
Справа № 761/21317/19
Провадження № 2/761/5677/2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
при секретарі - Бордусенка Б.С.,
за участі:
представника позивача -
Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 - Долгорук С.М.
представника позивача - Київської міської ради - Зденника Т.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 . - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та скасування рішення державного реєстратора, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 36, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Євгенією Анатоліївною та зареєстрованого в реєстрі № 179, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни від 15.06.16 за №30061635 про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 36,2 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948529880000), а також визнати недійсним Іпотечний договір, укладений 23.06.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською Анною Вікторівною та зареєстрованого в реєстрі за № 899.
Вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017101100000001 від 04 січня 2017 року прокурором встановлено, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , яке належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, вибуло з комунальної власності на підставі підроблених документів та зареєстровано на праві власності за третіми особами. Нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 38, 5 кв.м. є комунальною власністю, належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Однак, указане майно зареєстровано за ОСОБА_1 як нежитлове приміщення загальною площею 36,2 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №179, укладеного 14 червня 2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В свою чергу, ОСОБА_5 придбала спірне майно у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний номер №А2001/0256, укладеного 18 травня 2001 року на товарній біржі «Народна», який нібито зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації 28 травня 2001 року, про що зроблено відповідний запис у реєстрову книгу №д 725. З даного договору вбачається, що спірне майно належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, виданого Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва 30 червня 1992 року згідно з розпорядженням (наказом) від 28 червня 1992 року №6/145, зареєстрованому в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного в реєстрову книгу за №д725 за реєстровим номером 45725 від 06 серпня 1992 року. Проте, з відповідей Державного архіву м.Києва від 01 грудня 2017 року за №068/05- 17/1532 та від 15 лютого 2019 року за №068/05-17/343 вбачається, що Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва розпорядження про оформлення свідоцтва про право власності ОСОБА_6 не видавалось. За інформацією державного архіву м.Києва до нього на постійне державне зберігання передані у встановленому порядку за описами справ документи фонду Р-13 «Старокиївська районна державна адміністрація м.Києва» за 1943- 2001 роки. За описом справ до документів зазначеного фонду розпорядження (наказу) від 28 червня 1992 року №6/145 Старокиївської районної державної адміністрації не виявлено. Відповідно до інформації БТІ від 30 листопада 2017 року №062/14-14848 (И-2017) реєстрація права власності на спірне майно по АДРЕСА_1 на підставі вказаних договорів та свідоцтва про право власності не проводилась, а право власності не реєструвалось. Заяв на виготовлення інформаційних довідок та технічних паспортів не надходило. Крім того, договір купівлі-продажу від 18 травня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та зареєстрований на товарній біржі «Народна» за реєстраційним договором №А2001/0256 та інформаційна довідка від 11 травня 2016 року НП - 2016 №1591, видана Київським міським БТІ на замовлення ОСОБА_5 виконані іншою особою. Також, позивач в позовні заяві наголошує на тому, що свідоцтво про право власності, видане Старокиївською районною державною адміністрацією м.Києва 30 червня 1992 року згідно з розпорядженням (наказом) від 28 червня 1992 року №6/145 та договір купівлі-продажу від 18 травня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та зареєстрований на товарній біржі «Народна» за реєстраційним договором №А2001/0256 не є правовою підставою для набуття ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 прав власності на спірний об`єкт нерухомого майна в розумінні як ст. 4 ЦК УРСР, так і ст. 11 ЦК України. Не є правовою підставою для набуття прав власності на об`єкт нерухомого майна й договір купівлі-продажу від 18 травня 2001 року, оскільки з урахуванням висновків експерта 8-4/724 від 31 травня 2017 року та наявних матеріалів можна прийти до висновку, що даний правочин на товарній біржі «Народна» не реєструвався, оскільки він є підробним, а тому не створив для його сторін жодних правових наслідків, в тому числі й прав власності на об`єкт нерухомого майна. За вказаних обставин, спірне майно Київською міською радою не відчужувалося, право власності територіальної громади на нього не припинялося, а ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не набували права власності на майно та не були його власниками, а отже не мали права розпоряджатись ним. Разом з тим, первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна відбулась за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30061635 від 15 червня 2016 року. З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що підставою виникнення у ОСОБА_1 прав власності на спірний об`єкт є договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 14 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №179. Позивач вважає, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а тому підлягає визнанню недійсним. Крім того з`ясовано, що 23 червня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір іпотеки нежитлових приміщень загальною площею 36, 2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948529880000), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською А.В., реєстраційний номер 899. Однак, враховуючи, що станом на момент укладення вищенаведеного договору іпотеки ОСОБА_1 не був наділений необхідними повноваженнями, оскільки спірне нерухоме майно було набуте ним з порушенням вимог закону, договір іпотеки, укладений 23 червня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , є недійсним, так-як його укладання між відповідачами суперечить вимогам закону. На підставі вищевикладеного позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 31 травня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження.
16 грудня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання.
18 липня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, зважаючи на те, що 23 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виконання основного зобов`язання - договору позики, укладеного 23 червня 2017 року, сума позики 148 200 грн., що мала бути повернута у термін не пізніше 23 червня 2018 року, було украдено іпотечний договір, за яким було передано ОСОБА_3 у іпотеку нежитлове приміщення, загальною площею 26, 2 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 948529880000. З огляду на зазначене, ОСОБА_3 , вважає, що не можливо визнати недійсним іпотечний договір, укладений 23 червня 2017 року, оскільки останній є цілком правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству. Окрім цього, ОСОБА_1 за договором купівлі продажу спірного майна виконав свої зобов`язання в повному обсязі, отже рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А. від 15 червня 2016 року № 30061635 про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 36, 2 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 є цілком правомірним, таким, що відповідає чинному законодавству та не може бути скасоване.
23 вересня 2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, з огляду на те що обґрунтування позивача базуються на припущеннях, які не можуть вважатися доказами. Так, позивач просить визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, тоді як ОСОБА_1 являється власником одного нежитлового приміщення. Крім того у ОСОБА_1 не має у власності приміщень за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вказаною адресою рахується приміщення площею 38, 5 кв.м, а не 36, 2 кв.м. як вказано в позовній заяві. Відповідно до вищевказаного витягу зазначене приміщення належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, а не ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення площею 36, 2 кв.м., яке належить ОСОБА_1 , знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ».
03 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача, згідно якого останній вказав, що з твердженнями наданими представником відповідача ОСОБА_1 неможливо погодитися виходячи з наступного.
12 грудня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача в поданих запереченнях, звертає увагу суду на те, що долучені документи та обґрунтування викладені у відповіді на відзив ніяким чином не спростовують обставини зазначені у відзиві.
Представник позивача Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 - Долгорук С.М. у судовому засіданні подану позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Представник позивача Київської міської ради - Зденник Т.В. у судовому засіданні подану позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Представники відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представники відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, відзив на позовну заяву не надала.
Суд, вислухавши пояснення представників позивачів та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 38,5 кв.м. є комунальною власністю, належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.35-36).
Відповідно до Відомостей з державного реєстру прав на нерухоме майно, приміщення площею 36, 2 кв.м., яке належить ОСОБА_1 знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, твердження позивача на рахунок того, що нежитлове привішення загальною площею 36, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 179, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не відповідає дійсності.
Також, в позовній заяві позивач наголошує на тому, що у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42017101100000001 від 04 січня 2017 року встановлено вибуття із комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на підставі підроблених документів, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .
Однак, слід звернути увагу, що нежиле приміщення по АДРЕСА_1 , не вибуло із власності територіальної громади міста Києва, що підтверджується наявними у долучених до позовної заяви відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Окрім цього, до позовної заяви не долучено предмет злочину, на який посилається позивач, а саме підроблений документ, експертні дослідження. Також у вказаному кримінальному проваджені відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили. Тобто, розслідуванням кримінального провадження не доведено порушень щодо об`єкту нерухомості, який належить ОСОБА_1 .
До того ж, судом встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі продажу спірного майна виконав свої зобов`язання в повному обсязі, отже рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А. від 15 червня 2016 року № 30061635 про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 36, 2 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 є цілком правомірним, таким, що відповідає чинному законодавству та не може бути скасоване.
Позивач в позовній заяві на обґрунтування своїх вимог посилається на відповіді Державного архіву м. Києва, зазначаючи, що Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва, розпорядження про оформлення свідоцтва на право власності нежитлового приміщення ОСОБА_6 не видавалося.
Однак, слід зазначити, що у відповідях на запити прокурора вказано про перевірку розпоряджень державної адміністрації за іншою адресою а саме, Золотоустівська, 2/4, також в цих відповідях не має категоричного твердження про відсутність таких розпоряджень, а лише вказано, що вони не виявлені в архіві розпоряджень.
Окрім цього, в позовній заяві позивач вказує, що договір купівлі-продажу від 18 травня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та інформаційна довідка від 11 травня 2016 року НП - 2016 № 1591, видана Київським міським БТІ на замовлення ОСОБА_5 , виконано іншою особою, що підтверджується висновком експерта.
Дослідивши вказаний висновок експерта, слід зазначити, що частина підписів належить колишньому керівнику Товарної біржі «Народна» ОСОБА_8 . Дослідження решти підписів у документах не проводилося.
Також, позивач в позовній заяві посилається на вищевказану експертизу і приходить до висновку та вказує, що договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є підробленим.
Однак, судом встановлено, що висновок експерта даної інформації не містить.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги відносно визнання недійсним іпотечного договору укладеного 23 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Євгенією Анатоліївною від 15 червня 2016 року є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 14 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що поданий позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 203, 215, 546, 572, 628, 629, 717, 718 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та скасування рішення державного реєстратора - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Керівник Київської місцевої прокуратури № 10, місцезнаходження - 04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 89,
Київська міська рада, місцезнаходження - 01044 м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄРДПОУ - 22883141,
ОСОБА_5 , місце проживання - АДРЕСА_4 , іпн. - НОМЕР_2 ,
ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_5 , іпн. - НОМЕР_1 ,
ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_6 , іпн. - НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 31 січня 2020 року.
Суддя:
Судебное решение № 87484913, Шевченківський районний суд міста Києва было принято 16.12.2019. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 761/21317/19. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: