Решение № 87549607, 03.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 р. Справа № 802/3756/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника відповідача Жердєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2015 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.06.2015 № 0005871700 та від 10.08.2015 № 0007971700, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в сумі 12484,53 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 9851,62 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2632,91 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень став висновок контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, згідно з яким у 2012 році позивач отримав дохід від АТ "Райффайзен Банк Аваль" у вигляді додаткового блага в сумі 59213,10 грн у зв`язку з прощенням (анулюванням) суми заборгованості за кредитним договором.

Водночас позивач вказував на помилковість зазначеного висновку, посилаючись на те, що він не отримував додаткового блага, оскільки банк списав нараховану пеню, яка не є доходом позичальника та не підлягає оподаткуванню.

Постановою Вінницького окружний адміністративний суд від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеними судовими рішенням, позивач подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.10.2019 скаргу позивача задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно не встановили природу заборгованості, яка прощена банком позивачу, та її складові. Відтак під час нового розгляду справи необхідно визначити природу боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, пеня), прощеного банком, як однієї з визначальних обставин, яка підлягає з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку позивача в межах розглядуваних правовідносин.

05.11.2019 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 повернулись до Вінницького окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 08.11.2019 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою для забезпечення повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі вирішено витребувати з АТ "Райффайзен Банк Аваль" додаткові письмові докази, а саме засвідчені копії кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль", рішення про анулювання (прощення) боргу за вказаним договором, договору про припинення зобов`язань за кредитним договором, розрахунку прощеної (анульованої) суми боргу та інших документів, пов`язаних з анулюванням боргу позивачеві та наданням банком відповідної інформації до податкових органів.

28.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслало на адресу позивача лист про анулювання боргу за кредитним договором в сумі 59213,10 грн. Отже, банком було виконано вимоги згідно з пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Відтак позивач був зобов`язаний відобразити вказану суму у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та сплатити податок на доходи з фізичних осіб у вигляді додаткового блага. Разом з тим, позивач декларації не подав, отриманий дохід в сумі 59213,10 грн не задекларував та, відповідно, занизив грошові зобов`язання за 2012 рік на суму 9851,62 грн. При цьому відповідач зауважує, що в силу положень ст. 164 ПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, базою оподаткування є вся сума, включаючи відсотки, нараховані за користування кредитом та сума пені. Відповідач вважає спірні рішення правомірними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.12.2019 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області та в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача у цій справі з Козятинської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на її правонаступника – Головне управління ДПС у Вінницькій області. У зв`язку з цим підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 20.12.2019 вирішено повторно витребувати з АТ "Райффайзен Банк Аваль" додаткові письмові докази, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі. У зв`язку з цим строк проведення підготовчого засідання продовжено.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач на неодноразові виклики суду в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 57961 від 16.12.2019).

Відтак суд на підставі положень ч. 2 ст. 194, ч. 1, 3 ст. 205 КАС України розглядає справу за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що в період з 25 по 29 травня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету сум податків за 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2015 № 105/17/ НОМЕР_1 , в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

1) пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік;

2) пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за 2012 рік у вигляді додаткового блага в розмірі 59213,10 грн на підставі рішення банківської установи (АТ "Райффайзен Банк Аваль") про анулювання кредитної заборгованості з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення).

На підставі зазначеного акта перевірки Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0005871700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 9851,62 грн. за основним платежем та на 2632,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

15.07.2015 вказане рішення позивач оскаржив до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.08.2015 № 411/І/02-32-10-04 скаргу позивача залишено без задоволення. Водночас податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0005871700 скасоване у зв`язку з допущеними при його оформленні порушеннями. Козятинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області зобов`язано сформувати та направити позивачу нове рішення з урахуванням висновків за результатами розгляду скарги платника податків.

10.08.2015 Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0007971700, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, аналогічну до попереднього рішення від 24.06.2015 № 0005871700.

Не погодившись з правомірністю вищезазначених рішень контролюючого органу, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом з тим, суми процентів або пені, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів або пені, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність у підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Втім, це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст наведеної норми.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо.

Суд наголошує на тому, що вказані висновки щодо застосування норм матеріального права наведені у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 за результатами касаційного розгляду цієї справи. В силу приписів ч. 5 ст. 353 КАС України такі висновки є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Тому визначення природи боргу, прощеної позивачеві банком, є однією з визначальних обставин, які належить з`ясувати для встановлення дійсного податкового обов`язку позивача в межах спірних правовідносин.

Крім того, суд враховує, що відповідно до положень ПК України ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Водночас відсотки та пеня за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні положень ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

Таким чином, база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 807/1316/17, від 14.02.2019 року у справі № 813/330/16, від 08.11.2019 року у справі № 826/6780/16, від 17.12.2019 року у справі № 809/284/16.

Відтак, на виконання вказівок Верховного Суду судом вжито заходів для витребування у АТ "Райффайзен Банк Аваль" додаткових доказів з метою з`ясування дійсної природи прощеної (анульованої) позивачу заборгованості в розмірі 59213,10 грн.

02.01.2020 до суду надійшов лист АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 27.12.2019. В листі повідомляється про неможливість виконання ухвал суду від 08.11.2019 та від 20.12.2019, оскільки необхідні суду документи не збереглися.

Отже, враховуючи об`єктивну неможливість отримання нових доказів, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Як видно з повідомлення АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 28.05.2012, надісланого на адресу позивача у зв`язку з прийняттям банком рішення про прощення заборгованості за кредитним договором від 21.08.2007 № 014/035-05/50794 (том 1, а.с. 50, 144), позивачу прощено (анульовано) пеню в розмірі 59213,10 грн.

Факт прощення позивачу пені у вказаному розмірі також підтверджується висновком Козятинської ОДПІ за підписом начальника Садового Г.І. (том 1, а.с. 70), в якому чітко зазначено, що за кредитним договором позивачу анульовано (прощено) заборгованість за нарахованою пенею в розмірі 59213,10 грн.

Таким чином, наявні у справі докази вказують на те, що прощена (анульована) позивачу заборгованість є пенею.

Натомість відповідач доказів на спростування цієї обставини не надав, хоча в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

З огляду на викладене суд вважає доведеним, що позивачу ОСОБА_1 у 2012 році банком було прощено (анульовано) пеню в розмірі 59213,10 грн, яка за висновками Верховного Суду, в тому числі під час касаційного розгляду цієї справи, не є додатковим благом та доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України. Тобто, у позивача відсутній податковий обов`язок щодо декларування зазначеної суми та сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 9851,62 грн.

Отже, висновки акту перевірки від 05.06.2015 № 105/17/ НОМЕР_1 є помилковими та не відповідають нормам податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 10.08.2015 № 0007971700 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в сумі 12484,53 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 9851,62 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2632,91 грн.

Водночас в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки інше оспорюване податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року № 0005871700 скасоване на підставі рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.08.2015 № 411/І/02-32-10-04. Тобто, за наслідками адміністративного оскарження вказане рішення втратило чинність, а натомість було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 № 0007971700 з аналогічною сумою збільшеного грошового зобов`язання. Відтак позивач помилково просить суд визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу, яке вже скасоване в адміністративному порядку, не створює жодних правових наслідків та не порушує прав і законних інтересів позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що при зверненні до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на користь позивача належить стягнути половину судових витрат зі сплати судового збору, а саме 275,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0007971700 від 10 серпня 2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП (згідно з наявними у матеріалах справи відомостями): 2450419777, місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 275,60 грн. (двісті сімдесят п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 12.02.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович