Решение № 87584067, 06.02.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5931/19

Провадження № 2/159/113/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні (усному) в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

Позивач 15.10.19 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом, просить усунути перешкоди йому у користуванні належною йому на праві приватної власності кв. АДРЕСА_1 шляхом припинення права відповідача на користування житловою площею у спірній квартирі та виселення відповідача. Обгрунтовує свої вимоги тим, що його матір – ОСОБА_3 – шлюб із відповідачем, який є його батьком, розірвала 09.07.96 р., змінивши своє прізвище на « ОСОБА_4 ». 15.06.97 р. його матір уклала шлюб з ОСОБА_5 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір померла. Відповідач засуджувався Турійським райсудом Волинської області 17.10.84 р. за ч. ч. 2. 3 ст. 81 КК України (в ред. 1960 р.) із застосуванням ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 4 р. позбавлення волі; Ковельським міськрайсудом Волинської області за ст. 17, ч. 2 ст. 215 – 3 КК України (в ред. 1960 р.) до 2 р. виправних робіт із відрахуванням 20 % заробітку в доход держави; Ковельським міськрайсудом Волинської області за ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 р.) із застосуванням ст. 43 КК України (в ред. 1960 р.) до 2 р., 08 міс. позбавлення волі; Ковельським міськрайсудом Волинської області за ч. 2 ст. 149. ч. 3 ст. 193, ч. 2 ст. 215 – 3, ч. 1 ст. 145 КК України (в ред. 1960 р.) із застосуванням ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 5 р. позбавлення волі; Ковельським міськрайсудом Волинської області за ч. 2 ст. 355 КК України до 3 р., 06 міс. позбавлення волі; Луцьким міськрайсудом Волинської області 28.03.07 р. до 9 р. позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю, та у зв`язку із останньою судимістю батька йому було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Виховували його дідусь та бабуся. 15.08.12 р. його дідусь – ОСОБА_7 – склав заповіт на все своє майно, у т. ч. – на спірну квартиру – на його користь. 29.08.12 р. його дідусь помер. 21.06.13 р. нотаріусом було видано йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру. За життя його дідуся відповідач був зареєстрований у спірній квартирі з 11.11.05 р.. Однак спірною квартирою як своєю власністю він користуватись для власних потреб та потреб його сім`ї змоги не має, так як відповідач відмовляється її звільняти. Останній приводить у спірну квартиру своїх судимих друзів; постійно погрожує йому у випадку вжиття заходів до його виселення. Тому він в даний час проживає у винайнятому житлі. Покликаючись на ст. ст. 321, 391, ч. 2 ст. 406, 383, 810, 814 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 150, ч. 4 ст. 156, ст. 162, ч. 2 ст. 64, ст. 158 ЖК України, зазначає, що сторони не пов`язані спільним побутом, будь - які договори найму житла між ними не укладались. Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною квартирою, не сплачує комунпослуги, перешкоджає у отриманні вигод та соцпільг. Покликаючись на ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу, протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 317, 319 ЦК України, судову практику, зазначає, що добровільно відповідач виселятись не бажає. Просить позов задовольнити.

За ухвалою судді від 07.11.19 р. провадження у справі було відкрито.

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві було надіслано у встановленому законом порядку.

За станом на 06.02.20 р. відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.

Представником позивача – адвокатом попередньо подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, з проханням позов задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча належно повідомлявся. Про причини неявки суду не повідомив.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності сторін та представника позивача - адвоката.

Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом копії Витягу з ОСС дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування служби у справах дітей виконкому Ковельської міськради Волинської області щодо позивача, за рішенням виконкому Ковельської міськради Волинської області від 23.10.97 р. № 349 «Про призначення опіки над неповнолітнім», над позивачем призначалась така як над дитиною, яка проживає у АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 , він з 2016 р. зареєстрований проживаючим у спірній квартирі.

Як слідує з копії заповіту від 15.08.12 р. та копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.13 р., копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.06.13 р., позивач став одноосібним власником спірної квартири.

Як стверджується копією довідки № 276 від 08.10.19 р., виданої ОСББ «Соборності, 4», позивач проживає фактично без реєстрації у м. Луцьку.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує можливість стабільного користування житлом, недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Ст. 391 ЦК України декларує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з правовою позицією ВС України, що викладена у постанові від 16.11.16 р. у справі № 688/63/15 - ц, положення ст. ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності квартиру від будь - яких осіб.

Водночас відповідно до ст. 391 ЦК України позивач як новий власник квартири через суд має право усувати усі перешкоди у користуванні спірною квартирою як своїм майном, згідно зі ст. 328 ЦК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є, зокрема, квартира, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За змістом ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація – це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідач, залишаючись зареєстрованими у спірній квартирі, власником якої став позивач, безсумнівно, не являючись членом його сім"ї з часу набуття позивачем права власності на спірну квартиру у зв"язку із зміною попереднього власника квартири на нового, втратив право користування житловолю площею у спірній квартирі та його там проживання перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним вище житловим приміщенням, чим порушуються права позивача як власника.

Тому позов слід задовольнити, так як відповідач з часу набуття позивачем права власності на спірну квартиру втратив право користування житловою площею у спірній квартирі та порушене право позивача як власника слід захистити шляхом виселення відповідача із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Судові витрати, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. ч. 2 ст. 405, ст. ст. 391, ч. 1 ст. 383 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн, 40 коп..

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , і. н. НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 ;

представник позивача – адвокат Мацей Анатолій Михайлович, адреса: 43000, м. Луцьк, просп. Соборності, 4/ АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 14.02.20 р..