№ 8750747, 03.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 р. Справа № 2-а-341/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,

за участю представників сторін:

прокурора: Сокольвяк Ярослави Архипівни,

позивача: Тушевської Любові Григорівни,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Літинського району, в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі його структурного підрозділу - територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700,0 гривень

ВСТАНОВИВ :

прокурор Літинського району Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі його структурного підрозділу - територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700,0 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державними інспекторами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області 05.12.2009 встановлено порушення відповідачем вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, надання послуги по перевезенню вантажу при відсутності ліцензійної карти. По факту виявленого порушення складено акт №143213 від 05.12.2009, на підставі якого, керуючись ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесено постанову №088326 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 1700 гривень.

В зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не сплатив, прокурор Літинського району звернувся до суду в інтересах територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення фінансових санкцій.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів держави визначено наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Представник позивача зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, в свою чергу пояснивши, що Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 (далі - Перелік), не передбачено обов'язкову наявність у водія, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах ліцензійної карти.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 1, 3 ст. 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

За правилами встановленими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що документами для юридичної та фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (для водія) є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист (тільки для юридичних осіб), товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами позивача, керуючись Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, проведено перевірку 05.12.2009 додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ІНФОРМАЦІЯ_1, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу, під час якої встановлено відсутність у водія ліцензійної картки, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За даним фактом працівниками позивача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2009 за №143213, який підписано водієм транспортного засобу, що належить відповідачу.

Позивач надав в судове засідання повідомлення, надіслане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, про час і місце розгляду вказаного вище акта, що підтверджено реєстром згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 16.12.2009.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта порушення застосовуються фінансові санкції.

На підставі акту перевірки 05.12.2009 керівником територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову №088326 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700,0 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,0 гривень).

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він знав про розгляд позивачем справи з приводу виявленого порушення, ним отримана постанова про застосування штрафної санкції, вказана постанова ним не оскаржувалась, але й суму штрафу не сплачував, через те, що не згоден був із прийнятим рішенням.

Судом взято до уваги пояснення відповідача щодо відсутності в Переліку обов'язкову наявність у водія, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах ліцензійної карти.

Частиною 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд приходить до думки, що, оскільки, Закон України "Про автомобільний транспорт" має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", то рішення позивача є обґрунтованим. Крім того, ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, а не нормативно-правових актів.

Суду доказів сплати вказаних вище фінансових санкцій та оскарження вищезгаданої постанови не надано, тому суд вважає її чинною та обов'язковою до виконання.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач штраф, який підтверджується матеріалами справи не сплатив, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов прокурора Літинського району, в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі його структурного підрозділу - територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700,0 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниці, МФО 802015) фінансових санкцій у сумі 1700,0 грн. (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 05.03.10

Суддя Загороднюк Андрій Григорович

03.03.2010