№ 87203, 15.08.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р.

Справа № 31/167-06-5078А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів Бойко Л.І., Бандури Л.І.

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Титаренко І.В.

від відповідача: Кучін В.В., Биковська С.О.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 27.06.2006р.

у справі №31/167-06-5078А

за позовом Фірми „Тотус” ТОВ

до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення - рішення

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 27.06.06р. у справі №31/167-06-5078А (суддя Лєсогоров В.М..) задоволено позовні вимоги фірми „Тотус” ТОВ, податкове повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.05.06р. №0000761701/0 –визнано протиправним та скасовано.

Судове рішення мотивоване тим, що ДПІ було порушено норми законодавчих актів щодо підстав та порядку проведення позапланової перевірки, незаконно визначено об’єкт оподаткування і неправильно застосовані положення п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з постановою суду, ДПІ в Суворовському районі просить скасувати постанову господарського суду, відмовити позивачу в задоволенні позову.

Доводи скаржника грунтуються на тому, що фактично проведення позапланової перевірки позивача відбулося за наявності підстав, передбачених п.5 ч.6 ст.11.1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, а текст наказу №173 та текст направлення №517 має механічні описки, які стосуються невірного зазначення номеру статті, але ці обставини не можуть бути підставою для висновку про відсутність у ДПІ законних підстав для проведення позапланової перевірки.

Також ДПІ вважає, що господарський суд неправильно застосував вимоги ст.1,4, 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до неправильного висновку щодо визначення об’єкту оподаткування.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ДПІ, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, та представника позивача, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

ДПІ в Суворовському районі м. Одеси була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету прибуткового податку з громадян (сум податку з доходів фізичних осіб) фірмою „Тотус” у вигляді ТОВ за період з 01.01.05р. по 1.01.06р., про що складено акт перевірки від 11.05.06р. №2466/1701/20957088.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.1.3, 1.15 ст.1, ст.2, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.12, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 з урахуванням вимог п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб №889-ІV від 22.05.03 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано фірмі податку з доходів фізичних осіб в сумі 47977,45 грн. За висновками ДПІ підприємство фірма „Тотус” ТОВ при продажу об’єктів рухомого майна (автотранспортних засобів) виступало в 39 випадках в ролі посередника, який у відповідності з п.12.3 ст.12 Закону України від 22.05.03р. №889-ІV вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих платником податку від продажу такого рухомого майна. В 39 випадках сума неоподаткованого доходу складає 369054,93 грн. (що підтверджується оціночними актами УДАІ УМВС в Одеській області), а сума податку, яка підлягає утриманню, але не була утримана фірмою при виписці довідок –рахунків, складає 47977,14 грн.

За наслідками перевірки ДПІ в Суворовському районі прийнято податкове повідомлення – рішення від 22.05.06р. №0000761701/0, яким фірмі „Тотус” ТОВ визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 47977 грн. 45 коп. і застосовані штрафні санкції, згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.00 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за ставкою 200% в розмірі 95954,90 грн.

Визнаючи вказане податкове повідомлення –рішення протиправним і скасовуючи його, господарський суд послався на те, що: відповідач провів позапланову перевірку позивача без законних підстав; відповідач в акті перевірки незаконно визначив об’єкт оподаткування .

З обґрунтованістю висновків суду погодитися можна. Відповідно до ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених в п.1-8 цієї статті.

5.05.06р. в.о. начальника ДПІ в Суворовському районі видано наказ №173 „Про проведення позапланової перевірки фірми „Тотус” ТОВ згідно з ч.2, п.5 ч.6 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” із змінами, внесеними Законом України від 12.01.05р. №2322-ІV.

На підставі п.3 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.90 №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) виписано направлення №517 на перевірку.

Механізм та процедура проведення органами державної податкової служби виїзних перевірок суб’єктів господарювання визначено Законом України від 4.12.90 №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”. Чинна редакція Закону містить зміни, внесені Законом України від 25.03.05р. №2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”.

Згідно ч.8 ст.11-1 цього Закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

В наказі №173 від 5.05.06р. і направленні №517 від 5.05.06р. неправильно вказані законодавчі норми для проведення позапланової перевірки, які підтверджують наявність обставин, перелічених в ст.11-1, і дають право на проведення позапланової перевірки і це не спростовано ДПІ під час апеляційного розгляду скарги.

Таким чином, господарський суд підставно вказав на те, що позапланова перевірка була проведена без законних підстав.

Згідно з чинними „Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок”, затвердженими постановою КМУ від 7.09.98 №1388, під час продажу автомобіля фізичною особою іншій фізичній особі або юридичній особі договір купівлі –продажу має бути посвідчений нотаріально або оформлений через товарну біржу чи комісійний магазин.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону про ПДФО дохід, отриманий від продажу рухомого майна, оподатковується в загальному порядку за ставкою 13%.

Згідно з п.12.12 ст.12 цього Закону, як виняток із загального порядку, продавець легкового автомобіля звільняється від сплати податку в разі, якщо договір купівлі –продажу засвідчується державним нотаріусом і продавець при цьому сплачує держмито, розмір якого становить 5% вартості автомобіля, зазначеної в договорі (але не нижче його оцінної вартості, визначеної експертом, внесеним до Державного реєстру оцінювачів).

Якщо ж продавець продає автомобіль за посередництвом юридичної особи, як-то, через комісійний магазин або товарну біржу, то згідно з ч.12.3 ст.12 Закону про ПДФО податковим агентом є така юридична особа, і, отже, на неї покладено відповідальність за правильне нарахування і своєчасну сплату податку до бюджету за ставкою 13% доходу, отриманого від продажу автомобіля, тобто, від його договірної ціни.

При цьому, згідно з п.12.1 і п.12.3 ст.12 Закону про ПДФО оподаткуванню підлягає саме дохід, отриманий від продажу автомобіля, а не від його експертної оцінки.

П.1.15 ст.1 Закону про ПДФО визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

ДПІ в Суворовському районі зроблено неправильний висновок про те, що позивач являється податковим агентом стосовно операцій, в яких він видавав довідки –рахунки фізичним особам.

Як свідчать матеріали справи, фірма „Тотус” ТОВ дійсно за заявами фізичних осіб видавала довідки - рахунки на автомобілі, отримуючи за надану послугу оплату (а.с.56-88). Фізична особа –продавець самостійно сплачував прибутковий податок 13%, що підтверджується квитанціями. В заявах вказано про те, що вартість проданого автомобіля отримана продавцем без участі магазину і до підписання цієї заяви.

ДПІ, визнаючи позивача податковим агентом, і нараховуючи йому зобов’язання по податку з доходу фізичних осіб, за об’єкт оподаткування взяла не дохід, отриманий від такого продажу, а експертну ціну автомобілей, визначену експертом в оцінюючих актах.

Отже, висновок господарського суду про те, що податковою службою неправильно визначено об’єкт оподаткування також є правильним.

Ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не доведено правомірність проведення позапланової перевірки і правомірність донарахування податку з доходу фізичних осіб, а тому господарський суд підставно визнав протиправним і скасував податкове повідомлення –рішення.

Постанова господарського суду в даній справі відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 27.06.06р. у справі №31/167-06-5078А –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Судді : Л.І. Бандура

Л.І. Бойко