Решение № 87486959, 03.02.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3457/19

Провадження № 2/159/40/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Лесика В.О.,

за участю секретаря Шокот С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року за заявою позивача проведена заміна відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди володів транспортним засобом на відповідній правовій основі (довіреність посвідчена нотаріально від 06.07.2017 року).

В обгрунтування заявленного позову позивач зазначає, що 27.11.2017 року о 20 год. 59 хв. на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 443 км. +700, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «БМВ 250», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці дороги та не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота Авенсіс» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковельського міськрайонного суду в справі № 159/4857/17 від 27.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Власником транспортного засобу марки «Тойота Авенсіс» державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що стверджується відповіддю на адвокатський запит №31/3/1.64 від 07.11.2018 року.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «Вусо», страховий поліс №АК1306994, що підтверджується відомостями з централізованої бази даних МТСБУ та страхового акту про пряме врегулювання збитків №AK.2338600.L00000001.01 від 23.04.2018 р.

На час ДТП цивільно правова відповідальність позивача була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», підтверджується відомостями з централізованої бази даних МТСБУ, копією страхового полісу та страхового акту про пряме врегулювання збитків №АК.2338600.ШХ)00001.0і від 23.04.2018 р.

Відповідно до страхового акту про пряме врегулювання збитків №AK.2338600.L00000001.()1 від 23.04.2018 p.. згідно з Полісом №АК1306994 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «БМВ 250». д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час ДТП) (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з платіжного доручення № 4175 від 25.04.2018 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором АК.42338600 в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-п.

Таким чином страхова компанія, виплатила потерпілому ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 100000 грн. за шкоду, заподіяну майну вичерпавши повністю ліміт відповідальності встановлений Полісом №АК 1306994.

Скориставшись правом, передбаченим ч. 1 статті 106 ЦПК України, представник позивача адвокат Грибан Ж.В.. в інтересах ОСОБА_1 звернулась у Волинське відділення Львівського НДІСЕ МЮ України з заявою на проведення судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП.

З висновку судової автотоварознавчої експертизи № 8917 від 04.02.2019 року складеного старшим судовим експертом відділу економічних та товарознавчих досліджень Волинського відділення Львівського НДІСЕ ОСОБА_4 вбачається, що

1.Вартість відновлювально-ремонтних робіт автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 . 2008 року випуску, відповідно до механічних пошкоджень, отриманих 27.11.2017 року, складає 296536.95 грн.

2.Ринкова вартість автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, до ДТП складає 503718,79 грн.

3.Вартість матеріальних збитків завданих ОСОБА_1 пошкодженням його автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS». д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.11.2017 року, складає: 166667.78 грн.

4.Ринкова вартість автомобіля «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, після ДТП. складає 337051,00 грн.

Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 29. п.32.7 ст.32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 p.. відновлювальний ремонт це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до вимог п.8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де:

Ср - вартість ремонтно-відиовлювадьних робіт, грн.:

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, гри.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № б «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16. від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 10 жовтня 2018 року у справі №521/16/14-ц.

Таким чином, позивач зазначає, що позов підлягає задоволенню, а саме - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичною вартістю відновлювальних робіт та виплаченим страховим відшкодуванням, що складає 196536,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав зазначених в позові та просила їх задовольнити в повному обсязі, стягнувши на користь позивача 196536, 95 грн., тобто різницю у вартості відновлювального ремонту автомобіля та понесені судові витрати.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково та не заперечували, що діями відповідача позивачу заподіяна шкода в розмірі вартості реальних матеріальних збитків пошкодженого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -166 667, 78 грн за мінусом відшкодованої суми страховиком – 100 000 грн., тобто визнається позов на суму 66 667,78 грн.

Заслухавши сторони, допитавши експерта, який проводив експертне дослідження та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.11.2017 року о 20 год. 59 хв. на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 443 км. +700, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «БМВ 250», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці дороги та не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота Авенсіс» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковельського міськрайонного суду в справі № 159/4857/17 від 27.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Отже, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 04 лютого 2019 року вартість відновлювально-ремонтних робіт автомобіля «Тойота Авенсіс» державний номерний знак НОМЕР_3 року випуску, відповідно до механічних пошкоджень, отриманих 27.11.2017 року складає 296536,95 грн., а вартість матеріальних збитків завданих ОСОБА_1 складає 166667,78 грн.

25 квітня 2018 року страховиком ПрАТ СК „ПЗУ Україна” позивачу сплачено страхове відшкодування, передбачене договором в сумі, що становить 100000 грн.

Позовні вимоги грунтуються на відшкодуванні позивачу різниці між вартістю відновлювального ремонту та фактично виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування, тобто 196536,95 грн.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктами першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Сума відновлювального ремонту автомобіля та вартість матеріальних збитків визначена висновком автотоварознавчої експертизи, що не викликає будь-яких сумнівів в його обєктивності, з чим погодились сторони у справі.

В судовому засіданні експерт, який проводив експертне дослідження, підтримав поданий ним висновок та додатково пояснив, що у вартість відновлювального ремонту входить вартість запчастин, деталей без врахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, а вартість реальних матеріальних збитків визначена з врахуванням зносу.

Відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом МЮ України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та матеріальних збитків вираховується за відповідними формулами:

Свр = Сс + См +Ср

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, тобто стягнення з відповідача не вартість відновлювального ремонту, а суму матеріальних збитків, тобто за формулою з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу - Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де Ср - вартість ремонтно-відиовлювадьних робіт, См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

З цих підстав, суд вважає необгрунтованими вимоги позивача про стягнення повної вартості відновлювального ремонту автомобіля без коригування з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу ЕЗ, який у відповідності до зазначеного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 є складовою частиною розрахунку матеріального збитку.

Отже законодавець розмежовує поняття «вартість відновлювального ремонту» та «матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП».

Враховуючи викладене, суд встановивши дійсні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, застосувавши норми матеріального права, з врахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи, приходить до висновку про законність та підставність стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку, що становить 166 667, 78 грн., а враховуючи відшкодування шкоди страховиком – 100 000 грн, стягненню підлягає – 66 667, 78 грн.

Суд вважає підставним і стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які документально підтверджені, а саме: 5 720 грн – витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи, а також судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам 66 667, 28 грн., що становить - 768,40грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат , пов`язаних з розглядом справи належать також витрати:

- на професійну правничу допомогу.

Витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 137 ЦПК України вирішено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обгрунтованим(п.268).

Судом встановлено, що представником позивача на підтвердження вартості наданих послуг на правничу допомогу подано суду: договір про надання правової допомоги, Акт виконаних робіт від 29.01.2019 року та від 03.02.2020 року з розрахунком (описом) наданих послуг, зокрема:

-зустріч та усна консультація клієнта, вичення документів – 1250 грн.

-Витребування додаткових доказів – 3750 грн.,

-складання позовної заяви - 2900грн.,

-підготовка заяви про заміну неналежного відповідача та про заміну підстави позову – 2900 грн.,

-представництво інтересів в Ковельському міськрайонному суді – 1875 грн., а всього на суму 12 675 грн.

При вирішенні законності вимоги та визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансовго стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд вважає співмірним стягнення суми витрат на правничу допомогу, що становить 4299 грн. 36 коп., в процентному відношенні до задоволених вимог.

На переконання суду саме така сума відшкодування буде відповідати кількості та якості наданих послуг, є співмірноє, виваженою та справедливою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 133,137, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, ст. ст.22, 1166,1187 ЦК України, п.22.1ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд –

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 66667,28(шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 28 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 ( сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4299,36 ( чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 36 копійок) в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість судової експертизи в сумі 5720 ( п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий:В. О. Лесик