлювальних, сигнальних приладів, вітрового та бокового скла, дзеркал заднього огляду, ступінь їх забруднення, склоочисники у робочому стані. Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.03.2019 року детально зображено розташування трамваю, його вагонів №693, 694, трупу чоловіка, будівлі за адресою: м. Харків, вул.. Героїв праці, 4, розташування скляних пляшок та уламків скла, критої зупинки громадського транспорту, дорожнього знаку 5.42.2 «Кінець пункту зупинки трамваю».

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає як свідченням обвинуваченого, так і свідка, допитаного під час судового слідства.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.03.2019 року за участі свідка ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_1 , експерта ХНІІСЕ Ольхова В.С. , понятих, судом встановлено, що при його проведенні ОСОБА_3 було запропоновано розповісти за обставини події ДТП, яка мала місце 01.03.2019 року та розмістити трамвай в тому положенні, в якому він знаходився під час посадки-висадки пасажирів на зупинці перед початком руху. Судом встановлено, що отримані пояснення, які були викладені в протоколі, відповідають його свідченням у суді стосовно напрямку руху трамвая по вул.. Героїв Праці 4, розташуванню трамвая на зупинці. Також судом досліджено, що у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.03.2019 року відображено, що водій ОСОБА_3 після розташування трамваю у кінцеве положення після ДТП згідно схеми ДТП від 01.03.2019 року, зайняв місце водія трамваю, та за допомогою розміщеного на колії статиста, одягнутого у одежу чорного кольору, в положенні, яке відповідає розташуванню пішохода під час наїзду на нього трамваю, вказав, що розташування пішохода-статиста є вірним. Надалі, поняті, почергово займаючи робоче місце водія трамваю вказали, що статиста можна побачити як в горизонтальному положенні, так і в положенні стоячи на колінах на трамвайних коліях. При цьому зафіксовано, що водій ОСОБА_3 погодився з тим, що статиста з встановленої під час слідчого експерименту відстані дійсно видно. Потім водій ОСОБА_3 засвідчив швидкість, з якою рухався трамвай перед наїздом, зазначивши,що швидкість трамваю, коли він побачив перед собою перешкоду на трамвайній колії, дорівнювала 25-30 км/год., що в цілому узгоджується з його показами в залі суду. Також судом встановлено, що до вказаного слідчого експерименту ОСОБА_3 вніс письмові зауваження стосовно того, що трамвайні колії на час ДТП були більш мокрі, ніж під час слідчого експерименту (Т.1 а.с.125-127).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2019 року разом із схемою до нього, в якому ОСОБА_3 вже перебував у процесуальному статусі підозрюваного. У цьому протоколі ОСОБА_3 у присутності свого захисника та інших учасників експерименту, у обстановці, максимально наближеної до тої, що мала місце у день подій, детально розповів про обставини подій, які мали місце 01.03.2019 року, та які відповідають його свідченням у суді стосовно напрямку руху трамвая по вул.. Героїв Праці 4, його швидкості, йомовірної відстані до пішохода, місця розташування перешкоди у вигляді пішохода на трамвайних коліях на різних відстанях від переду трамваю, що в подальшому було описано та підписано учасниками слідчого експерименту (Т.1 а.с.130-135). З дослідженого протоколу, судом встановлено, що понятими, які приймали участь у слідчому експерименті та займали місце водія трамваю, було засвідчено факт видимості перешкоди у вигляді людини на трамвайних коліях на відстані 43,4 метри від трамваю (дане положення є максимально можливим віддаленим положенням від трамваю в момент його початку руху), як в положенні стоячи на колінах, так і в положенні лежачі на трамвайній колії. ОСОБА_3 з цим погодився частково та пояснив, що статиста видно як силует, але те, що він людина, він розуміє лише тоді, коли видно його обличчя чи інші оголені частини тіла. В подальшому, після переміщення статиста на відстань 37 метрів від передньої частини трамваю (згідно схеми до протоколу огляду місця події від 02.03.2019 року - місце розташування скляних пляшок, уламків скла), поняті, почергово займаючи місце водія трамваю, засвідчили, а саме, понятий ОСОБА_7 , що в положенні статиста стоячи на колінах його видно та зрозуміло, що це є людина, а коли він повністю займає положення лежачі на колії та ховає руки та обличчя, то його можна оцінити як перешкоду, але йому не зрозуміло, що це людина; понятий ОСОБА_8 пояснив, що статиста видно як в положенні лежачі на трамвайних коліях, так і в положенні стоячи на колінах та ліктях і в обох випадках йому зрозуміло, що це є людина. ОСОБА_3 дав аналогічні попереднім пояснення, що йому зрозуміло, що ця перешкода це людина тільки коли видно оголені частини його тіла. В подальшому, статиста було розташовано в положенні лежачі на трамвайній колії та стоячи на колінах і ліктях на відстані 53 метри від переднього габариту трамваю. Аналогічно, поняті почергово займали робоче місце водія та пояснили, що статиста на цій відстані видно, тим самим підтверджуючи факт видимості конкретної перешкоди на трамвайних коліях на відстані 53 метри.

Встановлені обставини під час проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_3 цілком узгоджуються між собою, відповідають події, яка викладена в обвинувальному акті та не суперечать іншим доказам по справі, досліджених у судовому засіданні та вказаних вище.

