Решение № 87332111, 14.01.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48422/18

Провадження № 2/761/814/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, про відшкодування шкоди, заподіяною бездіяльністю слідчих,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП в м.Києві, ДКСУ, ГУ ДКСУ в м.Києві, про відшкодування шкоди, заподіяною бездіяльністю слідчих, згідно з яким просить суд: стягнути з Держави України на його користь моральну шкоду завдану бездіяльністю слідчих Шевченківського управління поліції ГУ НП в м.Києві в розмірі 1 000 000,00 грн. шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Позивач обґрунтовує свої вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви тим, що 29.07.2015 року за фактом незаконного звільнення позивача слідчим Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження за № 12015100100008857 про вчинення посадовими особами Київського національного університету ім. Т.Шевченка кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України. При цьому, слідчі Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві безпідставно не одноразово виносили постановами про закриття кримінального провадження № 12015100100008857, які були скасовані ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва. За три роки, з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження за № 12015100100008857, слідчими не було проведено жодних слідчих дій та не виконано низку ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва. Крім того, слідчим відділом Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві здійснюється розслідування злочину вчиненого посадовими особами КНУ ім. Т.Шевченка за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України внесеного до ЄРДР за № 12017100100001257 внесеного 02.02.2017 року. Однак, у вказаному провадженні слідчим Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві було не вчинено низку слідчих дій та не виконано ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва. 12.05.2018 року слідчим Лібегою Р.М. винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12017100100001257. В свою чергу, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій співробітників Шевченківського управління поліції ГУНПУ в м.Києві, що виразилися в бездіяльності слідчих та необґрунтованому тривалому досудовому слідстві, а також не виконанні низки ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суд м.Києва, внаслідок чого йому було спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з зазначеним та посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач, з урахуванням тривалості душевних страждань, яких він зазнав внаслідок тривалого не виконання співробітниками Шевченківського управління поліції ГУНПУ в м.Києві обов`язкових дій спрямованих на проведення досудового розслідування, а тому позивач звернувся з даним позовом.

Ухвалою від 11.01.2019 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

25.02.2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в м.Києві, в якому представник ГУНПУ в м.Києві зазначає, що первісний відповідач Шевченківське управління поліції УП ГУ НП у м.Києві не має статусу юридичної особи, а тому не може бути відповідачем по даній справі, крім того, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

06.03.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі в якості співвідповідача Головне управління НПУ в м.Києві.

А також, 06.03.2019 року через канцелярію суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому останній виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Ухвалою від 20.05.20149 року замінено первісного відповідача Шевченківське управління поліції ГУНПУ в м.Києві належним відповідачем Головним управлінням НПУ в м.Києві, також, вказаною ухвалою залучено до у часті у справі Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві

Ухвалою від 18.09.2019 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в м.Києві у судове засідання не з`явився, однак до суду подав відзив, зі змісту якого вбачається, що проти задоволення позову заперечує та просить суд розглянути справу за відсутності представника.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві у судове засідання не з`явились, своїх представників для участі у справі не направили, про дату та час розгляду справи повідомлялись у встановлений законом порядок.

Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 29.07.2015 року за фактом незаконного звільнення позивача слідчим Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження за № 12015100100008857 про вчинення посадовими особами Київського національного університету ім. Т.Шевченка кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

В свою чергу, 25.11.2016 року слідчий Арсенюк В.Я. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12015100100008857.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суд м.Києва від 19.12.2016 року скасовано постанову слідчого від 25.11.2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суд м.Києва від 03.05.2017 року, відсторонено слідчого Арсенюка В.Я. від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100100008857.

Цього ж дня, 03.05.2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року, передано слідчому ОСОБА_3.

22.06.2017 року, 14.08.2017 року, 05.09.2017 року, 21.09.2017 року, 13.10.2017 року позивач письмово звертався до слідчого ОСОБА_3. щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року, проте вказані звернення залишись поза увагою слідчого.

Слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Киє була винесена ухвала від 28.09.2017 року про зобов`язання слідчого ОСОБА_3. розглянути клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року.

В свою чергу, слідчий ОСОБА_3. 27.02.2018 року виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року.

Проте, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23.04.2018 року постанову слідчого від 27.02.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року, було скасовано.

Крім того, 20.01.2018 року Шевченківським УП ГУ НП у м.Києві за ухвалою слідчого судді внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження за № 12015100100000631 за ознаками злочину передбаченого за ч.1 ст. 367 КК України про неналежне виконання своїх обов`язків слідчого ОСОБА_3. при розслідуванні кримінального провадження № 12015100100008857.

10.02.2018 року слідчий Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві Скора Л.М. винесла постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100000631 від 20.01.2018 року стосовно ОСОБА_3 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 12.07.2018 року скасовано постанову слідчого Скорої Л.М. від 10.02.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100000631 від 20.01.2018 року.

Проте, 24.08.2018 року слідчий Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві Ісамбаєв В.Ю. виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100000631 від 20.01.2018 року стосовно ОСОБА_3

27.11.2018 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва винесено ухвалу про скасування постанови слідчого Ісамбаєв В.Ю. від 24.08.2018 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100000631 від 20.01.2018 року.

25.06.2016 року було внесено відомості до ЄРДР за повідомленням державного виконавця Мілоцького О.Г. та відкрито кримінальне провадження № 16100100007980 за ознаками злочину передбаченого за ч.1 ст. 382 КК України стосовно навмисного невиконання рішення суду ректором КНУ ім.Т. Шевченка.

18.01.2018 року Шевченківським УПГУНП в м.Києві за ухвалою слідчого судді відкрито кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100000538, за ознаками злочину передбаченого за ч.1 ст. 367 КК України про неналежне виконання своїх обов`язків слідчим ОСОБА_4. при розслідуванні кримінального провадження, внесеного ЄРДР за № 12016100100007980 від 25.06.2016 року.

Тому, позивач звернувся зі скаргою до суду та ухвалою від 19.01.2018 року слідчого судді Шевченківського районного м.Києва зобов`язано слідчого ОСОБА_4. розглянути заяву ОСОБА_1 . від 14.12.2017 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12016100100007980 від 25.06.2016 року.

05.02.2018 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва винесена ухвала про зобов`язання слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення вчиненого за ч.1 ст.382 та ч.1 ст. 367 КК України стосовно слідчого ОСОБА_4.

В матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження №12017100100001257 внесеного 02.02.2017 року за заявою ОСОБА_1 про вчинення посадовими особами КНУ ім. Т.Шевченка злочину передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

12.05.2018 року слідчим Лібегою Р.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 12015100100001257 від 02.02.2017 року.

Ухвалою від 27.06.2018 року слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва скасовано постанову слідчого Лібеги Р.М. від 12.05.2018 року про закриття провадження , внесеного до ЄРДП за № 12017100100001257 від 02.02.2017 року.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, зазначив, що внаслідок протиправних дій співробітників Головного управління Національної поліції в м.Києві, що виразилися в бездіяльності слідчих у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР за № 12015100100008857 від 29.07.2015 року, № 12018100100000631 від 20.01.2018 року, № 12016100100007980 від 25.06.2016 року, № 12017100100001257 від 02.02.2017 року та необґрунтованому тривалому досудовому слідстві у даних провадженнях, йому було спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 1 000 000,00 грн.

При цьому, обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач, серед іншого, посилався на те, що всі вищенаведені дії слідчих завдали йому значних душевних страждань, які виразилися в зміні звичайного укладу його життя, оскільки позивач вимушений вживати дії щодо оскарження бездіяльності слідчих Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

При цьому, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12.03. 2019 року у справі № 920/715/17, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по справі № 640/3837/17 від 10.10.2018 року; № 638/14260/16 від 04.07.2018р року; в рішенні по справі № 641/2328/17 від 04.07.2018 року.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями з боку слідчих під час проведення досудового розслідування, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зокрема, як на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди зазначає, що внаслідок бездіяльності, неправомірних дій слідчих Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві, що вплинуло на йогозвичайний уклад життя, оскільки він вимушений був вживати дії щодо оскарження бездіяльності слідчих Шевченківського управління поліції УП ГУ НП у м.Києві. Проте, позивачем не доведено, що саме дії відповідача сприяли таким погіршенням, а також взагалі не надає жодних доказів завдання моральної шкоди позивачу.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями слідчих і заподіяною йому шкодою, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління Національної поліції в місті Києві, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, про відшкодування шкоди, заподіяною бездіяльністю слідчих.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя