Решение № 87624321, 11.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 справа № 914/2607/19

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача: Відділ освіти Радехівської районної державної адміністрації, м. Радехів, Львівська область

про: стягнення 136 377,45 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №41GBLvz1392-18 від 10.04.2018р.

за участю представників сторін:

від позивача: Мачічка О.О. – представник, адвокат

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації про стягнення 136 377,45 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №41GBLvz1392-18 від 10.04.2018р., з яких 133 222,39 грн. основного боргу, 921,30 грн. інфляційних втрат та 2 233,76 грн. 3% річних.

Ухвалою від 16.12.2019р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та доказів по справі.

Ухвалою від 20.01.2020р. розгляд справи по суті було призначено на 11.02.2020р.

В судове засідання 11.02.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач явку свого уповноваженого представника в засідання не забезпечив, однак подав заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

В ході розгляду справи по суті представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та не заперечив проти заяви відповідача про визнання позову, після чого суд перейшов до дослідження доказів та обставин справи, внаслідок чого з`ясовано наступне:

10.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (позивачем) та Відділом освіти Радехівської районної державної адміністрації було укладено договір 41GВLvzІ392-18 на постачання природного газу.

До цього договору 29.12.2018р. сторони у справі також уклали Додаткову угоду на продовження строку дії договору 41GВLvzІ392-18 на строк достатній для проведення процедури закупівлі газу на початку 2019р.

Як стверджував позивач, у квітні 2019р. відповідачу була здійснена поставка газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 10.04.2018р. №ЗЛВ89027887 на суму 133 222,39 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунковий період становить один календарний місяць – з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

Позиція позивача.

Позивач наголошував, що за отриманий у квітні 2019р. газ відповідач не розрахувався, чим порушив умови договору.

Крім того, позивач також звертав увагу суду на те, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа між позивачем і відповідачем предметом спору в якій було стягнення заборгованості за природний газ спожитий з січня по березень 2019р. Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 31.10.2019р. у справі №914/1501/19, позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з Відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації 884 331,83 грн. заборгованості. Таким чином, позивач зазначив, що предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості виключно за квітень 2019р., який не охоплювався розглядом у вищенаведеній господарській справі.

З урахуванням умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 133 222,39 грн. основного боргу, а також 921,30 грн. інфляційних втрат та 2 233,76 грн. 3% річних за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

В ході розгляду справи позивачем також було подано клопотання про вирішення питання судових витрат, у порядку ст. 221 ГПК України, після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог.

Позиція відповідача.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги подавши про це відповідну заяву від 03.02.2020р. №57.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до матеріалів даної справи в предмет доказування входять наступні обставини:

- Чи постачався позивачем відповідачу природний газ у квітні 2019р. у кількості 12 234 тис. куб. м. та чи відповідач здійснив за нього розрахунок?

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно з приписами ст. ст. 526, 530, 547, 549, 611, 629, 692 ЦК України та ст. ст. 232, 265 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, у квітні місяці позивач поставив відповідачу природний газ на суму 133 222,39 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 10.04.2018р. №ЗЛВ89027887.

Однак, у строк передбачений договором, а саме протягом одного місяця (відповідно до п.4.1.) відповідач за природний газ не розрахувався, внаслідок чого здійснив прострочення.

Факт наявності заборгованості підтверджується також і самим відповідачем, який в ході розгляду даної справи подав заяву про визнання позову.

Разом з тим, крім суми основного боргу в розмірі 133 222,39 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача також 921,30 грн. інфляційних втрат та 2 233,76 грн. 3% річних за порушення строку виконання грошового зобов`язання з 01.05.2019р. по 20.11.2019р.

При цьому, позивач покликався на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої на відповідача, як на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, покладається обов`язок щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши підставність нарахування таких сум та здійснивши їх перерахунок, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю у заявленому розмірі, а саме: 133 222,39 грн. основного боргу, 921,30 грн. інфляційних втрат та 2 233,76 грн. 3% річних.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач подав заяву про визнання позову до першого судового засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, а саме 06.02.2020р., то відповідно суд, при вирішенні спору повертає позивачу на підставі вищенаведеної норми 50% від сплаченого судового збору при поданні позову, а саме 1 022,84 грн.

Питання інших судових витрат, понесених сторонами, можуть бути вирішені судом після прийняття рішення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1 022,84 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129,130, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації (80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, проспект Відродження, буд. 16, код ЄДРПОУ 02144677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527) 133 222,39 грн. основного боргу, 921,30 грн. інфляційних втрат, 2 233,76 грн. 3% річних та 1 022, 84 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527) з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору при поданні позову на підставі платіжного доручення №8 від 21.11.2019р. в розмірі 1 022,84 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.02.2020р.

Суддя Юркевич М. В.