Решение № 8709255, 16.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 9/1049/07-НР

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сербіній Л.В.,

з участю представників сторін:

від позивача – Цудікова Т.В., довіреність № 2 від 20.01.10р.,

від відповідача –Крижановська І.М., довіреність № 01/33-111 від 30.12.08р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 9/1049/07-нр

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Миколаївмеблі”,

м.Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/1,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної

компанії “Миколаївобленерго”в особі філії м. Миколаєва, м. Миколаїв,

вул. Громадянська, 40 (поштова адреса: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94)

про: стягнення 53034 грн. 52 коп.,-

У судовому засіданні 11.02.2010 оголошено перерву на 16.03.2010р. о 10: 40.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Миколаївмеблі” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго”в особі філії м. Миколаєва (надала- відповідач), про стягнення заборгованості у розмірі 53034 грн. 52 коп.

Постановою Вищого господарського від 12.05.2009 року всі попередні судові рішення у справі № 9/1049/07 було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Крім того,судом вищої інстанції було надано рекомендації дослідити питання про те, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України встановлено відсутність правових підстав для припинення відповідачем по справі енергопостачання на об’єкти позивача в період з 18.12.2006 р. по 25.12.2006 р., а не порушення порядку повідомлення про припинення енергопостачання; дослідити те, що відповідно до технічної характеристики бензогенератор є переносним, тому використовувався з конкретним обладнанням без приєднання його до діючої електромережі відповідача, про що свідчить відсутність зворотної трансформації у момент поновлення електропостачання 25.12.2006 р., в день використання бензогенератора; також дослідити правильність нарахування заробітної плати, яку просить стягнути позивач.

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївмеблі" про стягнення 53034,52 грн..

В заяві про уточнення позовних вимог від 04.03.2008р. позивач просив стягнути з відповідача 56 081,47 грн. збитків, які складаються з:

- 20000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги;

- 13 315,55 грн. витрат на придбання бензогенератора;

- 48,00 грн. та 509,99 грн. вартості придбання мастила та бензину

для бензогенератора;

- 5 878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою;

- 2 096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату:

- 1 539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії;

- 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії;

- 879,95 грн. збитків від інфляції та 3-х відсотків річних;

-6 620,67 грн. упущеної вигоди з врахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував приписами ч. 3 ст. 22, 1166, 693 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК), в зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов’язання за договором на постачання електричної енергії.

Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність.

Відповідно до ст.ст. 611, 623 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Порушення боржником взятих на себе зобов’язань спричиняє настання певних правових наслідків, що полягають у застосуванні встановлених законом мір відповідальності.

Мірою відповідальності, відповідно до приписів ст. 22, п.1 ст. 623 ЦК України є обов’язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні ним кредитору в силу невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань. При даній мірі відповідальності на порушника покладається обов’язок, що не лежав на ньому до правопорушення, виконання якого пов’язане із зменшенням обсягу його майнових прав, в силу чого він позбавляється відомого комплексу прав без отримання якихось вигод і компенсацій.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які вираженні у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Згідно вимог ст. 614 ЦК України особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності). Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організації регулюються договором про постачання електричної енергії та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

18 грудня 2006 року факт припинення електропостачання у відношенні ВАТ "Миколаївмеблі" відбувся на підставі складеного акту про недопуск. При цьому посилання позивача на те, що припинення електропостачання відбулось з метою примусити позивача сплатити суму по Акту порушення ПКЕЕ № Э 2060 від 23.10.2006 р. у сумі 125 886,10 грн., не обґрунтовано та не доведено належними доказами, оскільки у повідомленні про припинення електропостачання визначено, що 18.12.2006 р. відключення буде здійснено за недопущення до електроустановок споживача та розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених осіб електропередавальної організації. Дане повідомлення підписано трьома представниками ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", та у акті про не допуск від 13.12.2006 р. зазначено, "...що споживач не забезпечив безперешкодний доступ постачальника електричної енергії до електроустановок для проведення технічної перевірки засобів обліку, що тягне за собою припинення електропостачання згідно з п. 7.5.2 ПКЕЕ".

Відповідно до повідомлення про припинення та акту про недопуск ніяких вимог до позивача щодо припинення електропостачання у разі не сплати боргу у сумі 125 886,10 грн. по Акту порушення не висувалося.

В зв'язку з припиненням електропостачання у відношенні позивача, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007, було підтверджено неправомірне припинення енергопостачання ВАТ "Миколаївмеблі" з 18.12.2006 р. по 25.12.2006 р., без правових підстав (п.2 а.с.29 т.1) яке ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" визнано та понесені штрафні санкції.

Таким чином, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України визнана вина відповідача в припиненні електропостачання без правових підстав.

Розглянувши матеріали справи щодо позовних вимог про стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок припинення постачання електричної енергії, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:

1.          Відповідно до рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007, було підтверджено неправомірне припинення енергопостачання ВАТ "Миколаївмеблі" з 18.12.2006 р. по 25.12.2006 р., без належних правових підстав (п.2 а.с.29 т.1) яке ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" визнано та понесені штрафні санкції. Таким чином, враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення - 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії підлягають задоволенню.

2.          Щодо позовних вимог в частині стягнення вартості придбання бензогенератора, моторного масла та бензину до нього, то суд прийшов до висновку про наявність понесених збитків у розмірі 13 873,54 грн., внаслідок придбання позивачем бензогенератора, моторного мастила та палива для його роботи, оскільки фактично позивач придбавав бензогенератор безпосередньо в період припинення електропостачання, про що свідчать відповідні документи та квітанції, розрахунок обсягу виробітки бензогенератором моторного масла та бензину було зроблено позивачем з урахуванням технічних характеристик бензогенератора, які прописані у його технічній документації. Посилання відповідача на відсутність на бензогенераторі лічильника є безпідставним, оскільки в технічній документації читко зазначено перелік додаткового обладнання,яке підлягає втсановленню на бензогенератор.

3.           Щодо вимог про відшкодування з відповідача витрат на заробітну плату працівників підприємства у період простою,то позивачем на обгрунтування цій частини позовних вимог було надано ряд документів, а саме: 1) відомості нарахування заробітної плати працівникам позивача за спірний період (12.2006 р.) 2)Платіжні відомості щодо отримання кожним працівником ВАТ "Миколаївмеблі" заробітної плати за грудень 2006 р. з особистими підписами працівників. 3) Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту). 4) Платіжні доручення на перерахування соціальних внесків та податку з доходів на отриману заробітну плату працівників підприємства за грудень 2006 року зі штампом банку про сплату. 5) Звіт про нараховані внески перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту). 6) Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2006 рік (з відміткою про прийняття звіту).7) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2006 року (зі штампом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва). 8) Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень місяць 2006 року (зі штампом про отримання управлінням Пенсійним фондом України).

Вказані документи завірялися відповідними штампами державних органів, оскільки надавалися туди в порядку звітності. Саме тому не можуть виникати сумнівів щодо справжності наданих документів, оскільки державні органи, в які ці документи надавалися, є в даному випадку незацікавленою стороною у справі. Більше того, всі ці документи є документами суворої звітності, а тому не можуть за своєю природою відображати обставини, яких насправді немає.

Твердження відповідача, що працівникам Позивача для виконання ними своїх функціональних обов'язків не обов'язково потрібна електрична енергія є необґрунтованими, спростовується самим фактом укладення з Відповідачем договору про постачання електричної енергії.

4.           Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України процентів річних та збитків від інфляції то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Вказана позивачем грошова сума визначена позивачем як збитки, понесені в результаті порушення виконання зобов'язання відповідачем, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

По своїй юридичній природі збитки не є боргом та не відносяться до грошового зобов'язання, за яке передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

5. З позовними вимогами позивача про стягнення 6620,67 грн. ( з урахування збитків від інфляції) збитків понесених внаслідок упущеної вигоди, суд не погоджується з огляду на те, що позивачем не надано відповідних доказів підтвердження недоотриманого прибутку у сумі 5 925,42 грн., внаслідок упущеної вигоди, оскільки відшкодування збитків, на яких наполягає позивач, не передбачено ні договором № 44/37 про постачання електричної енергії, ні законом, тому вина відповідача у невиконанні своїх зобов’язань позивачем за договором з орендарями відсутня.

Відповідальність за розірвання договорів між позивачем та його субспоживачами (орендарями) стосується тільки вказаних сторін і не може застосовуватись до відповідача, оскільки припинення електропостачання, яке мало місце з 18 по 25 грудня 2006 року, не може бути безпосередньою підставою для розірвання договірних відносин між позивачем та орендарями.

Відповідно до п. 5.15 ПКЕЕ, відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних мереж забороняється.

До того ж, позивачем у договір № 44/37 про постачання електричної енергії взагалі не вніс орендарів як субспоживачів.

6. Відповідно до п. 6.44 ПКЕЕ передбачено, що у разі непередбаченого умовами договору переривання постачання електричної енергії з вини електропередавальної організації або постачальника електричної енергії та/або відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі, споживач має право на повернення йому коштів у розмірі, визначеному відповідно до законодавства України. Таким законодавчим актами є Закон України "Про електроенергетику".

Згідно з ч.5 п. 6.46 ПКЕЕ, обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.

Відповідно до ст.24 (10 абзац) Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачем електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника –згідно з умовами договору на користування електричною енергією.

Отже, умовами договору про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення споживача, укладеному сторонами від 21.06.2005 р. за № 44/37, а саме п. 6.4, передбачено, що електрична енергія недопоставлена споживачу з вини Енергопостачальної організації визначається як різниця між середньодобовим споживанням електричної енергії за найближчий розрахунковий період з нормальним електропостачанням, який передував обмеженню, і фактичним середньодобовим споживанням за розрахунковий період, де мало місце недовідпущення електричної енергії Споживачу (позивачу по справі). До того ж ч.2 п. 6.4 Договору, передбачено, що Енергопостачальна організація може відшкодувати недовідпущену йому кількість електричної енергії у дні, що залишилися в поточному або в наступному розрахункових періодах.

Як вбачається з особового рахунку позивача обсяг спожитої електроенергії ВАТ "Миколаївмеблі" у січні 2007 р. склав –14 974 кВт.г., тобто обсяг споживання був значно більшим у порівняні з попереднім розрахунковим періодом у грудні 2006 р., обсяг якого склав –13 042 кВт.г. Отже, відповідно до умов договору, обсяг оплаченої позивачем електричної енергії, був відшкодований позивачу у наступному розрахунковому періоді.

До того ж, згідно умов договору (п.6.4), обсяг недовідпущеної електричної енергії визначається як різниця між середньодобовим споживанням електричної енергії за найближчий розрахунковий період (тобто листопад 2006 р.- 12 151 кВт.г.) і фактичним середньодобовим споживанням за розрахунковий період, де мало місце недовідпущення електричної енергії Споживачу (у грудні 2006 р. –13 042 кВт.г.), отже середньодобовий обсяг за листопад 2006 р. (найближчий період до припинення електропостачання) складає 552,30 кВт., та середньодобовий обсяг споживання за грудень 2006 р. (коли відбулось припинення) складає –686,40 кВт. Таким чином, обсяг недовідпущеної електроенергії за грудень 2006 року згідно п. 6.4 Договору № 44/37 має складати: 552,3 кВт. –686,4 кВт. = -134,1 кВт.г. х 3 доби = - 402,3 кВт.г. (обсяг недовідпущеної електроенергії внаслідок припинення електропостачання).

Вищенаведений розрахунок відповідає умовам договору, укладеного між сторонами про постачання електричної енергії, а саме п. 6.4 цього договору. ( який є дійсним у відповідності до вимог чинного законодавства) . Тому в раховуючи наведене, в частині 1 539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії позовних вимог слід відмовити.

7. Стосовно позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 20000,00 грн., понесених на підставі договору про надання юридичних послуг від 20.12.2006 р., суд дійшов наступного висновку.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, приписами якої передбачено, що під збитками розуміються втрати, які особа понесла в зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або повинна була зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організації, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представники юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, залучення для участі в справі адвоката або приватного юриста є право, а не обов’язок позивача.

Позивачем не доведено належними доказами, що залучення ним для участі в справі № 1-26.213/2-2007, на засідання Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України щодо неправомірного припинення електропостачання, адвоката або приватного юриста для надання правової допомоги є його обов’язок.

Крім того, дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 04.03.2002 р. у справі № 2/217, відповідно до якої визначено, що віднесенням до збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону та зокрема положеннями ст. 203 ЦК України (у старій редакції ЦК УРСР, дані норми фактично містить ст. 22 чинного ЦК України), оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюваною шкодою, тому викладені витрати на правову допомогу не відносяться до збитків в розумінні положень ст.ст. 611, 623 ЦК України.

При цьому, пред’явлення позовної заяви про стягнення витрат на правову допомогу передбачено тільки у порядку ст. 44 ГПК України, якою визначено перелік судових витрат, пов’язаних з розглядом справи та у порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України, якою передбачено витрати при надані правової допомоги безпосередньо по веденню справ у господарському суді, які розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження цих витрат, а саме: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення, яке підтверджує сплату цих витрат.

Отже, позовні вимоги про стягнення витрат про надання правової допомоги не доведені належними доказами та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Таким чином, враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»(м. Миколаїв, вул. Громадянська,40,код 23399393) суму 21939 грн.67 коп., держмито в сумі 48,81 грн. та 219,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь відкритого акціонерного товариства «Миколаївмеблі» (м. Миколаїв, вул. Херсонське шоссе,96/1, код 00274938).

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Миколаївмеблі» (м. Миколаїв, вул. Херсонське шоссе,96/1, код 00274938) недоплачену суму держмита в розмірі 29,81 грн. на користь Держбюджету України.

4.          В іншій частині позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя