Дата принятия
24.01.2020
Номер дела
0840/3085/18
Номер документа
87290374
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2020 року (16 год. 05 хв.)Справа № 0840/3085/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представника позивача – Кравченка С.І., представника відповідача 1 – Міщенко О.В., відповідача 2 – Шилової Т.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регион-Авто» (69040, м.Запоріжжя, вул. Культурна, 165, код ЄДРПОУ 37573361) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Шилової Тетяни Геннадіївни (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та наказу,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГИОН-АВТО» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач1), Головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Шилової Тетяни Геннадіївни (далі - відповідач 2), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача 1 від 04.05.2018 № №0006161403, 0006171403, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №923 від 26.03.2018 та визнати протиправними дії відповідача 2, які полягають у складенні Акта документальної позапланової виїзної перевірки №21/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 без фактичного проведення перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, про порушення контролюючим органом вимог Податкового законодавства при призначенні перевірки, щодо підстав і порядку прийняття наказу на проведення перевірки (призначення перевірки) та невідповідність самого Наказу вимогам Закону.

Порушення контролюючого органу, щодо складання Акта перевірки, без фактичного допуску до перевірки та проведення такої перевірки не за місцем знаходження платника податку і без документів підприємства, які визначають складений Акт перевірки як неналежний доказ.

Незаконність висновків контролюючого органу зазначених в Акті перевірки про порушення ТОВ «Регион-Авто» вимог податкового законодавства та донарахування податкових зобов`язань без врахування первинних документів підприємства та з посиланням на неналежні докази по справі.

Враховуючи дані обставини позивач зазначив, що призначення виїзної документальнї позапланової перевірки та дії по складенню Акта перевірки без її проведення є незаконним, а прийняті податкові повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству, оскільки винесені на підставі незаконного Акта перевірки який містить обставини та висновки які не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 06.08.2018 позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недіків позовної заяви.

Позивачем, у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунено та ухвалою суду від 21.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13.09.2018.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву (від 06.09.2018 вх.№27866), якою заперечив щодо позовних вимог пославшись на те, що Наказ на призначення перевірки прийнято обгрунтовно та правомірно, на підставі даного Наказу проведено документальну позапланоу виїзну перевірку та складено податкові повідомлення рішення. Ззаначає, що перевіркою було встановлено порушення п.121.1. ст.121 Податкового кодексу україни, щодо ненадання первинних документів до перевірки та порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 782823,00 грн. оскільки за відсутності первинних документів та наявної податкової інформації перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Регион-Авто» з контрагентами-постачальниками.

В зв`язку з чим вважає, що дії контролюючого органу та спірні податкові повідомлення-рішення винесене законно та обґрунтовано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Ухвалою суду від 13.09.2018 провадження у справі зупинено до 05.11.2018.

05.11.2018 провадження у справі поновлено та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.11.2018.

26.11.2018 провадження у справі зупинено до 16.01.2019.

16.01.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.01.2019 судом витребувано від Головного управління ДФС у Запорізькій області оригінал електронних доказів, а саме, податкових інформації щодо: ТОВ «Астіон Буд» від 26.07.2017 №5877/7/05-99-12-19/39163316, складену ГУ ДФС у Донецькій області; ТОВ «Спецремпідряд» від 23.02.2017 №4781/05-81-12/40981961, складену Маріуполською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області; ТОВ «Люкс Компані» від 03.04.2017 №231/08-29-12-01; ТОВ «Шелбрук Інвестінг» від 20.10.2016 №4994/7/10-02-1413, складену Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; ТОВ «Оптімус Прайд» від 19.10.2016, складену Київо-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» від 21.06.2017 №222975/05-81-12-01, складену ЦВ Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області; ТОВ «Пристен» від 26.12.2017 №366/14-29-08/41508948, складену ГУ ДФС у Миколаївській області; ТОВ «Мега Стальпром» від 17.10.2017 №8887/7/05-99-43-03-13-4, складену ГУ ДФС у Донецькій області.

Також, ухвалою від 16.01.2019 провадження у справі зупинено до 25.02.2019.

Ухвалою від 25.02.2019 провадження у справі поновлено та ухвалою від 25.02.2019 провадження у справі зупинено до 08.04.2019.

08.04.2019 провадження у справі поновлено та ухвалою від 08.04.2019 провадження у справі зупинено до 27.05.2019.

У зв`язку із перебуванням судді на лікарняному у період з 20.05.2019 по 29.05.2019, підготовче засідання перенесено на 25.06.2019.

25.06.2019 провадження у справі поновлено та ухвалою суду від 25.06.2019 провадження у справі зупинено до 09.09.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2019 провадження у справі поновлено та ухвалою від 09.09.2019 провадження у справі зупинено до 21.10.2019.

Ухвалою суду від 21.10.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2019 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 12.11.2019.

12.11.2019 провадження у справі зупинено до 17.12.2019.

Ухвалою від 17.12.2019 провадження у справі поновлено та ухвалою від 17.12.2019 провадження у справі зупинено до 21.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2020 провадження у справі поновлено.

У судовому заіданні оголошувалась перерва до 24.01.2020.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив зазаначивши додатково, що вона не виконує публічно-владні управлінські функції, а тому не може виступати неналежним відповідачем по даній справі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 24.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.03.2011 ТОВ «Регион-Авто» (код ЄДРПОУ 37573361) зареєстровано в якості юридичної особи. Видами господарської діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код КВЕД 68.32), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування(код КВЕД 56.10), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31), допоміжне обслуговування наземного транспорту (код КВЕД 52.21).

26 березня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Наказ №923 від 26.03.2018 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки», за змістом якого призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «РЕГИОН-АВТО» відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України з посиланням на ненадання ТОВ «Регион-Авто» відповіді на листи-запити №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017.

За поясненнями сторін, Наказ №923 від 26.03.2018 було вручено відповідачем-2 головному бухгалтеру ТОВ «РЕГИОН-АВТО» близько 15-00 26.03.2018 разом з письмовою вимогою про надання документів.

За поясненнями відповідача-2, 26.03.2018 вимога про надання документів головним бухгалтером ТОВ «РЕГИОН-АВТО» не була виконана, що підтверджується змістом Акта перевірки (ст.2).

За поясненями позивача, викладеними в позовній заяві та наданими під час судового засідання, на момент вручення керівник ТОВ «РЕГИОН-АВТО» перебував на виробничому об`єкті, тому Наказ було пред`явлено головному бухгалтеру ТОВ «Регион-Авто».

Під час вручення наказу, інспектору ГУ ДФС у Запорізькій області було повідомлено, що головний бухгалтер не є уповноваженою особою на представництво ТОВ «Регіон Авто», також вона не є особою яка проводить розрахункові операції і не повноважна в прийнятті рішення проведення перевірки і повноважна виключно на отримання поштової кореспонденції та переписки.

Тому, за телефонним розпорядженням директора, 26.03.2018 інспектора не було допущено до офісних приміщень підприємства для проведення переперевірки, документи для перевірки не були надані, відповідно до вимог Податкового кодексу України в Наказі поставлена відмітка лише про отримання копії.

Враховуючи час отримання документів про призначення перевірки (кінець робочого дня), письмову скаргу-повідомлення (т.1 а.с.27) було подано до ГУ ДФС у Запорізькій області через канцелярію з ранку наступного дня (27.03.2018), копія якого вручена перевіряючому в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області.

В поданій 27.03.2018 до ГУ ДФС у Запорізькій області скарзі –повідомленні, ТОВ «РЕГИОН-АВТО» зазначило про невідповідність пред`явленого наказу Податковому кодексу України, оскільки містить неправдиву інформацію та про не допуск працівників ГУ ДФС у Запорізькій області до проведення перевірки, а також вимогу скасування пред`явленого наказу.

Аналогічні вимоги ТОВ «РЕГИОН АВТО» зазначило також у листі №8 від 29.03.2018 (т.1 а.с.29-31) поданого до ГУ ДФС у Запорізькій області через канцелярію 29.03.2018, в якому додатково було повідомлено відповідача-1 про адміністративне оскарження Наказу №923 від 26.03.2018 до ДФС України.

29.03.2018 ТОВ «РЕГИОН АВТО» направило на адресу ДФС України скаргу на Наказ №923 від 26.03.2019 (а.с.32 т.1), яка розглянута ДФС України 20.04.2018. Рішення №13804/6/99-99-14-02-01-15 (а.с. 33-35 т.1).

Відповідно до поданих скарг та заперечень ТОВ РЕГИОН-АВТО» в період з 26.03.2018 по 30.03.2018 працівники ГУ ДФС у Запорізькій області перевірку на підприємстві не проводили, документи по взаємовідносинам ТОВ «Регион-Авто» з підприємствами зазначеними в Наказі №923 не перевіряли.

30.03.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято наказ №1000 від 30.03.2018, яким змінено та викладено в новій редакції констатуючу частину Наказу №923 від 26.03.2018, уточнивши та збільшивши підстави для проведення перевірки. Наказ ГУ ДФС у Запорізькій області №1000 від 30.03.2018 в період призначений для перевірки посадовим особам ТОВ «РЕГИОН-АВТО» не вручався.

Судом із пояснень відповідача-2 встановлено, що вказаний наказ був надісланий позивачу 30.03.2018 о 17 год 31 хв. При цьому, відповідно до Наказу №923 від 26.03.2018, 30.03.2018 – останній день перевірки.

12 квітня 2018 року ТОВ «Регион-Авто» поштою отримано Акт документальної позапланової виїзної перевірки №219/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 за змістом якого в період з 26.03.2018 по 30.03.2018 за юридичною адресою підприємства проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Регион-Авто».

У висновках даного Акту зазначено, що за результатами перевірки встановлено наступні порушення п.121.1. ст.121 Податкового кодексу україни, щодо ненадання первинних документів до перевірки та п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 782823,00 грн.

При цьому, зміст обставин вкладених на ст.2 Акта перевірки №219/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 свідчить, що починаючи з 27.06.2018 всю кореспонденцію здійснену в період перевірки перевіряючий інспектор вручав нарочно представнику підприємства в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області або направляв поштою, тобто без виходу за адресою підприємства.

18.04.2018 ТОВ «РЕГИОН-АВТО» подав до ГУ ДФС у Запорізькій області Заперечення на акт перевірки із зазначенням незаконності дій перевіряючих працівників фіскальної служби та з вимогою скасувати Акта перевірки і провести службове розслідування складення Акта перевірки без її проведення та врахування документів підприємства (а.с.74-81 т.1).

Після подання Заперечень на Акт перевірки, 08 травня 2018 року, підприємство отримало:

податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2018 року №0006161403, винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ТОВ «Регион-Авто» код ЄДРПОУ 37573361 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 978528,75 грн., в тому числі основний платіж 782823,00 грн. штраф 195705,75 грн.

податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2018 року №0006171403, винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким до ТОВ «Регион-Авто» код ЄДРПОУ 37573361 застосовано штраф в розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями позивачем подано до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України № 23335/8/99-99-11-02-02-25 від 12.07.2018, скаргу залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з діями відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки), про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника. Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, який в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен враховуватись судом при застосуванні таких норм права.

Також норми права свідчать, що підписання або відмова від підписання в направленні та отримання копії наказу не є тотожним допуску або відмову у допуску до проведення перевірки.

Оскільки з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі відмови службових осіб платника податків розписатися у направленні на перевірку, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови та є підставою для початку проведення такої перевірки, а у разі ж відмови платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови у допуску до перевірки.

Отже, вказані акти не є тотожними, засвідчують різні факти відмов та мають різні правові наслідки.

Аналогічна правова позиція застосована в Ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/10305/16 від 15.06.2017.

Таким чином, підписання та отримання для ознайомлення наказу на проведення перевірки, не може визначатись безсумнівним доказом допуску до перевірки, оскільки без ознайомлення з таким документом платник податків не має інформації про його правомірність та позбавлений можливості його оскаржувати.

Зміст Акту перевірки №219/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 та надані документи і пояснення свідчать, що перевіряючий інспектор ГУ ДФС у Запорізькій області не був допущений до перевірки та не здійснював таку перевірку за місце знаходженням підприємства та його керівних органів.

Судом встановлено, що недопуск до перевірки відбувся шляхом відмови у доступі до приміщень підприємства та в наданні документів до перевірки, на підставі яких в силу вимог пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проводяться документальні виїзні перевірки, а також шляхом письмового повідомлення та адміністративного оскарження призначення такої перевірки

Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган прийняв рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Керуючись наданим правом, ТОВ «РЕГИОН АВТО» 29.03.2018 направило на адресу ДФС України скаргу на Наказ №923 від 26.03.2019 (а.с.32 т.1), яка розглянута ДФС України 20.04.2018. Рішення №13804/6/99-99-14-02-01-15(а.с. 33-35 т.1).

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ «Регион-Авто» належним чином та у можливих для нього обсягах для даного виду перевірки, реалізував своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого, на думку позивача, здійснення податкового контролю. А саме, не погодившись з рішенням про призначення перевірки, позивач належним чином повідомив про свою незгоду і не допуск посадових осіб та оскаржив проведення перевірки, а також застосував інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, зокрема вчинив дії шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної за місцезнаходженням підприємства.

Таким чином, незважаючи на існування складеного Акта перевірки, обставини свідчать, що фактично виїзна позапланова документальна перевірка за місце розташування ТОВ «РЕГИОН-АВТО» відповідачем не була проведена, оскільки ТОВ «РЕГИОН-АВТО» саме на етапі допуску до перевірки поставив питання про необґрунтованість призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, шляхом відмови від доступу до приміщень і документів підприємства та направлення відповідачу письмової Скарги повідомлення та оскарження Наказу в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

Суд зазначає, що незважаючи на факт реалізації чи не реалізації оскаржуваного Наказу та виходячи з правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №822/671/16 (ЄДРСР №73176489), платнику гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених п. 81.1 ст. 81 ПК України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Надаючи оцінку законності та правомірності винесення Наказу №923 від 26.03.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 78.1.4. ст.78 Податкового кодексу України, на який здійснено посилання в Наказі №923, встановлено право фіскального органу призначати та здійснювати позапланову документальну перевірку у випадку коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Судом встановлено, що за змістом Наказу №923 від 26.03.2018 призначення перевірки здійснено відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України з посиланням на ненаданні ТОВ «Регион-Авто» відповіді на листи-запити №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017.

В своєму відзиві, відповідач-1 зазначив, що підставою призначення перевірки згідно Наказу №923 від 26.03.2018 є ненадання ТОВ «РЕГИОН-АВТО» копій первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами зазначеними в Наказі та листах-запитах №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017.

Одночасно відповідачем не заперечується, що ТОВ «РЕГИОН-АВТО» на отримані запити надав письмові відповіді в яких відмовив в наданні копій первинних документів з підстав незаконності такої вимоги.

Так, надані підприємством документи свідчать, що на отримані запити №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017, ТОВ «РЕГИОН-АВТО» своєчасно було надано письмові відповіді, що підтверджується вхідними штампами на листах від 22.06.2017 № 22/06/1, від 06.09.2017 №06/09/1, від 01.11.2017 № 01/11 (а.с. 127-128, 259-261 т.1).

В свою чергу Наказ №923 від 26.03.2018, як підставу призначення перевірки зазначає саме «ненадання відповіді», що не є тотожним підставі ненадання документів, або надання відмови у наданні та надання неповної відповіді.

За таких обставин суд зазначає, що підстава призначення перевірки зазначена в Наказі №923 від 26.03.2018 не відповідає фактичним обставинам, що передували його винесенню.

Досліджуючи запити, які стали підставою прийнятя рішення про призначення перевірки судом встановлено, що вказані Запити містили посилання лише на включення ТОВ «РЕГИОН-АВТО» до складу податкового кредиту операцій з придбання товарів, робіт, послуг у контрагентів які за податковою інформацією не придбали дану продукцію у інших контрагентів.

Тобто, підставою витребування пояснень та документів у ТОВ «РЕГИОН-АВТО» зазначається про можливе порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «РЕГИОН-АВТО», про що було зазначено підприємством у наданих до ДФС відповідях.

Також, судом встановлено, що операції, періоди та контрагенти зазначені в Запитах №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017 не відповідають переліку контрагентів та періоду перевірки визначеному Наказом №923 від 26.03.2018.

Так, згідно запитів №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017 від ТОВ «РЕГИОН-АВТО» вимагалось надати пояснення та копії документів по взаємовідносинах з ТОВ «Сталь Енергопром», за період червень 2017 року, ТОВ «Астіон Буд», за період червень 2017 року, ТОВ «Спецремпідряд», за період липень – грудень 2016 року, ТОВ «Люкс компані», за період липень – грудень 2016 р., ТОВ «Шелбрук Інвестінг», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Оптімус Прайд», за період липень – грудень 2016 р., ТОВ «Плейт», за період липень – грудень 2016 р., ТОВ «Мет-Проект», за період липень – грудень 2016 р.

Натомість, згідно Наказу №923 від 26.03.2018 з посиланням на запити №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017 призначається проведення перевірки щодо взаємовідносин з контрагентами:

ТОВ «Сталь Енергопром», за період травень, червень 2017 року, ТОВ «Астіон Буд», за період червень 2017 року, ТОВ «Спецремпідряд», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Люкс компані», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Шелбрук Інвестінг», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Оптімус Прайд», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Плейт», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ «Мет-Проект», за період липень –грудень 2016 р., ТОВ Сіріус Павер», за період квітень 2016 року, ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», за період квітень 2016 року, ТОВ «Протек Агро груп», за період листопад 2017 року,ТОВ «Пристен», за період листопад 2017р., ТОВ «Центр великих бізнес послуг», за період листопад 2017 р., ТОВ «Мега стальпром», за період вересень 2017 року

Отже судом встановлено, що листи – запити №6066/10/08-01-14-06-13 від 30.05.2017, №10295/10/08-14-09-11 від 02.08.2017, №15379/10/08-14-06-13 від 10.10.2017 не могли бути підставою призначення перевірки Наказом №923 від 26.03.2018 по контрагентам: ТОВ «Сталь Енергопром», за період травень 2017 року, ТОВ «Сіріус Павер», за період квітень 2016 року, ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», за період квітень 2016 року, ТОВ «Протек Агро груп», за період листопад 2017 року, ТОВ «Пристен», за період листопад 2017р., ТОВ «Центр великих бізнес послуг», за період листопад 2017 р., ТОВ «Мега стальпром», за період вересень 2017 року, оскільки в них запрошувалась інформація та пояснення по інших контрагентах та інший період діяльності ніж зазначений в спірному Наказі.

Судом не приймається посилання Відповідача на внесення змін до Наказу №923 від 26.03.2018 шляхом винесення Наказу №1000 від 30.03.2018 та зазначені в даному наказі листи-запити, оскільки Наказ №1000 від 30.03.2018 винесений після закінчення перевірки та не вручався ТОВ «РЕГИОН-АВТО» до її початку.

Судом встановлено, що 30.03.2018 в останній день перевірки, ГУ ДФС у Запорізькій області у зв?язку «з виробничою необхідністю» прийнято наказ №1000 від 30.03.2018, яким змінено та викладено в новій редакції констатуючу частину Наказу №923 від 26.03.2018, уточнивши та збільшивши підстави для проведення перевірки. Тобто Наказ №923 в редакції змін Наказом №1000 від 30.03.2018 є інший за змістом, щодо істотної умови передбаченої п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України для Наказу про проведення перевірки.

Відпровідачем-1 не надано доказів, що Наказ ГУ ДФС у Запорізькій області №1000 від 30.03.2018 було вручено посадовим особам ТОВ «РЕГИОН-АВТО» до перевірки або під час перевірки. Відповідно на момент складення Акта перевірки, ТОВ РЕГИОН-АВТО не було ознайомлене з Наказом №923 від 26.03.2018 в новій редакції.

Суд зазначає, що у разі зміни підстав призначення перевірки, шляхом видання наказу про внесення відповідних змін до наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом має бути дотримано порядок організації та проведення такої перевірки, зокрема, положення п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України щодо своєчасного повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. А саме, з таким Наказом, платник податків повинен бути ознайомлений до початку перевірки, а не після її закінчення.

Такий обов`язок контролюючого органу кореспондує з обов`язком платника податків подати всі документи після початку виїзної перевірки та правом платника податку на непогодження з перевіркою у випадку її незаконності.

Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про підставу призначення, дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, в тому числі:

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

Враховуючи, що за змістом Акта перевірки, контролюючий орган здійснював перевірку з 26.03.2018 по 30.03.2018, в той час, як зміни до наказу внесено 30.03.2018 в останній день для проведення перевірки без вручення його підприємству, ТОВ «РЕГИОН-АВТО» не міг бути ознайомлений з таким наказом до початку перевірки.

Відповідно в даному випадку податковим органом не дотримано встановлений п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України строк, у зв`язку з чим у контролюючого органу було відсутнє право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕГИОН-АВТО».

А саме, суд враховуючи встановлені обставини зазначає, що в силу вимог п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи ГУ ДФС у Запорізькій області не мали права приступити до проведення перевірки, до вручення Наказу про проведення перевірки в зміненій редакції.

Також суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено зміни підстав проведення позапланової документально виїзної перевірки, в тому числі шляхом внесення змін до наказу, після її закінчення.

Таким чином, суд погоджується з тим, що Наказ ГУ ДФС у Запорізькій області №923 від 26.03.2018 винесено з порушенням пп.78.1.4 п. 78.1, п.78.4.ст. 78 ПК України, оскільки у фіскального органу були відсутні підстави визначені даною нормою та не відповідає вимогам п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку законості порядку проведення перевірки та складенню Акта перевірки, судом встановлено наступне.

Зміст обставин вкладених в Акті перевірки №219/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 свідчить, що починаючи з 27.06.2018 всю кореспонденцію здійснену в період перевірки, перевіряючий інспектор вручав нарочно представнику підприємства в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області або направляв поштою, тобто без виходу за адресою підприємства.

Так, на ст.2 Акта перевірки зазначається, що 28.03.2018 та 30.03.2018 перевіряючим інспектором було здійснено вихід на юридичну адресу підприємства з метою вручення листа про надання документів до перевірки, але посадові особи ТОВ «РЕГИОН-АВТО» були відсутні, про що складено акти відсутності посадових осіб за податковою адресою та неможливість вручення листа.

Надаючи правову оцінку вказаному факту, суд зазначає, що порядок дій посадових осіб фіскального органу, якщо склалася ситуація, коли контролюючий орган під час виходу на перевірку за адресою не виявив платника податків та не мав можливості провести перевірку врегульовано Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затверджені наказом від 31.07.2014 №22 (надалі - Методичні рекомендації №22).

Відповідно до пункту 1.4.5 Методичних рекомендацій №22, разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком 6 до Методичних рекомендацій.

При цьому підрозділ органу державної фіскальної служби, який встановив відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта доповідною запискою повідомляє про це керівника (заступника керівника) органу державної фіскальної служби та у випадках, передбачених підпунктом 350.1.3 пункту 350.1 статті 350 Кодексу, передає оперативному підрозділу органу державної фіскальної служби, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на розшук відповідних осіб.

До запиту надається інформація про результати проведених заходів структурним підрозділом органу державної фіскальної служби шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків щодо з`ясування його фактичного місцезнаходження (місця проживання).

Таким чином, нормативні документи визначають, що у випадку відсутності посадових осіб за місцезнаходженням складається акт перевірки місцезнаходження платника передбачений п.1.4.5. Методичних рекомендацій №22, а не будь-який інший довільний Акт.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.08.2018 по справі №823/1294/17.

Натомість, надані матеріали свідчать, що Акт перевірки місцезнаходження платника податків відповідачем не складався, що визначає невиконання відповідачем визначених законом обов`язків та посилання в Акті на неналежні докази, які не передбачені Податковим законодавством.

Також суд зазначає, що під час судового розгляду відповідачем-1 не надано, а матеріали справи не містять Актів відсутності посадових осіб за податковою адресою та Актів неможливість вручення листа та направлення або вручення їх платнику податків, що в силу ст.77 КАС України визначає необгрунтовність посилання контролюючого органу на відсутність посадових осіб ТОВ «РЕГИОН-АВТО» та вихід перевіряючих на юридичну адресу в період перевірки.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу; далі ПК України), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Натомість зміст Акта перевірки та вище викладені обставини свідчать, що перевірка за результатами якої складено Акт перевірки №219/08-01-14-03/37573361 від 06.04.2018 проведена в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі баз даних ДФС України та наявної податкової інформації відносно контрагентів ТОВ «РЕГИОН-АВТО», яка за змістом та порядку відповідає невиїзній перевірці.

Так, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто, невиїзна документальна перевірка, має інший обсяг та порядок проведення.

Разом з тим, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції у разі відмови відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у Постановах Верховного суду від 08.08.2018 по справі №823/1294/18, від 24.01.2019 по справі №805/1941/17-а, від 17.05.2019 по справі №804/254/18, який в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен враховуватись судом при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи те, що оскаржуваний наказ було прийнято контролюючим органом за відсутності законодавчо визначених підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, змінену редакцію наказу на проведення перевірки не було своєчасно вручено платнику податків та фактично на підставі наказу про проведення виїзної перевірки, було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «РЕГИОН-АВТО» така перевірка є протиправною і її висновки не можуть бути підставою донарахування податкових зобов?язань та винесення податкових повідомлень рішень.

Щодо висновків Акта перевірки про виявлені порушення податкового законодавства та донарахування податкових зобов`язань вимогам Податкового кодексу України, які грунтуються на твердженні Відповідача про ненадання документів та на наявній податковій інформації про порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «РЕГИОН-АВТО», то суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту Акту перевірки про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень, відповідач виходив з того, що господарські операції, які мали місце між ТОВ «РЕГИОН-АВТО» та його контрагентами, по взаємовідносинах з якими проводилась податкова перевірка, у перевіреному періоді були нереальними.

При цьому, податковий орган посилався на те, що позивачем до перевірки не було надано документів щодо фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами, внаслідок чого не можливо підтвердити взаємовідносини між ТОВ «РЕГИОН-АВТО» та контрагентами. А також контролюючий орган посилався на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, відповідно до якої контрагенти не мали складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, які є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності, в звязку з чим вбачається часткове проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Надаючи оцінку фінансово-господарським операціям між Позивачем та контрагентами ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ Люкс компані», ТОВ Шелбрук Інвестінг», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Плейт», ТОВ «Мета-Проект», ТОВ «Сталь енергопром», ТОВ Сіріус Павер», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Протек Агро груп», ТОВ «Пристен», ТОВ «Центр великих бізнес послуг», ТОВ «Мега Стальпром», суд зазначає, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Так, надані документи (том.2 та том 3) свідчать, що між ТОВ «РЕГИОН-АВТО» та контрагентами ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ Люкс компані», ТОВ Шелбрук Інвестінг», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Плейт», ТОВ «Мета-Проект», ТОВ «Сталь енергопром», ТОВ Сіріус Павер», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Протек Агро груп», ТОВ «Пристен», ТОВ «Центр великих бізнес послуг», ТОВ «Мега Стальпром» укладались договори поставок та наданих послуг.

За умовами яких, ТОВ «РЕГИОН-АВТО» придбав від ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ Люкс компані», ТОВ Шелбрук Інвестінг», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Плейт», ТОВ «Мета-Проект», ТОВ «Сталь енергопром», ТОВ Сіріус Павер», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Протек Агро груп», ТОВ «Пристен», ТОВ «Центр великих бізнес послуг», ТОВ «Мега Стальпром» товарно-матеріальні цінності та послуги пов?язані з господарською діяльністю.

Так, відповідно до укладених договорів ТОВ «РЕГИОН-АВТО» придбав у ТОВ «Сталь Енергопром» автомобільні запасні частини та послуги на загальну суму 952141,57 грн.

ТОВ «Астіон Буд» послуги з ремонту та товарноматеріалні цінності на загальну суму 417621,40 грн.

ТОВ «Спецремпідряд» автомобільні запасні частини та обладнання на загальну суму 320611,45 грн.

ТОВ Люкс компані» автомобільні запасні частини на загальну суму 394090,58 грн.

ТОВ Шелбрук Інвестінг» обладнання на загальну суму 53400,00 грн.

ТОВ «Оптімус Прайд» автомобільні запасні частини на загальну суму 96435,00 грн.

ТОВ «Плейт» автомобільні запасні частини та техніку на загальну суму 195165,01 грн.

ТОВ «Мета-Проект» автомобільні запасні частини на загальну суму 52511,99 грн.

ТОВ «Сталь енергопром» автомобільні запасні частини на загальну суму

ТОВ Сіріус Павер» автомобільні запасні частини та послуги на загальну суму 405994,98 грн.

ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» автомобільні запасні частини та обладнання на загальну суму 173558,00 грн.

ТОВ «Протек Агро груп» автомобільні запасні частини та послуги на загальну суму 681028,32 грн.

ТОВ «Пристен» товарно-матеріальні цінності та будівельні матеріали на загальну суму 224712,00 грн.

ТОВ «Центр великих бізнес послуг» автомобільні запасні частини на загальну суму 98607,60 грн.

ТОВ «Мега Стальпром» будівельні матеріали на загальну суму 1776369,10 грн.

Поставка товару та надання послуг підтверджується копіями видаткових накладних, що містить перелік придбаного товару із зазначенням його вартості, з урахуванням ПДВ, та Актами здачі-прийняття робіт, які містять дані про отриману послугу. Наданні копії документів містять необхідні відмітки про відпуск та отримання товару відповідальними особами продавця та покупця. Перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними.

Копіями банківських виписок підтверджується факт перерахування ТОВ «РЕГИОН-АВТО» грошових коштів на користь ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ Люкс компані», ТОВ Шелбрук Інвестінг», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Плейт», ТОВ «Мета-Проект», ТОВ «Сталь енергопром», ТОВ Сіріус Павер», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Протек Агро груп», ТОВ «Пристен», ТОВ «Центр великих бізнес послуг», ТОВ «Мега Стальпром» в повному обсязі, відповідно до обсягів поставленого товару.

У звязку з вказанними господарськими операціями ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ Люкс компані», ТОВ Шелбрук Інвестінг», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Плейт», ТОВ «Мета-Проект», ТОВ «Сталь енергопром», ТОВ Сіріус Павер», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Протек Агро груп», ТОВ «Пристен», ТОВ «Центр великих бізнес послуг», ТОВ «Мега Стальпром» на адресу ТОВ «РЕГИОН-АВТО» виписано податкові накладні, які зареєстровані належним чином в електронному реєстрі податкових накладних. Їх фактична наявність та належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Суд зазначає, що надані позивачем та досліджені документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного субєкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Стосовно посилання відповідача про ненадання документів під час перевірки і відповідно їх відсутність, то судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна перевірка, при якій досліджувались лише документи наявні у фіскального органу. Податкових кодекс України не передбачає обов?язок платника податків з надання документів до приміщення контролюючого органу для проведення виїзної перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ «РЕГИОН-АВТО» в Запереченнях на акт перевірки, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та Скарзі на податкові повідомлення рішення, повідомляло про наявність первинних документів та протиправність висновків про їх відсутність, які фактично проігноровані фіскальним органом.

При цьому, п. 1.4.7.3. Методичних рекомендацій №22 встановлено, що у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій порядку, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки із наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).

Тобто належним та передбаченим законодавством доказом ненадання платником податків документів та їх переліку є Акт ненадання документів, який складається під час перевірки.

Суд зазначає, що Відповідачами, під час судового розгляду не надано такого Акта та доказів його складення і направлення підприємству, що визначає необгрунтовність та незаконність такого твердження Відповідачем.

За вказаних обстави, суд вважає, що твердження відповідача про порушення ТОВ «РЕГИОН-АВТО», п.121.1 ст.121 Податкового кодексу україни, щодо ненадання первинних документів до перевірки не надійшло свого підтвердження та суперечить положенням Податкового кодексу України.

Також суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Аналогічна правова позиція застосована в Постанові Верховного суду від 12.02.2019 по справі №820/6512/16, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Також судом не приймаються як належні докази посилання Відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Суд зазначає, що відповідачем висновок про відсутність поставок здійснено без проведення звірок взаємовідносин з його контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Окрім того, надані на виконання вимог ухвали суду до суду відповідачем в якості доказів копії документів податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «РЕГИОН-АВТО» що вони отримані ГУ ДФС у Запорізькій області після складення Акта перевірки, тобто не могли бути дослідженні та враховані при складенні спірного акта перевірки та бути підставою здійсненого податкового донарахування.

А саме Акт перевірки складено 06.04.2018, а згідно супровідних листів надані в якості доказів копії «Результати опрацювання зібраної податкової інформації» отримані ГУ ДФС у Запорізькій області у 2019 році, тобто після проведення перевірки.

Відповідачем-1 не надано жодних доказів існування такої інформації на момент перевірки та її автентичності.

Також, суд критично ставиться до посилання Відповідача-1 на наявність кримінальних справ в яких досліджуються дії контрагентів ТОВ «РЕГИОН-АВТО», оскільки Відповідачем не надає жодного належного доказу існування таких кримінальних справ, існування наданих копій пояснень та доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним. тощо.

Суд зазначає, що навіть сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарів/послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, Актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Факт отримання позивачем товарів чи послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Оплати, використання та отримання доходу від реалізації та придбаних товарів не заперечується Відповідачем.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо нормативного обгрунтування нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та суд додатково зазначає наступне:

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Тобто право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Позивачем було включено податкові накладні до складу податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України.

Податкоі накладні досліджені Відповідачем, оскільки вони наявні в нього в елктронному вигляді. Будь-яких заперечень щодо складання, оформлення та реєстрації податкових накладних у податкового органу не виникло.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов`язань з податку на додану вартість є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, враховуючи те, що донарахування податкових зобов`язань здійснено з порушенням вимог податкового законодавства, без фактичного проведення перевірки ТОВ «Регион-Авто» та на підставі Акта перевірки, який містить неправдиві відомості, а висновки про визначення податкових зобов`язань здійснені без врахування всіх наявних первинних документів підприємства суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області області від 04 травня 2018 року №0006161403 та №0006171403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо оскарження дій Відповідача-2 стосовно визнання протиправним дії головного державного ревізор інспектора Шилової Тетяни Григорівни, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 75.1. ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 41.1. ст.41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкових інспектор відповідного органу при проведені перевірки не діє як самостійний суб?єкт владних повноважень, а виступає від імені контролюючого органу, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю). Отже відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами по справах пов?язаних з оскарженням дій, відносно яких Законом покладено повноваження на контролюючий орган.

За таких обставин суд вважає, що вимоги до Відповідача-2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, а у позовних вимогах позивача до Головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Шилової Тетяни Геннадіївни судом відмовлено, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 16447,58 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регион-Авто» (69040, м.Запоріжжя, вул. Культурна, 165, код ЄДРПОУ 37573361) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Шилової Тетяни Геннадіївни (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та наказу, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2018 № №0006161403, 0006171403, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінням ДФС у Запорізькій області №923 від 26.03.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регион-Авто» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16447,58 грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок сім грн. 58 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 31.01.2020.

Суддя Ю.В. Калашник

Часті запитання

Який тип судового документу № 87290374 ?

Документ № 87290374 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 87290374 ?

Дата ухвалення - 24.01.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 87290374 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 87290374 ?

В Запорожский окружной административный суд
Предыдущий документ : 87290373
Следующий документ : 87290375