Решение № 87594521, 13.02.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 Справа № 905/2292/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Турко А.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «Тех-Маш», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн

Представники учасників справи:

від позивача: Олійник Л.М. – адвокат на підставі ордеру серія ПТ №124304 від 24.01.2020

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Тех-Маш», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 в частині повної оплати за поставлену продукцію.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.2 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 27.12.2019; розгляд справи призначений на 27.01.2020 з подальшим оголошенням перерви у судовому засіданні до 13.02.2020.

27.01.2019 представник позивача надав заяву про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача, в якій зазначив про подання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дати винесення рішення судом, у разі задоволення позовної заяви в порядку ч.8.ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму заборгованості за договором №48/5-25 від 20.05.2019 в розмірі 220680,00грн визнав; проти відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу заперечив.

У судове засідання 13.02.2020 з`явився представник позивача, підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 27.01.2020 та 13.02.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; 10.02.2020 через канцелярію суду відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.05.2019 між позивачем, Приватним підприємством «Тех-Маш» (постачальник), та відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівний завод» (покупець), був укладений договір №48/5-25, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, ціна, кількість, строк поставки, загальна вартість, походження цієї продукції вказуються в специфікаціях, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Як встановлено п.2.2 договору сума договору складається із загальної вартості зазначеної в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.5 договору оплата продукції покупцем здійснюється у формі: 50% попередньої оплати протягом 3-х днів з дати підписання даного договору та 50% протягом 5 банківських днів з моменту приймання продукції.

Датою постачання вважається дата, фактичної передачі продукції від постачальника покупцю (п.3.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 (п.9.11 договору).

Як свідчать матеріали справи у виконання умов договору №48/5-25 від 20.05.2019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 441360,00грн за видатковими накладними №05/04-1 від 25.07.2019 на суму 134400,00грн з ПДВ та №05/04-1 від 16.08.2019 на суму 306960,00грн з ПДВ. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних №05/04-1 від 25.07.2019 та №05/04-1 від 16.08.2019. Так, продукція отримана представниками відповідача економістом Куропятником О.В. на підставі довіреності №2027 від 23.07.2019, виданої на отримання матеріальних цінностей та економістом ВМТЗ Палагутою І.А. на підставі довіреності №02099 від 15.08.2019, виданої на отримання матеріальних цінностей.

Враховуючи приписи положень ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказані видаткові накладні приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору №48/5-25 від 20.05.2019 в частині поставки продукції та прийняття її відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру №05/04-1 від 10.07.2019 на суму 441360,00грн з ПДВ.

У виконання умов п.2.5 договору №48/5-25 від 20.05.2019 відповідачем на користь позивача 11.07.2019 (50000,00грн) та 19.07.2019 (170680,00грн) перерахована попередня оплата за продукцію у сумі 220680,00грн (50% вартості продукції), що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 11.07.2019 та 19.07.2019. Решта 50% вартості продукції на суму 220680,00грн залишилась несплаченою, що відповідачем визнається.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної оплати за поставлену продукцію у встановлений договором строк стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №48/5-25 від 20.05.2019 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, відповідач частково виконав зобов`язання за договором №48/5-25 від 20.05.2019, сплативши 11.07.2019 та 19.07.2019 попередню оплату 50% вартості продукції в сумі 50000,00грн та 170680,00грн відповідно, всього 220680,00грн.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлену позивачем продукцію у визначений п.2.5 договору строк – 50% вартості товару протягом 5 банківських днів з момент у приймання продукції, тобто, за видатковою накладною №05/04-1 від 25.07.2019 до 01.08.2019 включно та за видатковою накладною №05/04-1 від 16.08.2019 до 23.08.2019 включно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №48/5-25 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн, наявність якої відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

З урахуванням того, що до початку судових дебатів позивачем подано заяву в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дати винесення рішення, питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом в порядку ст.244 Господарського процесуального кодексу України за умови надання позивачем доказів понесення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Тех-Маш», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, б.2, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Приватного підприємства «Тех-Маш» (04070, м.Київ, вул. Братська, б.8, код ЄДРПОУ 36618610) заборгованість за договором поставки №48/5-1 від 20.05.2019 у розмірі 220680,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3310,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова