Решение № 87528349, 12.02.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/930/19

Провадження № 2/159/206/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого – судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у спрощеному провадженні в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заяві позивач просила стягувати з відповідача аліменти на дітей в розмірі 1500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і продовжуючи до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Далі позивач збільшила позовні вимоги до 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Заперечення відповідача.

Відповідач вимоги визнав частково, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак вважає, що розмір аліментів на нього в сумі 2000 гривень щомісячно є завищеним. Старший син ОСОБА_6 проживав і має проживати у нього, тому підстави для стягнення аліментів на нього відсутні. Просив стягувати аліменти лише на одну дитину і в меншій, ніж 2000 грн., сумі.

Мотивувальна частина рішення.

Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обидві дитини постійно проживають з позивачем, що підтверджено, зокрема, висновком комісії з питань захисту прав дитини від 16.12.2019 року № 1-3/2019, наданим відповідачем. Згаданий висновок встановлює спосіб участі відповідача у вихованні двох дітей, отже, і комісія, і сам відповідач, який звернувся до неї з проханням встановити спосіб його участі у вихованні саме двох дітей, а не однієї дитини, виходять з того, що діти проживають з позивачем. Щодо сина ОСОБА_6 про це прямо зазначено у вказаному висновку.

Та обставина, що у цьому ж висновку зазначено, що син ОСОБА_6 часто залишається на вихідні і серед тижня на ночівлю у батька, де створені належні умови для його проживання і розвитку, а також та обставина, що згаданим висновком передбачена можливість перебування і ночівлі обох дітей у батька, не веде до висновку, що аліменти слід стягувати лише на молодшу дитину.

Право на отримання аліментів має той з батьків, з ким діти постійно, тобто переважно, проживають. Відповідач має право ініціювати у встановленому порядку питання про те, щоб місцем проживання обох дітей чи однієї дитини було саме його помешкання. Після того як це питання буде вирішене на його користь відповідач вправі буде вимагати зменшити розмір аліментів або ж припинити їх стягнення. Поки згадане питання не вирішене аліменти на обох дітей мають стягуватися в користь позивача, оскільки місцем проживання дітей є її помешкання.

Щодо розміру аліментів, то позивач не надала переконливих доказів того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти з істотним відхиленням у бік збільшення від мінімально гарантованого розміру аліментів, який становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме, 2000 грн. щомісячно на кожну дитину.

Зокрема, не доведені істотні витрати відповідача, зокрема, на придбання майна, наявність у нього нерухомого, цінного рухомого майна, яким можливо розпорядитись і мати з нього дохід.

Відповідач надав паспорт, з якого видно, що він неодноразово перетинав кордон з Республікою Польща і перебував на території останньої досить тривалий час.

Такі його поїздки створюють підставу для того, щоб дещо відступити від мінімально гарантованого розміру аліментів у бік збільшення, однак, не до рівня 2000 грн., а до рівня 1500 грн.

Вказані поїздки, як мінімум, доводять, що відповідач має вдосталь коштів, щоб дозволити собі такі поїздки. Загальновідомою є обставина, що для поїздки на територію Республіки Польща необхідна певна сума, зокрема, необхідні хоча б кошти для того щоб харчуватись і віднайти собі житло.

Якщо кошти для таких поїздок у відповідача є, значить у нього є також кошти для того щоб сплачувати аліменти в дещо більшому розмірі, ніж мінімально гарантований.

Позивач не довела, що відповідач працює на території Республіки Польща і не надала доказів щодо рівня його заробітку там, тому відступ від мінімально гарантованого розміру аліментів не може бути більш істотним, ніж 1500 грн.

Слід також врахувати, що саме 1500 грн. було первинною сумою, яку позивач просила стягнути з відповідача, а отже вважала цю суму можливою і достатньою для стягнення. Позивач не навела переконливих підстав для того, що вказану суму за нетривалий час, який минув з моменту звернення до суду, слід збільшити, нічого істотного за цей час, такого, що могло вплинути на розмір аліментів, не відбулося.

Крім того, при визначенні розміру аліментів слід врахувати, що старша дитина, як видно з вказаного вище висновку комісії з питань захисту прав дитини, значний час перебуває у відповідача і, відповідно, у цей час він несе на неї витрати, що також робить розмір аліментів у 1500 грн. достатнім.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що аліменти в розмірі по 1500 гривень на кожну дитину щомісячно є пропорційним середньому доходу відповідача або реальній можливості його отримати.

Такий визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст.7 СК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, крім свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру, також повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Оскільки оплата за надання правничої допомоги не підтверджено належними доказами, підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору, тому у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12-13, 19, 141, 258-259, 265, 430 ЦПК України, на підставі ч.9 ст.7, ч.1 ст.141, ст.ст.180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі по 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 лютого 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий:С. Л. Панасюк