Решение № 87328842, 30.01.2020, Хозяйственный суд Одесской области

Дата принятия
30.01.2020
Номер дела
916/3609/19
Номер документа
87328842
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3609/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Луцюк Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Фомічов І.О. адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця Левченко Ганни Миколаївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» про стягнення 80380,81грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Левченко Ганна Миколаївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» про стягнення 80380,81грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа - підприємець Левченко Ганна Миколаївна посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» умов укладеного між сторонами договору про виконання робіт з прибирання №003 від 24.02.2018р. щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3609/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.12.2019р. о 11:20.

В судовому засіданні від 26.12.2019р. було оголошено перерву на 30.01.2020р. о 10:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 30.01.2020р. о 10:00.

В судовому засіданні від 30.01.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3609/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

24.02.2018р. між Фізичною особою - підприємцем Левченко Ганною Миколаївною (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» (відповідач, Замовник) було укладено договір на виконання робіт з прибирання (далі договір) відповідно згідно з яким Виконавець за дорученням Замовника бере на себе зобов`язання виконувати роботи з прибирання в офісному приміщенні, за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, а Замовник

зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах, вказаних у договорі (п.1.1. договору).

Згідно п.п. 2.1. - 2.3. договору вартість виконаних робіт формується виходячи з обсягу робіт, площі приміщення, періодичності прибирання та додаткового устаткування для прибирання. Вартість робіт та періодичність прибирання визначається в замовленні на виконання робіт. Вартість договору складається з вартості усіх замовлень на виконання робіт та підтверджується сукупністю відповідних актів виконання робіт.

Розділом 3 договору сторони встановили, що оплата робіт здійснюється на підставі рахунку Виконавця у безготівкової формі шляхом перерахування коштів в гривнях на поточний рахунок Виконавця. Оплата Замовником здійснюється наступним чином: 100% вартості робіт оплачується Замовником протягом 7-ми банківських днів після підписання Акта виконання робіт Виконавцем. Якщо замовник не виплачує суму вказану у договорі, Виконавець має право відмовитесь від подальшого виконання робіт, а Замовник зобов`язаний оплатити вартість проведених робіт та відшкодувати витрати Виконавця. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку Замовника.

Згідно п. 6.2. договору за недотримання строків оплати наданих послуг, передбачених пп.3.2.2. договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати понад 10 календарних днів Замовник сплачує на вимогу Виконавця штраф у розмірі 10% від суми прострочки.

Відповідно до п.п. 9.1. - 9.4. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії цього договору починається з моменту визначеного п. 9.1 цього договору та закінчується 31.12.2018р. Договір автоматично продовжується ще на 1 календарний рік , якщо жодна зі сторін письмово не висловила бажання розірвати його за 14 днів до закінчення . Кожна сторона попередивши іншу за 14 днів має право в односторонньому порядку розірвати цей договір. У такому випадку Виконавець припиняє виконання зобов`язань за договором, а Замовник проводить остаточний розрахунок за фактом виконаних робіт. Закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вказує позивач, на виконання умов договору за актом виконаних робіт №47 від 28.08.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення, за даним актом вартість

робіт склала 30802,00грн., за актом виконаних робіт №55 від 30.09.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення, за даним актом вартість робіт склала 28355,00грн., за актом виконаних робіт №61 від 29.10.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення та миття вікон сезонне, за даним актом вартість робіт склала 29043,00грн. з яких вартість підтримуючого прибирання офісного приміщення 28143,00грн., миття вікон сезонне 900,00грн., вказані акти були підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що відповідачем вартість наданих послуг сплачено частково за актом №47 від 28.08.2019р. у сумі 20000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №954 від 19.09.2019р., решта вартості наданих послуг відповідачем не сплачено.

Як стверджує позивач станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача складає 68200,00грн.

За неналежне виконання умов договору щодо своєчасної оплати отриманих відповідачем послуг, позивач нарахував останньому 284,14грн. 3% річних, 3076,67грн. пені та 8820,00грн. штрафу.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 68200,00грн. основного боргу, 284,14грн. 3% річних, 3076,67грн. пені та 8820,00грн. штрафу.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір виконання робіт з прибирання (далі договір) відповідно згідно з яким Виконавець за дорученням Замовника бере на себе зобов`язання виконувати роботи з прибирання в офісному приміщенні, за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, а Замовник

зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах, вказаних у договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, за актом виконаних робіт №47 від 28.08.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення, за даним актом вартість

робіт склала 30802,00грн., за актом виконаних робіт №55 від 30.09.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення, за даним актом вартість робіт склала 28355,00грн., за актом виконаних робіт №61 від 29.10.2019р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором, а саме: здійснено підтримуюче прибирання офісного приміщення та миття вікон сезонне, за даним актом вартість робіт склала 29043,00грн. з яких вартість підтримуючого прибирання офісного приміщення 28143,00грн., миття вікон сезонне 900,00грн., вказані акти були підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору, а саме п.3.2. сторони встановили, що оплата Замовником здійснюється наступним чином: 100% вартості робіт оплачується Замовником протягом 7-ми банківських днів після підписання Акта виконання робіт Виконавцем.

Позивачем зазначено, що відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 20000,00грн. що підтверджується платіжним дорученням №954 від 19.09.2019р., однак вказане платіжне доручення свідчить про оплату послуг у сумі 20802,00грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати наданих позивачем послуг не надав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути суму заборгованості у розмірі 68200,00грн.

Однак враховуючи, що позивачем не вірно зазначено суму часткової оплати 20000,00грн. натомість як відповідачем сплачено 20802,00грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 67398,00грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3076,67грн. та 8820,00грн. штрафу слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Пунктом п. 6.2. договору встановлено, що за недотримання строків оплати наданих послуг, передбачених пп.3.2.2. договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати понад 10 календарних днів Замовник сплачує на вимогу Виконавця штраф у розмірі 10% від суми прострочки.

Зазначений пункт договору не оспорюються відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 3076,67грн. за актом №47 від 28.08.2019р. за період з 07.09.2019р. по 19.09.2019р. на суму боргу у розмірі 30802,00грн., за період з 19.09.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 10802,00грн., за актом №55 від 30.09.2019р. за період з 10.10.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 28355,00грн., за актом №61 від 29.10.2019р. за період з 08.11.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 29043,00грн. та здійснивши власний розрахунок за актом №47 від 28.08.2019р. за період з 07.09.2019р. по 19.09.2019р. на суму боргу у розмірі 30802,00грн., за період з 19.09.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 10000,00грн., за актом №55 від 30.09.2019р. за період з 10.10.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 28355,00грн., за актом №61 від 29.10.2019р. за період з 08.11.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 29043,00грн., зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 2513,86грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу за актом №47 від 28.08.2019р. у сумі 3080,20грн., за актом №55 від 30.09.2019р. у сумі 2835,50грн., за актом №61 від 29.10.2019р. у сумі 2904,30грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 8820,00грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 284,14грн. за актом №47 від 28.08.2019р. за період з 07.09.2019р. по 19.09.2019р. на суму боргу у розмірі 30802,00грн., за період з 19.09.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 10802,00грн., за актом №55 від 30.09.2019р. за період з 10.10.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 28355,00грн., за актом №61 від 29.10.2019р. за період з 08.11.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 29043,00грн., та здійснивши власний розрахунок за актом №47 від 28.08.2019р. за період з 07.09.2019р. по 19.09.2019р. на суму боргу у розмірі 30802,00грн., за період з 19.09.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 10000,00грн., за актом №55 від 30.09.2019р. за період з 10.10.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 28355,00грн., за актом №61 від 29.10.2019р. за період з 08.11.2019р. по 02.12.2019р. на суму боргу у розмірі 29043,00грн., зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 279,32грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Левченко Ганни Миколаївни задовольнити частково у сумі 79011,18грн. у тому числі 67398,00грн. основного боргу, 2513,86грн. пені, 8820,00грн. штрафу, 279,32грн. 3% річних, у позовних вимогах в частині стягнення 802,00грн. основного боргу, 562,81грн. пені, 4,82грн. 3% річних судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 129 Господарськ802,00грн. основного боргу, ого процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.129

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надана копія договору про надання правової допомоги №13-03/19 від 25.03.2019р., копія додаткової угоди №2 від 11.11.2019р., копія акту приймання-здачі наданих послуг № 4 від 15.01.2020р., копія квитанції №N18вj5635м від 15.01.2020р. на суму 7000,00грн., копія квитанції №N18вj5635к від 15.01.2020р. на суму 84,00грн.,

Враховуючи надання доказів в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 10173,20грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Левченко Ганни Миколаївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» про стягнення 80380,81грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» (65007, м. Одеса, Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 40404432) на користь Фізичної особи - підприємця Левченко Ганни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 67398,00грн. основного боргу, 2513,86грн. пені, 8820,00грн. штрафу, 279,32грн. 3% річних, 1921,00грн. судового збору, 10173,20грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Фізичної особи - підприємця Левченко Ганни Миколаївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАМБІО» про стягнення 802,00грн. основного боргу, 562,81грн. пені, 4,82грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 03 лютого 2020р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова

Предыдущий документ : 87328839
Следующий документ : 87328844