Дата принятия
21.01.2020
Номер дела
400/3508/19
Номер документа
87072362
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р. № 400/3508/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі Управління соціальних виплат і компенсацій в Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування рішень від 25.03.2019 р. 30.05.2019 р., зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі Управління соціальних виплат і компенсацій у Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними та скасування рішень від 25.03.2019 р. і від 30.05.2019 р. та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за допомогою при народженні дитини звернулася своєчасно, направивши заяву поштою 13.03.2019 р., проте своєчасно не отримала рішення про відмову. Рішення про відмову в компенсації послуги "муніципальна няня" прийнято внаслідок неспівпадіння прізвища матері, однак такі обставини зумовлені тривалим розглядом справи про внесення змін до актового запису, що відповідачем не враховано. Позбавлення права на отримання соціальної допомоги з причин, які не залежали від позивача, вона вважає необґрунтованим.

26.11.2019 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 40-41), в якому зазначено, що син позивача народився 14.03.2018 р., а заяву про призначення допомоги при народженні подано 15.03.2019 р. в електронній формі без кваліфікованого електронного підпису. Позивач підписала вказану заяву 18.03.2019 р. та надала свідоцтво про народження дитини, в якому її прізвище та громадянство не співпадають з даними паспорту. Чинним законодавством не передбачено подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини поштою, тому заява позивача від 12.03.2019 р. не підлягає розгляду. За заявою від 27.05.2019 р. позивачу відмовлено в призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" за ОСОБА_2 , оскільки відомості про матір дитини у свідоцтві про народження не співпадають з даними паспорта заявника. З серпня 2019 р. вказану компенсацію призначено, після надання позивачем виправленого за рішенням суду свідоцтва про народження дитини. Відповідач вважає, що діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13-14).

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 допущено помилки в зазначенні прізвища та громадянства матері дитини (а. с. 12), у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом про внесення змін до актового запису.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2019 р. по справі № 487/3168/19 позов задоволено та зобов`язано Заводський районний у м. Миколаєві відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 (а. с. 18-19).

На виконання рішення суду 06.08.2019 р. відділом ДРАЦС видано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_2 з виправленими відомостями про матір дитини (а. с. 13).

Як зазначає позивач, вперше з заявою про призначення допомоги при народженні дитини вона звернулася 26.04.2018 р., на доказ чого надано заяву (а. с. 15). Однак із наданої заяви не вбачається, що позивач звернулася за призначенням саме допомоги при народженні дитини.

Вдруге позивач звернулась із заявою про призначення допомоги при народженні дитини 12.03.2019 р., направивши заяву поштою 13.03.2019 р. Відправлення отримане відповідачем 14.03.2019 р. (а. с. 16-17).

Як зазначає відповідач, заява від 12.03.2019 р. не розглядалася, оскільки чинним законодавством не передбачено подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини поштою.

15.03.2019 р. позивач втретє звернулась із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, подавши заяву в електронній формі через офіційний сайт Мінсоцполітики (а. с. 49). Як зазначив відповідач, заяву подано без кваліфікованого електронного підпису. Підписала вказану заяву позивач 18.03.2019 р.

Рішенням від 25.03.2019 р. позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з відсутністю права на таку допомогу, оскільки звернення надійшло пізніше 12 місяців з дня народження дитини (а. с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон № 2811, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно зі ст. 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - Порядок № 1751).

Згідно з п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 890 п. 11 Порядку № 1751 доповнено абзацом наступного змісту: "Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява."

Пунктом 12 Порядку № 1751 встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З аналізу викладених положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства суд встановив, що заява для призначення допомоги при народженні дитини має відповідати встановленій центральним органом виконавчої влади формі. Способи подачі такої заяви ані Законом № 2811, ані Порядком № 1751 чітко не прописані, вказано лише про можливість подачі заяви в електронній формі. Таким чином, законодавством прямо не заборонено подачу заяви поштою, за умови пред`явлення паспорта заявника та оригіналу свідоцтва про народження дитини. При цьому, строків пред`явлення оригіналів документів також не передбачено.

З матеріалів справи судом встановлено, що заява про призначення допомоги при народженні дитини від 12.03.2019 р., направлена позивачем поштою, відповідала встановленій Мінсоцполітики формі. Неможливість особистої подачі заяви обумовлена перебуванням на утриманні позивача двох малолітніх дітей, які знаходилися на лікуванні (а. с. 26). Заява направлена поштою 13.03.2019 р., тобто в межах строку звернення, передбаченого ст. 11 Закону № 2811 та п. 12 Порядку № 1751.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач належним чином та своєчасно звернулася з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Поважні причини (якими є необхідність внесення виправлень до свідоцтва про народження дитини та тривалий судовий розгляд відповідного позову; наявність на утриманні двох малолітніх дітей, які перебували на лікуванні) не дали змоги позивачу особисто подати заяву до відповідача.

Також суд зауважує, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини, для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд вважає, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 р. у справі № 462/431/17, від 20.11.2018 р. у справі № 226/317/17 та від 31.0.2019 р. у справі № 226/2082/16-а.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2019 р. про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини належать задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини, суд виходить з того, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача у даній справі не ґрунтуються на йог дискреційних повноваженнях як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм його дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки народження позивачем дитини та подання нею відповідної заяви разом зі свідоцтвом про народження дитини безумовно та безальтернативно тягне за собою призначення та виплату державної допомоги.

У зв`язку з цим, вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини належить задоволенню.

Окрім рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини позивач оскаржує також рішення про відмову в призначенні компенсації послуги "муніципальна няня".

Так, 27.05.2019 р. позивач подала заяву про призначення компенсації послуги "муніципальна няня" на двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 53). До заяви додавалися договори про здійснення догляду за дітьми між позивачем та "муніципальною нянею" ОСОБА_4 та інші визначені законодавством документи.

Компенсацію послуги "муніципальна няня" призначено позивачу з травня 2019 р. на ОСОБА_3 , а на ОСОБА_2 рішенням від 30.05.2019 р. відповідач відмовив у призначенні вказаної компенсації, оскільки відомості про матір дитини в свідоцтві про народження не співпадають з даними паспорта заявника (а. с. 20).

Отримавши повторне свідоцтво про народження ОСОБА_2 з виправленими відомостями про матір дитини (на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва), позивач 09.08.2019 р. вдруге звернулась із заявою про призначення компенсації послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 (а. с. 54).

Рішенням від 24.09.2019 р. відповідач призначив відповідну компенсацію з 01.08.2019 р. (а. с. 55).

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 з травня 2019 р.

Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" затверджений постановою Кабінету Міністрів України

від 30.01.2019 р. № 68 (далі - Порядок № 68).

За визначенням п. 3 Порядку № 68 відшкодування вартості послуги "муніципальна няня" є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років (далі - компенсація послуги "муніципальна няня").

Призначення та виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюються згідно з рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об`єднаної територіальної громади (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 68 право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі - договір) з муніципальною нянею.

Згідно з п. 11 Порядку № 68 отримувачу послуги "муніципальна няня" може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" у разі подання пакета документів, передбаченого пунктом 7 цього Порядку, не в повному обсязі, відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 12 Порядку № 68 передбачено, що компенсація послуги "муніципальна няня" призначається на строк здійснення догляду за дитиною до трьох років, визначений у договорі, укладеному між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею.

Виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюється щомісяця на підставі поданих отримувачем послуги "муніципальна няня" документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня".

Кошти компенсації послуги "муніципальна няня", не одержані отримувачем послуги "муніципальна няня" з вини органу, який її призначає та виплачує, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, встановленого у рік призначення виплати (п. 14 Порядку № 68).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернулася за призначенням компенсації послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 у травні 2019 р., надавши всі необхідні документи. Помилки в свідоцтві про народження дитини щодо прізвища та громадянства позивача, які й стали підставою для оскаржуваної відмови, допущені не з вини позивача, а органом державної влади. Для виправлення вказаних помилок позивачу довелося звернутися до суду. Враховуючи тривалість судового розгляду, процесуальні строки набрання рішенням законної сили та процедуру видачі повторного свідоцтва про народження дитини, позивач втратила можливість отримувати компенсацію з травня по липень 2019 р.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 р. по справі № 294/220/14-ц потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Позивач надала квитанції, що підтверджують витрати на оплату ОСОБА_4 послуг "муніципальна няня" з травня по липень 2019 р. (а. с. 23-25).

З огляду на встановлені обставини, суд вважає протиправним рішення відповідача від 30.05.2019 р. про відмову в призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 , що є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування зазначеного рішення.

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача компенсувати їй послуги "муніципальна няня" за травень-серпень 2019 р.

З даного приводу суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання призначити та виплатити компенсацію послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 . При чому, період, за який має бути призначено та виплачено таку компенсацію, становить з травня по липень 2019 включно, оскільки з 01.08.2019 р. така компенсація відповідачем призначена та виплачується.

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України та виходячи з інтересів захисту прав позивача і малолітньої дитини, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу компенсацію послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 з травня по липень 2019 р. включно.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 1536,80 грн (а. с. 6), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) в особі Управління соціальних виплат і компенсацій у Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Морехідна, 9/2, м. Миколаїв, 54020) про визнання неправомірними та скасування рішень від 25.03.2019 р. і від 30.05.2019 р. та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціальних виплат і компенсацій у Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 25.03.2019 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини і від 30.05.2019 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 компенсації послуги "муніципальна няня".

3. Зобов`язати Управління соціальних виплат і компенсацій у Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2

4. Зобов`язати Управління соціальних виплат і компенсацій у Заводському районі Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з травня по липень 2019 р. включно.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) судовий збір у сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21.01.2020 р.

Суддя Н. В. Лісовська

Часті запитання

Який тип судового документу № 87072362 ?

Документ № 87072362 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 87072362 ?

Дата ухвалення - 21.01.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 87072362 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 87072362 ?

В Николаевский окружной административный суд
Предыдущий документ : 87072359
Следующий документ : 87072363