Постановление суда № 87279380, 27.01.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/18/17

Провадження №2-п/477/1/20

УХВАЛА

27 січня 2020 року

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання – Бітюковою С.В.,

без за участі сторін,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка звернулася до суду із заявою про скасування заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2017 року, яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТР Факторинг Україна» і на його користь з стягнуто з неї борг за кредитним договором в сумі 25 766 грн. 76 коп. та судові витрати в сумі 1378 грн.

Обґрунтовувала свою заяву тим, що про час та місце судового засідання повідомлена не була і матеріали справи не містять даних про отримання нею повістки з викликом на розгляд справи, а з рішенням у справі вона категорично не згодна, так як договір кредиту є незаконним і суперечить вимогам законодавства та порушує її права споживача.

В судове засідання сторони або їх представники не з`явилися.

Суд, перевіривши заяву відповідачки та матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

05 січня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Жовтневого районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 003579460 від 24 квітня 2013 року в сумі 25766 грн. 76 коп.

19 жовтня 2017 року судом було постановлено заочне рішення про повне задоволення позову: з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто борг за вказаним договором кредиту в сумі 25766 грн. 76 коп, який складався із залишку боргу за кредитом в сумі 21254 грн. 14 коп., відсотків за користування кредитом – 1038 грн. 98 коп. та комісії – 3473 грн. 64 коп., а також судові витрати у виді судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп.

16 квітня 2018 року представником відповідачки було подано заяву про перегляд заочного рішення в справі із заявою про відстрочення судового збору.

Ухвалою судді від 26 квітня 2018 року у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору було відмовлено, а саму заяву про перегляд заочного рішення – залишено без руху для усунення недоліку у виді несплати судового збору.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року заяву про перегляд заочного рішення було повернуто через неусунення недоліків у визначений судом строк.

Однак 23 червня 2018 року до суду надійшла заява представника відповідачки, за якою він надав докази про усунення недоліку позовної заяву – копію квитанцію про сплату судового збору за перегляд заочного рішення в справі. Дійсно, до цієї заяви було додано квитанцію про сплату судового збору, однак вона була датована 20 червня 2018 року, тобто вже після постановлення судом ухвали про повернення заяви про перегляд заочного рішення.

21 червня 2018 року представник відповідачки знову повторно звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 19 жовтня 2017 року, в якій на обґрунтування заяви вказав ті ж самі підстави для перегляду рішення, зазначивши також.

На час постановлення заочного рішення в цій справі діяли положення ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.

Так, в ст. 224 ЦПК України були передбачені наступні умови проведення заочного розгляду справи: у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 226 та ст. 227 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст. 228 ЦПК України, в тій же редакції, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В статті 232 ЦПК України було передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що на розгляд справи відповідачка викликалася згідно з вимогами ст.ст. 74 та 76 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) шляхом шляхом направлення поштою судових повісток рекомендованим листом з повідомленням.

На призначене судове засідання 14 лютого 2017 року вона отримала повістку, на підтвердження чому є поштове повідомлення (а.с. 31).

На наступне засідання 25 травня 2017 року вона також не з`явилася, про час та місце була повідомлена належним чином (а.с. 51), але від її представника надійшло клопотання про відкладення розгляду з метою необхідності ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи було відкладено на 02 серпня 2017 року.

На цю дату, як і в наступні, відповідачка не з`явилася.

Направлені їй повістки на засідання 02 серпня, 05 вересня повернулася до суду із відміткою пошти, що вона повертається за спливом терміну зберігання, оскільки особа на залишене їй повідомлення, не з`явилася до поштового відділення для отримання повістки.

При цьому направлена їй повістка на засідання 19 жовтня 2017 року за адресою її місця реєстрації була отримана нею, на підтвердження чому до суду повернулося поштове повідомлення із розпискою про вручення.

В ст. 76 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) було передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином про засідання суду 19 жовтня 2017 року відповідачка була повідомлена належним чином, тому її посилання про незнання щодо часу та місця розгляду справи суд не приймає.

Крім того, із заяви про скасування заочного рішення не вбачається, що заявлені представником відповідачки підстави для скасування заочного рішення в справі мають свою сукупність як підставу для його скасування.

Таким чином суд приходить до висновку, що підстави для скасування заочного рішення суду від 19 жовтня 2017 року відсутні.

За викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 258-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про скасування заочного рішення відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено на 31 січня 2020 року.

Суддя Р.В.Козаченко