Постановление суда № 87352406, 03.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

03 лютого 2020 р. № 400/459/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В., ознайомився з

адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030

про:визнання протиправними та скасування постанов від 24.04.2019 р. ВП № 51969603, від 23.12.2019 р. ВП № 51969603; зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, в якому просить зобов`язати відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2018 р. за виконавчим провадженням №51969603 від 25.11.2011 р.; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 24.04.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про накладення штрафу на боржника на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 39333,50 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 23.12.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про стягнення виконавчого збору, який в загальному розмірі складає 7946 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, з позовної заяви вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, про стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 30% усіх видів заробітку з 01.10.2011 р. до її повноліття.

Згідно з ч 1. ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, а також якщо оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення штрафу, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

В свою чергу, розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, зокрема статтею 447, передбачене право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Окрім того, відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду викладеної у постанові від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц, Верховний Суд зазначив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03.06.2016 №5).

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що арешт на майно позивача накладено на підставі виконавчого листа, виданого районним судом, суд вважає, що спір в частині зобов`язання скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2018 р. за виконавчим провадженням №51969603 від 25.11.2011 р., підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області в частині вимог про зобов`язання скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2018 р. за виконавчим провадженням №51969603 від 25.11.2011 р.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної вимоги віднесено до юрисдикції відповідного місцевого суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

5. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя Є. В. Марич