Решение № 87396089, 03.02.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3573/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

про стягнення 9 338,30 грн

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019р. Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 9 338,30 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що під час здійснення відповідачем у серпні 2019р. перевезення вантажів Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", АТ "Українська залізниця" було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що є порушенням Статуту залізниць України. Так, з посиланням на пункт 116 Статуту залізниць України, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" було нараховано відповідачу штраф у заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3573/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 05.12.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 16.12.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29).

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, та отримана останнім 13.12.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30).

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

21.12.2019р. від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-32), згідно якого останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці.

Крім того 21.12.2019р. Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до канцелярії суду було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до 4 669,15 грн. (а.с.37-38), з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.

02.01.2020р. до суду від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшла відповідь на відзив (а.с.39-42), згідно якої позивач зазначив, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про створення позивачем або іншими особами будь-яких перешкод для повноцінної роботи Залізниці, та не наведено жодних виняткових обставин для збільшення строків доставки вантажу.

Також позивач зазначив, що відповідач, в порушення ст.ст. 74,76,77 ГПК України, не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин.

У відповіді на відзив позивач просив суд при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій врахувати той факт, що м. Маріуполь (місце знаходження та реєстрації ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") є населеним пунктом, в якому проводилась антитерористична операція.

З урахуванням проблем в регіоні, пов`язаних з проведенням військових дій, значно ускладнилось ведення господарської діяльності ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та логістика поставок. Так ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" було здійснено перехід на поставку сировини більш дорогим морським транспортом, у виробництві стало використовуватися більш дороге імпортне вугілля внаслідок неможливості забезпечення українським вугіллям, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій державою території.

Як вказує позивач, наведені виняткові обставини суттєво вплинули на фінансовий стан товариства, внаслідок чого ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" станом на 31 жовтня 2019 р. отримало збитки у розмірі 5 032 462 тис. грн.

Щодо понесених позивачем збитків внаслідок затримки відповідачем вантажу ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" зазначило, що є великим металургійним підприємством з замкнутим циклом виробництва, на якому здійснюється цілодобове виробництво, яке забезпечується сировиною, що доставляється у більшій частині залізничним сполученням. Несвоєчасна доставка вантажу та порожніх вагонів призводить до затримки виробничого процесу та, як наслідок, впливає на виконання позивачем обов`язків перед третіми особами щодо своєчасного відвантаження продукції контрагентам у повному обсязі, у зв`язку з чим товариство має сплачувати штрафні санкції за невиконання умов договорів, а саме за невиконання обсягів поставки продукції третім особам внаслідок затримки відповідачем вантажу.

Крім того, позивач також звертає увагу суду на те, що порушення відповідачем встановлених термінів доставки має системний характер, а отже зменшення судами розміру штрафних санкцій не узгоджується із завданням неустойки, як засобу дисциплінувався, оскільки замість припинення таких порушень, навпаки сприяє їх здійсненню.

10.01.20120р. від ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до суду надійшла заява (а.с.50-51), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2 351,25 грн.

Крім того 24.01.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення, що підтверджує оплату правової допомоги.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно положень ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За таких обставин, зі змісту вищенаведених положень чинного законодавства випливає, що саме залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником та перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.

При цьому Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Згідно статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у серпні 2019р. згідно накладних №50954411 та №50954668 (а.с.22-23), Акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу – сталь листова на станцію "Одеса-Порт", одержувач ТОВ "Металзюкрайн Корп ЛТД".

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п.1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

При цьому, пунктом 1.1. вказаних Правил визначені терміни доставки вантажу.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарний штемпель видачі вантажу (графа 52).

Відповідно до п. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії). Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються: а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція; б) іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт. Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення. Порядок заявлення і розгляду претензій з приводу платежів, зборів і штрафів, пов`язаних з перевезенням пасажирів, багажу і вантажів, установлюється правилами. Укрзалізниця може доручити розгляд претензій своїм структурним підрозділам.

