Решение № 87623989, 13.02.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/631/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство», с. Красна Закарпатської області

до фізичної особи-підприємця Нодь Ігоря Петровича, с. Дубове Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 64572,50 грн., включаючи: 51175,35 грн. основного боргу, 3 % річних - 3423,82 грн., інфляційних нарахувань - 9892,13 грн.

представники:

позивача - Левицький А.О., адвокат

відповідача - Бодня В.І., адвокат

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати вартості поставленої необробленої деревини в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на зазначену суму, що становить предмет позовних вимог у даній справі в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні наведених вимог, вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних, нарахованих на суму заборгованості, а також на відшкодуванні судових витрат, посилаючись на обґрунтованість зазначених вимог долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом на позов та усними поясненнями представника у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, посилаючись на неодержання деревини за накладними датованими 8 та 9 березня 2017р. на загальну суму 71431,64 грн., з урахуванням якої відсутня будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Сторони у справі перебували у договірних відносинах відповідно до укладених ними договорів купівлі-продажу необробленої деревини від 8.12.16 та від 5.09.16, за змістом яких - позивач у справі - як продавець зобов`язався за результатами аукціону з продажу деревини передати необроблену деревину за номерами лотів у власність покупцю - відповідачу у справі, - який, у свою чергу, зобов`язався прийняти зазначений товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Позивачем подано даний позов з посиланням на те, що відповідач, отримавши на підставі 13-ти товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 215247,87 грн., здійснив оплату вартості товару частково - на суму 161222,87 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість, що становить предмет спору в частині основного боргу.

У ході судового розгляду сторонами визнаються обставини поставки товару на підставі 11-ти накладних долучених до матеріалів справи на загальну суму 143834,23 грн. та обставини щодо оплати відповідачем суми 161222,35 грн., відтак наведені обставини не підлягають доказуванню у справі відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Спірними залишаються обставини пов`язані з поставкою товарів за двома товарно-транспортними накладними від 8.03.17 та 9.03.17 на загальну суму 71413,64 грн., з урахуванням яких позивач вважає наявною заборгованість відповідача.

Дослідивши у судовому засіданні оригінали товарно-транспортних накладних (ТТН) ЗКБ № 920723 від 8.03.17 та ЗКБ № 920732 від 9.03.17, копії яких долучені до матеріалів справи, суд встановив, що на їх підставі позивачем як вантажовідправником відпущено деревини відповідно на суми 35666,03 грн. та 35747,61 грн., вантажоодержувачем якої зазначений ФОП Нодь І.П. Разом з тим, зазначені ТТН не містять підпису останнього як одержувача деревини, і загалом будь-якого підпису одержувача такої, що позбавляє доказової сили ТТН як первинні документи за змістом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, відповідно до приписів наведеного Закону первинні документи це документи, які містять відомості про господарські операції та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій підприємств - юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, зокрема, позивача (ст.ст. 1, 2, 9 Закону). Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання позивача на факт видачі сертифікатів №№ 185316, 185848, 186427 про походження лісоматеріалів для здійснення експортних операцій, підставою видачі яких зазначені наведені накладні від 8 та 9 березня 2017р., не може бути прийнято судом як допустимий за приписами ст. 77 ГПК України доказ одержання відповідачем лісоматеріалів від позивача. До того ж, як вбачається з матеріалів справи саме до копій сертифікатів №№ 185316, 185848, 186427, підставою видачі яких значаться спірні накладні, такі не долучені, в той час як до інших сертифікатів долучено накладні, що були підставою їх видачі.

Копії перехідних накладних від 10.03.17 про передачу відповідачем деревини ФОП Леспух М.М. як експортерові, які також слугували підставою видачі останньому сертифікатів №№ 185316, 185848, 186427 про походження лісоматеріалів для здійснення експортних операцій, суд оцінює критично з огляду на відсутність їх оригіналів.

Вирішуючи даний спір, суд приймає також до уваги, що відповідно до даних паспорту громадянина України для виїзду за кордон Нодь Ігор Петрович у період з 7 по 12 березня 2017р. знаходився за межами України, відтак не міг здійснювати господарську діяльність з одержання та поставки лісопродукції, про що стверджує позивач та що покладено в основу позовних вимог.

Отже, позивачем не доведено поставку відповідачеві лісопродукції за спірними накладними ЗКБ № 920723 від 8.03.17 та ЗКБ № 920732 від 9.03.17 на суму 71413,64 грн., відтак, приймаючи до уваги вищенаведені обставини визнання сторонами сум поставки лісопродукції та сум оплати її вартості, не доведено твердження позивача про наявність заборгованості перед ним відповідача в частині основного боргу, що є підставою для відмови у позові в цій частині вимог та відповідно в частині вимог щодо нарахованих позивачем сум річних та інфляційних.

Таким чином, у позові належить відмовити повністю з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушеного права, на захист якого подано даний позов.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 73-79, 81, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 17.02.20

Суддя Ушак І.Г.