Більш того, суд звертає увагу на те, що положення пункту 10.1 ПДР України, порушення якого інкримінують обвинуваченому, передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. При цьому, вказаний пункт не містить окремого критерію щодо відмежування виявлення перед початком руху небезпеки у вигляді пішоходу або іншої перешкоди. Так, відповідно до термінів, які наведені у Правилах дорожнього руху, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Тобто, пояснення ОСОБА_3 стосовно того, що виходячи із запропонованої під час проведення слідчого експерименту відстані, неможливо було чітко зрозуміти чи знаходиться на трамвайній колії людина чи інша перешкода, проте при цьому не заперечуючи той факт, що на цих відстанях у нього була об`єктивна можливість виявити перешкоду без асоціації її з людиною, не впливають на висновки про те, що обвинувачений як водій джерела підвищеної небезпеки повинен був перед початком руху переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Посилання сторони захисту на те, що під час проведення цього слідчого експерименту було залучено до участі в якості понятого особу, з яким потерпіла знаходилась у дружніх стосунках, на думку суду не впливають на його допустимість, оскільки згідно положень ст.223 КПК України встановлено вимоги до проведення слідчих дій. Так, слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для слідчого експерименту. Доказів будь-якої зацікавленості понятого ОСОБА_8 у результатах, отриманих під час проведення слідчого експерименту, стороною захисту надано не було, посилання на перебування вказаного понятого у переліку друзів потерпілої ОСОБА_1 у соціальних мережах, висновків суду не спростовують.

За даними досліджень та висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи, експертизи відео-звукозапису та експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №8025/8837/8838/8839 від 11.05.2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04.04.2019 року було встановлено наступне:

-Відеофайли «triolanlivecomua30_main_20190301221958_003930.avi» «трамвай переехал человека.avi» є копіями записаними за допомогою персонального комп`ютера;

-Програмно-апаратними засобами, що є у розпорядженні експерта, при дослідженні відео файлів «triolanlivecomua30_main_20190301221958_003930.avi» (в період часу згідно показників таймеру на екрані «22:19:58», «23:32:39» «трамвай переехал человека.avi», ознак електронного монтажу, переривань, змін не виявлено;

-Встановити, чи піддавався відео файл «triolanlivecomua30_main_20190301221958_003930.avi», зафіксований на досліджувальному лазерному компакт-диску DVD+R «Aхent» №PSP330WD170532312 монтажу в цілому не представляється можливим у зв`язку з тим, що диск мав механічні пошкодження полі карбонатного шару, інформація з диску, не відтворюється /копіюється у повному обсязі;

-Оскільки момент ДТП на відеозапису («triolanlivecomua30_main_20190301221958_003930.avi» не проглядається,то встановити час, який мину з моменту відновлення руху трамваєм до моменту наїзду, положення, в якому розташовувався пішохід під час наїзду, виходячи з відеозапису в момент початку руху трамваю, місце наїзду на пішохода, виходячи із наданого на дослідження відео файлу (відео файлу «triolanlivecomua30_main_20190301221958_003930.avi») експертним шляхом не представляється можливим;

-В момент часу «23:08:53» в полі зору об`єктиву відеокамери з`являється трамвай (згідно ухвали та матеріалів кримінального провадження трамвай бортовий номер 693 та 694, який рухається назустріч відносно об`єктива відеокамери). В момент часу «23:09:04» вказаний трамвай зупиняється. В момент часу «23:09:04» в полі зору об`єктиву відеокамери з`являється пішохід (згідно ухвали та матеріалів кримінального провадження пішохід ОСОБА_4 ), який рухається через трамвайні колії. При цьому вказаний трамвай знаходиться в нерухомому стані. В момент часу «23:09:06» вказаний пішохід ОСОБА_4 падає на трамвайні колії, при цьому вказаний трамвай знаходиться в нерухомому стані. В момент часу «23:09:13» вказаний трамвай починає рух, при цьому пішохід ОСОБА_4 знаходиться в горизонтальному положенні на трамвайних коліях. В подальшому трамвай продовжує рухатись в напрямку пішохода, при цьому пішохід знаходиться в горизонтальному або близькому до нього положенні . В момент часу «23:09:19» відбувається наїзд трамвая на пішохода ОСОБА_4 на трамвайній колії. Далі вказаний трамвай долає деяку відстань та зупиняється. Виходячи з наведеного, час, який минув з моменту початку руху трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 до моменту його наїзду на пішохода ОСОБА_4 , складає близько 5,8 секунд;

-Виходячи з наданого на дослідження відеозапису (відео файл «трамвай переехал человека.avi» в момент початку руху трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , пішохід ОСОБА_4 знаходився в горизонтальному положенні на трамвайній колії.

-Виходячи з наданого на дослідження відеозапису (відео файл «трамвай переехал человека.avi» в момент наїзду трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 на пішохода ОСОБА_4 останній знаходився в горизонтальному або близькому до нього положенні на трамвайній колії.

-Виходячи з наданого на дослідження відеозапису (відео файл «трамвай переехал человека.avi» місце наїзду трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 знаходилось на трамвайній колії.

-Виходячи з наданого на дослідження відеозапису (відео файл «трамвай переехал человека.avi», час, який минув з моменту початку руху трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 до моменту його наїзду на пішохода ОСОБА_4 складає близько 5,8 секунди.

-Виходячи із схеми до протоколу огляду місця ДТП, місце наїзду трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 на пішохода ОСОБА_4 розташовувалось на трамвайній колії. З причин, які вказані в дослідницькій частині висновку, встановити більш детальне розташування місця наїзду трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 на пішохода ОСОБА_4 зокрема з числовими прив`язками в повздовжньому напрямку відносно напрямку руху трамвая бортовий номер 693 та 694, експертним шляхом не представляється можливим.

-Враховуючи наданий на дослідження відеозапис (відеофайл «трамвай переехал человека.avi» в даній дорожньо-транспортній ситуації водій трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

-Враховуючи наданий на дослідження відеозапис (відеофайл «трамвай переехал человека.avi» в даній дорожньо- транспортній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 для водія трамваю бортовий номер НОМЕР_1 та 694 ОСОБА_3 визначалась відмовою від початку руху тобто шляхом виконання ним вимог п .10.1 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

-Враховуючи наданий на дослідження відеозапис (відеофайл «трамвай переехал человека.avi» в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія трамвая бортовий номер НОМЕР_1 та 694 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

-З причин, які вказані в дослідницькій частині висновку, вирішення питання: «Коли, з технічної точки зору, виник момент небезпеки для водія трамваю ОСОБА_3 .?», з технічної точки зору, позбавлено логічного сенсу та дане питання експертом не вирішувалось.

-Дії водія ОСОБА_3 суперечили вимогам п.п.4.4.1.2, 4.4.1.3 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та п.п.6.1.1, 6.2.6 Посадової інструкції водія трамваю, що виразилося у недотриманні ним Правил дорожнього руху України та здійсненні руху трамвая, не впевнившись у відсутності перешкод руху.

-Невиконання водієм ОСОБА_3 вищевикладених вимог Правил експлуатації трамвая та тролейбуса та Посадової інструкції водія трамваю знаходиться в причинному зв`язку з настанням досліджуваної події.

Допитаний в судовому засіданні суду експерт Казаров А.О. (голова комісії, судовий експерт за спеціальностями «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», «Дослідження технічного стану транспортних засобів», «Транспортно-трасологічні дослідження») підтвердив, що проводив дослідження за вихідних даних, які були задані в ухвалі про призначення експертизи, а також за наявними матеріалами кримінального провадження, в тому числівикористовуючи лазерні диски з камер відеоспостереження, які долучені до матеріалів. Зазначив, що його роль у проведенні експертизи була відведена встановленню порушень ПДР України водієм ОСОБА_3 та в комплексі щодо дослідження відеозаписів. Вказав, що ним брався до уваги слідчий експеримент від 22.03.2019 року, при даному слідчому експерименті він як експерт участі не брав. Зазначив, що першій відео файл «Triolan» не містить у собі час появи пішохода на трамвайній колії. На другому відео файлі було встановлено момент появи трамваю на зупинці та вбачається момент виникнення пішохода. Крім того підтвердив, що висновком експертизи було встановлено механізм ДТП та механізм зближення, проте конкретне місце наїзду трамваєм на пішохода на трамвайних коліях встановити не вдалося, так як були відсутні сліди волочіння, одягу, взуття потерпілого, жодних прив`язок до місцевості здійснити не було можливості з огляду на погану якість відеофайлів та віддаленість об`єктів дослідження від місця розташування камер. Крім того, підтвердив, що водій порушив п. 10.1 ПДР, оскільки на час зупинки трамваю та після початку його руху після зупинки, пішохід вже був на трамвайних коліях. Наголошував на тому, що коли трамвай не рухається, водій все рівно повинен слідкувати за дорожньою обстановкою і реагувати на її зміну. На оцінку дій водія, те, що трамвай стоїть, а пішохід йде, не впливає. Оцінку дій пішохода він не надавав, проте відповідно до розділу 4 ПДР Україна, оцінку діям пішохода може надати слідчий чи суд. Підтвердив, що пішохідного переходу біля місці події не було. Зазначив, що порушень водієм ОСОБА_3 п.12.3 ПДР України у даному випадку не було, оскільки пішохід ОСОБА_4 з`явився на трамвайній колії ще під час зупинки трамваю, а не в процесі його руху.

Доводи сторони захисту про визнання висновків експертизи, зроблених на основі даних слідчого експерименту від 22.03.2019 року недопустимими з тих підстав, що вказані докази були отримані з показань ОСОБА_3 як свідка, на переконання суду є необґрунтованими. Так п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані обвинуваченим як свідком під час проведення слідчого експерименту з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які б мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття, слід звернути увагу на таке. Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що відомості про ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо обвинуваченого. Останній, викладав власну версію щодо обставин ДТП. Такі його твердження слідчий, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК, зобов`язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити та у разі їх підтвердження прийняти процесуальне рішення про закриття цього кримінального провадження за реабілітуючими обставинами. Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_3 відомостей щодо обставин ДТП за його згодою та був проведений слідчий експеримент. Його проведенню передувало роз`яснення ОСОБА_3 права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_3 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення ОСОБА_3 не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_3 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи обвинуваченого, або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_3 буде визнано підозрюваним. Тільки після проведення відповідних експертиз, згідно яких встановлено наявність у діях останнього порушення ПДР та причинно-наслідковий зв`язок між цими порушеннями і настанням ДТП, йому було оголошено про підозру. Отже, підстав вважати протокол слідчого експерименту від 22.03.2019 року недопустимим доказом немає. Таким чином, посилання захисника на недопустимість таких доказів, як висновки вищезазначених експертиз, тільки з тих підстав, що вони були зроблені на підставі даних, отриманих під час слідчого експерименту, який захисник вважає недопустимим доказом, є безпідставним.

Крім того, Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду. Наприклад, рішення у справі "Мантованеллі проти Франції" (Mantovanelli v. France), рішення від 18.03.1997 року, заява № 21497/93.

Суд зазначає, що під час судового розгляду не було встановлено будь-яких суттєвих обставин, які б суперечили отриманій під час проведення слідчого експерименту, інформації і які б вимагали повторного призначення експертизи з огляду на такі обставини. За клопотанням сторони захисту був допитаний експерт, який проводив експертизу №8025/8837/8838/8839 від 11.05.2019 року, що давало сторонам провадження та суду можливість не лише сприймати зміст експертизи, викладеної у висновку, але й задавати питання безпосередньо експерту, робити висновки для оцінки достовірності висновків експертизи. Сторона захисту під час судового розгляду не була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення повторної комплексної судової транспортно- трасологічної, автотехнічної експертизи, експертизи відео-звукозапису та експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності в разі наявності для цього обгрунтованих підстав.

Крім того, з заяви ОСОБА_3 від 25.05.2019 року вбачається, що останній підтвердив, що 24.05.2019 року за його участю було проведено слідчий експеримент та оскільки вхідні дані співпадають з даними, отриманими в ході слідчого експерименту від 22.03.2019 року то останній вважав недоцільним проведення авто-технічної експертизи по даним від 24.05.2019 року (а.с.136).

Тому суд, вважає цей висновок виконаний експертами без істотних порушень Закону - є допустимим та належним доказом,підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, та провину обвинуваченого, у злочині, який йому інкримінується.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-12/606-ДМ/19 від 05.04.2019 року, враховуючи результати лабораторних експертиз, у громадянина ОСОБА_4 були виявлені наступні тілесні ушкодження:

В ході проведення експертизи трупа була виявлена тупа сукупна травма тіла:

- відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани в лобній області зліва, саден в правій та лівій скроневих областях, неповної травматичної екстракції вушної раковини, крововиливів у м`які покриви голови в скроневих, лівій лобній та потиличних ділянках, крововиливів в скроневі м`язи справа та зліва, лінійного перелому кісток основи черепа, що починається з лусочної частини правої скроневої кістки та проходить у напрямку справа наліво і затухає в області лівого рваного отвору, крововиливів під м`які мозкові оболонки в правій скроневій області з розповсюдженням в тканину головного мозку, крововиливів в товщу стовбура головного мозку;

- закрита тупа травма тулуба у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки, саден в поперековій області; крововиливів у м`язи грудної клітки по передній поверхні, крововиливів у м`які тканини у поперековій області, крововиливів у м`язи спини справа із локальними переломами 5-8 правих ребер по при хребтовій лінії, локальними переломами 11,12 правих ребер по лопатковій лінії без пошкодження пристінкової плеври, переломів грудини на рівні з`єднання руків`я , тіла та мечоподібного відростка; крововиливів у м`які тканини середостіння; уламкових переломів остистих відростків 1 та 2 поперекових хребців; під капсульних крововиливів великої долі печінки; розриву лобкового з`єднання з крововиливами в товщу стінок сечового міхура та передміхурової залози; крововиливів у м`які тканини поза черевного простору із розповсюдженням у задню поверхню жирової капсули нирок;

- пошкодження кінцівок у вигляді садна по задній поверхні області проекції правого плечового суглоба, саден на правому передпліччі з переходом на тильну поверхню правої кисті із відповідними крововиливами у м`які тканини правої верхньої кінцівки, рваної клаптевої рани в області проекції лівого колінного суглобу; забійної рани по зовнішній поверхні області проекції правого колінного суглобу; закритого уламкового перелому правої стегнової кістки на межі верхньої та середньої третини; смуго подібних саден по передньо внутрішній поверхні правого стегна у нижній третині та по задній поверхні правої гомілки у верхній третині із відповідними крововиливами у м`які тканини.

Всі описані тілесні ушкодження утворилися за механізмом удару, удару-ковзання та ковзання - тертя від дії тупих предметів з великою силою, що могло мати місце при зіткненні постраждалого з транспортним засобом, що рухався, в тому числі й із трамваєм, як вказано в ухвалі слідчого судді. Ця травма утворилась незадовго до настання смерті, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.п. 4.8, 2.1.2, 2.1.3 а), б), о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», регламентованих наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року) та має причинний зв`язок зі смертю постраждалого.

Виявлена у ОСОБА_4 тупа травма тіла з відкритою черепно-мозковою травмою ускладнилась розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, що і стало безпосередньо причиною смерті.