Згідно ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з відповідних відміток на вищезазначених накладних, ТОВ "Металзюкрайн Корп ЛТД" передало ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" право на пред`явлення претензій та позовів у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що передача права на пред`явлення претензій та позовів за вищевказаними накладними засвідчена переуступними підписами, а також з огляду на те, що ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" є вантажовідправником вантажу, суд, з урахуванням положень ст. 133 Статуту залізниць України, вважає правомірним звернення саме ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" з позовом, що розглядається в рамках даної справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Так, враховуючи допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 9 338,30 грн.

Розрахунок розміру штрафу із зазначенням кількості діб прострочення, нормативного часу доставки вантажу та інших показників необхідних для розрахунку, позивачем долучено до позовної заяви (а.с.21).

Перевіривши вищевказаний розрахунок, суд дійшов висновку про правильність його складення та відповідність положенням Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644.

Жодних заперечень щодо правильності розрахунку відповідачем висловлено не було.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про відсутність вини залізниці у затримці доставки вантажу, оскільки такі твердження не підтверджені жодним належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.

Вирішуючи питання щодо розміру такого штрафу, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення суми штрафу до 4 669,15 грн (а.с.37-38), обґрунтоване відсутністю в матеріалах справи доказів того, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень ст.ст 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поряд з цим суд зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих прострочення доставки вантажу не з вини залізниці, а також недоведення відповідачем належними так допустимими доказами того, що прострочення доставки вантажу було зумовлено винятковими обставинами.

Поряд з цим суд враховує залучений позивачем до матеріалів справи в якості доказу звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-жовтень 2019р. (а.с.44), з якого вбачається падіння обсягу виробництва та показників прибутку ПрАТ "МК "Азовсталь", наявність збитків у сумі 5 974 667 грн (код рядка 2195).

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу та задоволення клопотання відповідача.

Враховуючи встановлення судом порушення відповідачем термінів доставки вантажу, з огляду на відсутність доказів підтверджуючих, що таке прострочення виникло не з вини залізниці, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9 338,30 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. про надання юридичних послуг (правової допомоги), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (клієнт) (а.с.52-56), та додаткові угоди №7/1 від 03.12.2018р. (а.с.57), №34 від 01.10.2019р. (а.с.58), №63 від 18.11.2019р. (а.с.59-61), акт №1 від 11.12.2019р. приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №63 від 18.11.2019р. до договору №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. (а.с.62), розрахунок розміру винагороди від 11.12.2019р. (а.с.63), рахунок на оплату №417 від 23.12.2019р. (а.с.64) та платіжне доручення №4500004102 на суму 2 351,25 грн.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг та розрахунку розміру винагороди адвокатом Рябко Т.О., який діє від Адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", було надано позивачу наступні юридичні послуги: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів, перевірка та підготовка документів, складання позовної заяви, а також враховано гонорар за складність справи, на загальну суму 2 351,25 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесення ним витрат на послуги адвоката у розмірі 2 351,25 грн.

Поряд з цим, щодо заявленного позивачем до стягнення гонорару за складність справи у розмірі 93,38 грн, суд вказує таке.

Як вбачається з додаткової угоди №63 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018р. сторонами було погоджено таку послугу, як гонорар за складність справи, який становить 1% ціни позову, тобто 93,38 грн.

При цьому, в аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Виходячи з аналізу відповідної додаткової угоди, визначена сума гонорару за складність справи, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є по суті фіксованою платою, визначеною у процентному відношенні від ціни позову, та не залежить від наданих послуг.

З урахуванням наведеного, суд вказує про неможливість покладання на відповідача обов`язку відшкодовувати передбачений додатковою угодою гонорар за складність справи, встановлений у відсотковому розмірі від ціни позову.

За таких обставин, суд вважає за правомірне покласти на відповідача, понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 2 257,87 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) штраф у сумі 9 338 /дев`ять тисяч триста тридцять вісім/ грн 30 коп., витрати на правову допомогу у сумі 2 257 /дві тисячі двісті п`ятдесят сім/ грн 87 коп., судовий збір у сумі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська