№ 8728655, 04.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2010 р.                                                                                 Справа № 2а - 86/10/1470

м. Миколаїв

10:32

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

(проспект Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017), до відповідачаМиколаївської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату № 3 (вул. Котельна, 117, м. Миколаїв, 54003), за участю представників:

від позивача: Єніна Л.В.

від відповідача: Малюженко М.І.

про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 974,30 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам в сумі 974,30 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не оскаржено Рішення № 212 від 12.03.2007 р про донарахування страхових внесків в сумі 974,30 грн. та, крім цього, відповідачем відображена зазначена сума заборгованості у Звіті про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за перше півріччя 2007 року. Але незважаючи на це, відповідач зазначену суму зобов’язань по бюджету Фонду не перерахував.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував таким чином:

- відповідно до п.3-2 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки з вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.05 №934 (далі - Порядок), страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності на ці виплати не нараховуються;

          - відповідно до ч.2 ст.5-1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів»(далі Закон №1994) на кредиторську заборгованість з виплат, які здійснюються згідно з цим Законом, не нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»(далі –Закон) відповідач є страхувальником на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Проведеною позивачем перевіркою відповідача встановлено порушення діючого законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з чим позивачем донараховано відповідачу страхові внески на суму 974,30 гривень (Рішення № 212 від 12 березня 2007 р. (арк.спр.8).

Рішення № 212 від 12 березня 2007 р відповідачем отримано16.03.20007 р. та в установленому порядку не оскаржене.

В липні 2007 р. відповідачем подано до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»за перше півріччя 2007 рік, у якому відповідач самостійно відобразив у рядку 17 розділу ІІІ «заборгованість за страхувальником на кінець звітного періоду в розмірі 947,30 гривень»(арк.спр.7).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не погашена.

Щодо надання відповідачем заперечення на позовну заяву слід зазначити наступне.

          Статтею 57 Закону України «Про освіту»встановлено гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів, зокрема щодо нарахування виплат.

          Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Тобто, виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам передбачені ст.57 Закону України «Про освіту»є частиною заробітної плати.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», страхові внески сплачуються з сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

          Посилання відповідача на п.3-2 Порядку та ст.5-1 Закону №1994 суд не приймає до уваги, оскільки зазначені правові норми були прийняті вже після виникнення спірних правовідносин і до них застосовуватися не можуть: п.3-2 доповнено постановою КМУ №745 від 25.05.06, а ст.5-1 Законом України від 19.02.09 (!).

          Постанова Кабінету Міністрів України №745 від 25.05.06, була офіційно оприлюднена в газеті «Урядовий кур’єр»№102 від 02.06.06, тобто лише з цієї дати відповідач та інші заклади освіти отримали право не нараховувати страхові внески на виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам, передбачені ст.57 Закону України «Про освіту». Відповідно до матеріалів справи, а також відомостей, що були отримані від сторін під час судових засідань, виявлено, що позивач звернувся про стягнення заборгованості, яка виникла до 02.06.06, тому відповідач повинен її сплатити на загальних підставах.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був включати до фонду оплати праці при обрахуванні страхових внесків у тому числі і виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам, передбачені ст.57 Закону України «Про освіту».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»спори, що виникають з правовідносин про державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вирішуються в судовому порядку.

Позивач - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а таким чином є суб’єктом владних повноважень та повноважений звертатися з позовом до адміністративного суду (ст.ст.4, 17 КАС України).

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Миколаївської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату № 3 (вул. Котельна, 117, м. Миколаїв, 54003) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (проспект Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017, р/р 37170002000355, банк ГУДКУ в Миколаївський області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865) заборгованість по страховим внескам в сумі 974,30 гривень.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08.02.10

Суддя В.В. Біоносенко