Зважаючи на характер та локацію тілесних ушкоджень не виключено, що в момент первинного контакту з транспортним засобом, що рухався, ОСОБА_4 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та був обернений до трамваю переважно правою частиною тіла. При цьому встановити стояв постраждалий чи перебував у русі в цей момент, за наявними судово-медичними даними не надається можливим.

Зважаючи на результат судово-токсикологічної експертизи в крові від трупа виявлений етиловий спирт у кількості 3,65 проміле, що відповідає його вмісту при тяжкому отруєнні алкоголем, інші спирти не виявлені (Т.2 а.с.108-112).

Отже, експертом було встановлено причину смерті, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у громадянина ОСОБА_4 , що в свою чергу узгоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого та наслідками, які настали.

Також, судом був досліджений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.03.2019 року щодо ОСОБА_3 , з якого вбачається, що останній перебував у тверезому стані.

Оцінюючи кожний доказ окремо, суд наголошує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст.22 КПК України.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу винного, який не судимий в силу ст. 89 КК України, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває (Т.2 а.с.31-37), одружений, має доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається та третьому курсі денного відділення Коледжу Національного Фармацевтичного університету за рахунок коштів фізичних осіб; має постійне місце проживання (Т.2 а.с.53-54); має мати похилого віку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає окремо, є пенсіонеркою, отримує пенсію розміром 2103,76 грн., має вади зору (Т.2 а.с.55-64).

Також судом враховуються висновки за результатами складання досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відповідно до яких фактори, що підвищують ризик вчинення нового кримінального правопорушення не встановлені, сам ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення є середнім, ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. За результатами дослідження інформації, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення ним повторного правопорушення, орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_3 буде можливим без позбавлення його волі або обмеження волі на певний строк. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення за ним нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню ним повторних злочинів. Орган пробації вважав за доцільне покладення на ОСОБА_3 обов`язків, передбачених ч.3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (Т.1 а.с.84-86).

Обставинами, які згідно з положеннями статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та його добровільне відшкодування шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_1 шляхом надання їй грошових коштів.

При цьому, суд зазначає, що щире каяття ОСОБА_3 є дійсним, відвертим, підтверджується щирим жалем з приводу наслідків, які настали від його дій, та осудом своєї поведінки, що виражається в тому числі в намаганні ним відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Крім того, виходячи з того, що потерпілими не було заявлено цивільних позовів до обвинуваченого, тому суд не вбачає підстав для оцінки розміру наданих ним коштів в добровільному порядку, з точки зору їх достатності. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила суду, що обвинувачений в добровільному порядку надав їй грошові кошти у розмірі 10000 грн.

Обставин, які згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому більш м`якого покарання з огляду на суспільно-небезпечний характер вчиненого ним кримінального правопорушення, категорії злочинів, до якої він відноситься, їх широку розповсюдженість за останній період.

Разом з тим, відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд наголошує, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тому, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та враховуючи, що потерпілий ОСОБА_4 , як пішохід повинен був дотримуватися правил дорожнього руху України, які передбачені у 4 Розділі ПДР України, проте всупереч встановлених норм, намагався перетнути трамвайну колію у не відведеному для цього місці, не виділив себе для інших учасників дорожнього руху, перебував при цьому у стані сильного алкогольного сп`яніння, що могло слугувати причиною його падіння на трамвайні колії, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, намагання в добровільному порядку відшкодувати шкоду, завдану його діями, та інші наведені судом обставини, дійсно можуть бути підставами для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину, його критичне ставлення до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Заборони застосування ст. 75 КК України за умови того, що сторона обвинувачення наполягала на призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, КК України не містить. Тим, більше, ані прокурор, ані потерпілі у судових дебатах не навели суду змістовні аргументи необхідності призначення ОСОБА_3 покарання без можливості застосування положень ст. 75 КК України.

Наголошення потерпілих на тому, що обвинувачений був раніше судимим за вчинення аналогічного злочину, не впливають на висновку суду, з огляду на таке.

Так, судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально-правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим (постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 27 вересня 2018 року у справі № 647/1831/15-к, провадження № 51-336км16).

Отже, покарання обвинуваченому призначено судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує наслідки порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, які є тяжкими, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк три роки. Та обставина, що обвинувачений займає посаду водія трамваю та отримує заробітню плату за виконання своїх трудових обов`язків, на висновок суду не впливає, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений можливості працевлаштуватися на іншу посаду, в тому числі і на підприємстві, де він на теперішній час працює.

Вирішуючи цивільні позові, заявлені потерпілими до цивільного відповідача КП «Салтівське трамвайне депо», суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Так, потерпіла ОСОБА_2 звернулась до суду із цивільним позовом, зміст якого неодноразово змінювала та у остаточному варіанті від 10.09.2019 року просила суд стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» в якості відшкодування витрат на придбання лікарських засобів в сумі 1608 грн. 91 коп.; в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, грошову суму в розмірі 5859 грн. 33 коп. щомісячно, починаючи з 01.03.2019 року та довічно; в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю сина - 7500000 грн.

