Постановление суда № 87332160, 28.01.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2461/20

Провадження № 1-кс/761/2002/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В., за участю в.о. прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо розкрадання державних коштів Департаменту процесуального керівництва в ОВКП Офісу Генерального прокурора Бондаренко І.О., секретаря судового засідання Вергелес Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тесленко В.В. про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100000626 від 20.01.2020 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тесленко В.В., подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100000626 від 20.01.2020 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту

Клопотання мотивоване тим, що слідчими Шевченківського УП ГУ НП у м.Києвіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100000626 від 20.01.2020 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При цьому, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_1 шляхом обману заволодів коштам заявника під приводом продажу корпоративних прав ТОВ «Аграрний маркетинговий центр» ТОВ «РСП «Столичний».

У даному кримінальному провадженні постановою прокурора КМП №10 Тесленка В.В. від 22.01.2020 р. корпоративні права ТОВ «РСП «Столичний», які належать ТОВ «Аграрний маркетинговий центр», у розмірі 54,25 % статутного капіталу,визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене та враховуючи, що вказані вище корпоративні права являються об`єктом кримінально-протиправних дій та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому, з метою забезпечення цивільного позову, виникла необхідність у арешті вищезазначених корпоративних прав, що дозволить запобігти їх відчуженню.

Прокурор у кримінальному провадженні - в.о. прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо розкрадання державних коштів Департаменту процесуального керівництва в ОВКП Офісу Генерального прокурора Бондаренко І.О., проти задоволення клопотання заперечував, вказавши, що воно є передчасним та таким, що не обґрунтоване належним чином.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, прийходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчими Шевченківського УП ГУ НП у м.Києвіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100000626 від 20.01.2020 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При цьому, прокурор у клопотанні просить накласти арешт на корпоративні права ТОВ «РСП «Столичний», які належать ТОВ «Аграрний маркетинговий центр», у розмірі 54,25 % статутного капіталу, із забороною переліку реєстраційних дій.

Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що прокурором не доведено правову підставу для арешту корпоративних прав, можливість використання їх як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так, у клопотанні не доведено, що корпоративні права, на які необхідно накласти арешт, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, тобто, що вони є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100100000626 та, як наслідок, можуть бути використані як доказ в даному кримінальному провадженні.

Окрім того, зі змісту клопотання слідує, зокрема, що арешт на грошові кошти на зазначеному у клопотанні рахунку необхідно накласти з метою забезпечення у заявленого цивільного позову, для забезпечення у подальшому відшкодування спричинених потерпілому збитків, що передбачено п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, однак з такою метою у даному випадку арешт може бути накладено виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Однак, з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді вбачається, що прокурором, що подав таке клопотання, не доведено належними та достовірними даними існування обставин, які б давали підстави для заборони або обмеження користування, розпорядження майном.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий судя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тесленко В.В. про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100000626 від 20.01.2020 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя А.В.Трубніков