В обґрунтування позову посилалась на положення ч.1 ст. 1166, ч.2 ст. 1168, ч.1 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 та ст. 1200 ЦК України (Т.1 а.с.209-212).

Цивільний відповідач КП «Салтівське трамвайне депо» надав відзив на цивільний позов (Т.1 а.с.182-185), в якому виклав свої заперечення, вважав позовну заяву необґрунтованою, з підстав того, що надані позивачем фіскальні чеки на придбання ліків не є належними доказами на підтвердження витрат, понесених позивачем для відновлення її психологічного стану, долучені без медичної документації, яка б свідчила про призначення цих ліків лікарем. Щодо вимог позивача про стягнення на її користь в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, грошову суму в розмірі 5859 грн. 33 коп. щомісячно, починаючи з 01.03.2019 року та довічно, представник цивільного відповідача заперечувала з підстав того, що позивачем не було доведено факт перебування її на утриманні померлого сина. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди визнала частково у розмірі 50000 грн.

Дослідивши матеріали цивільного позову, застосувавши норми закону, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що згідно наказу (розпорядження) №СД-00000489-СД-0002119 від 03.05.2017 року, ОСОБА_3 працює водієм трамваю КП «Салтівське трамвайне депо».

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з цивільного відповідача витрати на придбання лікарських засобів в сумі 1608 грн. 91 коп. суд вважає недоведеними, оскільки вони не підтверджені належними доказами щодо їх призначення лікарем. Копії фіскальних чеків (Т.1 а.с.102) містять у собі лише інформацію щодо придбання цих ліків у конкретний час, проте не доводять, що саме потерпіла ОСОБА_2 була покупцем цих ліків і що вони були нею придбанні на підставі лікарського рецепту.

Щодо вимоги ОСОБА_2 , заявлені нею на підставі ст. 1200 ЦК України, то суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ділиться на 2 групи: 1) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; 2) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала належністю до першої групи.

Поняття непрацездатної особи надано у ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - 1497 грн., вказаний розмір діяв до 30.06.2019 року. Зі змісту пояснень та додатків до позову потерпілої ОСОБА_2 судом встановлено, що остання станом на день подій отримувала пенсію в розмірі 2148,01 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму.

Крім того, будь-яких належних доказів, які б свідчили про потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченій ст. 202 Сімейного кодексу України нею подано не було. Відомості про лікування, підтверджені випискою №1725 від 14.05.2018 року із медичної карти ОСОБА_2 (Т.1 а.с.101), не свідчить про її утримання сином на день подій.

Отже, оскільки позивач не перебував на утриманні загиблого та не надав доказів, що потребує матеріальної допомоги відповідно до положень сімейного законодавства, він не має права на отримання відшкодування шкоди.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача в рахунок відшкодування їй моральної шкоди грошові кошти в розмірі 7500000 грн., суд приходить до наступного.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зокрема, судом враховано, що потерпілій ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини - рідного сина, вона втратила підтримку і допомогу у житті, що вплинуло на її нормальний спосіб життя, спогади про померлого єдиного сина травмують її психіку, погіршує її психологічний стан.

Тому, з огляду на те, що втрата життя людини, яке відповідно до ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, бо життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті, то, на думку суду, розмір моральної шкоди, яку завдано потерпілій, суд оцінює у 200000 (двісті тисяч) грн. На переконання суду, цей розмір моральної шкоди узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілої.

Крім того, потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду із цивільним позовом в своїх інтересах та інтересах свої малолітньої доньки ОСОБА_12 , зміст якого неодноразово змінювала та у остаточному варіанті від 10.09.2019 року просила суд стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» в якості відшкодування витрат на поховання чоловіка грошові кошти в сумі 44400 грн., в якості відшкодування витрат на проведення поминального обіду - 10159,71 грн.; в якості відшкодування витрат на придбання лікарських засобів в сумі 1422 грн. 27 коп.; в якості відшкодування витрат на проїзд 841,00 грн., в якості відшкодування витрат на амортизацію транспортного засобу - 21 грн. 52 коп., в якості відшкодування затраченого нею часу - 535 грн. 60 коп.; в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - 5859 грн. 33 коп., починаючи з 01.03.2019 року до досягнення нею повноліття; в якості відшкодування витрат на оплату навчання англійської мови малолітньої дитини померлого - 2700 грн. та 500 грн. - в якості відшкодування витрат на оплату відвідування літнього табору; в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю чоловіка - 7500000 грн.; ; в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю батька, діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_12 - 7500000 грн.

В обґрунтування позову посилалась на положення ч.1 ст. 1166, ч.2 ст. 1168, ч.1 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 та ст. 1200 ЦК України (Т.1 а.с.215-221).

Цивільний відповідач КП «Салтівське трамвайне депо» надав відзив на цивільний позов (Т.1 а.с.182-185), в якому виклав свої заперечення, вважав позовну заяву частково необґрунтованою, з підстав того, що позивачем не було надано фіскальних чеків, які б підтверджували понесення нею витрат на поховання, витрати на поминальній обід за положеннями ЦК України не входять в обсяг витрат, які стягуються з відповідача; надані позивачем фіскальні чеки на придбання більшості ліків є належними доказами на підтвердження витрат, понесених позивачем для відновлення її психологічного та фізичного стану, оскільки долучені без медичної документації, яка б свідчила про призначення всіх придбаних ліків лікарем. Вимоги про відшкодування витрат на проїзд, амортизацію машини та витрат на затрачений час, витрат на навчання англійській мові та перебування дитини у літньому таборі вважали безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не входять в коло обов`язкових виплат, належних до сплати у зв`язку із смертю особи, в тому числі годувальника. Щодо вимог позивача про стягнення на її користь в інтересах дитини в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, грошову суму в розмірі 5859 грн. 33 коп. щомісячно, починаючи з 01.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, представник цивільного відповідача заперечувала з підстав того, що позивачем не було доведено факт перебування дитини на утриманні померлого ОСОБА_4 , та у зв`язку з тим, що з наданої позивачем довідки не вбачається фактично виплаченого розміру заробітної плати померлого. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди визнали частково у розмірі 50000 грн. на кожну особу.

Дослідивши матеріали цивільного позову, застосувавши норми закону, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї дитини, підлягає частковому задоволенню.

Так, вирішуючи позов в частині вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на поховання та поминальний обід, суд зазначає наступне.

В підтвердження витрат на поховання та поминальний обід цивільним позивачем було подано в копіях: накладну від 04.03.2019 р. на загальну суму 20000 грн. (ритуальні послуги, на придбання речей та аксесуарів ритуального характеру, необхідних для здійснення поховання (труна, хрест тощо); фіскальні чеки на придбання алкогольних напоїв та продуктів харчування на загальну суму 1 066,57 грн.; чек за проведення поминального обіду від 07.04.2019 на суму 7733,20 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Разом з тим, позивачем не підтверджено витрати на поховання належними доказами, оскільки судом не може бути прийнятий до уваги документ, який надав позивач (накладна), оскільки цей документ не відповідає вимогам п.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Витрати ж цивільного позивача на купівлю алкогольних напоїв, продуктів харчування та витрати на поминальні обіди, придбання квітів в силу Закону України «Про поховання та похоронну справу» не входять до витрат на поховання, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Щодо вимог потерпілої ОСОБА_1 стосовно стягнення з цивільного відповідача витрат на лікування та відновлення її психологічного стану, то суд досліджуючи надані позивачем докази, вказує на їх неналежність на загальну суму 948,84 грн., оскільки фіскальні чеки, якими підтверджено придбання розчину для лінз, карбонат, ангілекс, деквадол, аркоксию, протарголу, піпетки не відносяться до ліків для відновлення психологічного стану. Тобто, позивачем підтверджено лише витрати на придбання ліків за приписом лікаря (Т.2 а.с.26) на загальну суму 473 грн. 43 коп. (Т.1 а.с.59), і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Витрати, заявлені ОСОБА_1 щодо відвідування дитиною літнього табору та курсів англійської мови, не є такими, які мають бути відшкодовані цивільним відповідачем в силу положень ЦК України в межах існуючих між сторонами правовідносин, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування витрат на проїзд на власному автомобілі під час розслідування справи та з метою організації похорон та поминків чоловіка, то суд приходить до висновку, що у їх задоволенні також слід відмовити, оскільки долучені до позову копії чеків свідчать про придбання палива лише у період часу 17.04.2019 року та 30.05.2019 року, що жодним чином не відносяться до витрат, які понесла ОСОБА_1 з приводу необхідності нею відвідувати будь-яких слідчі дії, спілкуватись зі слідчим, організовувати похорон та поминки чоловіка. Посилання позивача на необхідність стягнення витрат на амортизацію її автомобіля також є безпідставним, як і є безпідставним вимога про стягнення витрат на затрачений нею час, оскільки потерпіла суду повідомила, що після смерті чоловіка продовжувала працювати, відпустку за свій рахунок не оформляла.

Крім того суд критично ставиться до позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача витрат, які вона понесла у зв`язку із придбанням місця на кладовищі (2500 грн.), придбання штанів (700 грн.), оплати послуг церкви (1400 грн.), оплати за свідоцтво про смерть (термінове) (200 грн.); придбання квітів на похорони (1600 грн.), оплати кафе на похоронах (16000 грн.), оскільки доказів щодо їх понесення потерпіла до суду не надала.

Свідчення допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 (в межах цивільного позову) висновки суду не спростовують. Так, остання пояснила, що є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_1 . Зазначила, що після смерті ОСОБА_4 , вона допомагала сестрі в усьому, оскільки потерпіла була в тяжкому стані. Підтвердила, що потерпіла здійснювала оплату на проведення поховання, поминального обіду, вартості місця на кладовищі, витрати на паливо та інше. Разом з тим, суд наголошує, що свідчення свідка не доводять понесення вище перелічених витрат потерпілою, оскільки в розумінні положень ЦПК України свідчення свідка не є належним доказом щодо доведення цієї обставини.

Щодо вимог потерпілої про стягнення на її користь в інтересах дитини в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, грошову суму в розмірі 5859 грн. 33 коп. щомісячно, починаючи з 01.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, то суд вважає їх частково обгрунтованими, з огляду на те, що дитина померлого дійсно перебувала на утриманні останнього, а тому виходячи з приписів статті 1200 ЦК України шкода повинна відшкодовуватися дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років виходячи в розмірі 5859,22 грн. Вказана сума розраховується наступним чином: за останні 3 місяці середньомісячна зарплата померлого ОСОБА_4 відповідно до довідки (Т.1 а.с.60) складає (40862,34 грн.: 2 міс. = 17577 грн. 65 коп.). На одного члена сім`ї, виключаючи померлого припадає 5859 грн. 22 коп. Таким чином, розмір щомісячних виплат ОСОБА_12 , із врахуванням її частки складає 5859 грн. 22 коп. Вказані виплати підлягають стягненню з відповідача до досягнення дитиною 18 років.

Крім того, відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 23, ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і зокрема у зв`язку зі смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Оскільки позивачі, які є потерпілими, були донькою та дружиною загиблого ОСОБА_4 , суд дійшов до висновку про те, що вказаним особам була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку зі смертю їх чоловіка та батька, що призвело незворотних негативних змін у їх особистому житті та завдано глибоких моральних страждань. Суд враховує характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд, при визначенні розміру морального відшкодування, виходить із принципів розумності і справедливості відповідно до ст. 23 ЦК України, враховує характер, глибину душевних, фізичних, емоційних та моральних страждань, які перенесли і переносять потерпілі в зв`язку із смертю рідної людини і прийшов до висновку, що відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн. для кожного потерпілого буде співрозмірним вчиненому, справедливим та розумним.

Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Згідно цивільних позовів потерпілих, останні просили суд стягнути з обвинуваченого понесені ними витрати на правову допомогу.

Досліджуючи надані потерпілими докази, які на їх думку доводять понесення ними витрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, атків виконаних робіт тощо).

Судом встановлено, що представництво у суді цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_2 первісно здійснювала адвокат Головашевич Ю.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року та додаткової угоди №1 від 26.06.2019 року. Так, відповідно до умов договору, а саме у п. 4.1 зазначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі «гонорар», зазначений у Додатку №1 до цього Договору (Т.1 а.с.93-94, 96). Зміст Додатку №1 свідчить про домовленість сторін договору, що за надання правової допомоги Клієнт авансовано сплачує адвокату 4000 грн. в безготівковій формі на карту Приватбанк. Разом з тим, потерпілою ОСОБА_2 не надано доказів щодо проведення у вказаній спосіб та у визначеному розмірі такого розрахунку з адвокатом. Долучений до справи товарний чек у копії на суму 5000 грн. не відповідає умовам договору та додатку до нього, а тому не є належним доказом щодо понесення нею таких витрат. Крім того, долучений акт наданих послуг не містить у собі обов`язкові реквізити, а саме дату його складання, тому до уваги судом не береться.

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому потерпіла ОСОБА_2 змінила представника та уклала договір з адвокатом ОСОБА_14 В.М., за умови якого ОСОБА_2 повинна була сплатити адвокату гонорар у розмірі 5000 грн. (Т.1 а.с.213-214). Відомості щодо наданих послуг та докази належної сплати було долучено до матеріалів справи, тому суд приходить до висновку, що понесені нею витрати на отримання правової допомоги у сумі 5000 грн. є підтвердженими та підлягають стягненню з обвинуваченого.

Також суд, дослідивши докази понесених витрат на правову допомогу, здійснені ОСОБА_1 , приходить до висновку, що вони є належними, а тому підлягають стягненню з обвинуваченого. Належність цих доказів підтверджується умовами Договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 12.08.2019 року, Актом наданих послуг адвокатом від 12.02.2020 року та квитанцією від 10.09.2019 року про здійснення сплати гонорару у сумі 10000 грн.

Разом з тим, суд вважає недоведеними вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 понесених нею витрат на правову допомогу, здійснену її попереднім представником ОСОБА_15 , оскільки долучений потерпілою дублікат квитанції на суму 10000 грн. суперечить визначеному розміру гонорару, який передбачений у п.4.1 Договору від 06.03.2019 року (Т.1 а.с.67), а також часу здійснення його оплати (п.4.2). Крім того, не містять матеріали провадження будь-яких відомостей щодо переліку послуг, які були здійснені представником в рахунок сплаченого йому гонорару.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Клопотання про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 прокурор не заявила.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

В порядку ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом строку випробування обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028, адреса: 61129, м. Харків, пр.. Тракторобудівників, 109) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_12 до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028, адреса: 61129, м. Харків, пр.. Тракторобудівників, 109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування витрат на лікування та відновлення психологічного стану грошові кошти в розмірі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 43 коп.

Стягувати з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028, адреса: 61129, м. Харків, пр.. Тракторобудівників, 109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_3 ), яка діє в інтересах дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, грошову суму в розмірі 5859 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 33 коп. щомісячно, починаючи з 01.03.2019 року та до досягнення дитиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття.

Стягнути з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028, адреса: 61129, м. Харків, пр.. Тракторобудівників, 109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028, адреса: 61129, м. Харків, пр.. Тракторобудівників, 109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_3 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_12 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 15052 гривні (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят дві гривні) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_3 ) понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця мешкання: АДРЕСА_2 ) понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Речові докази - СД диск «Axent» з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок складено в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий - суддя Якуша Н.В.