Решение № 86679661, 09.10.2019, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1250/18

Провадження № 2/604/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року смт. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участі

секретаря судового засідання Ілик Г.М.

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» звернулось до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що 02 січня 2018 року відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали між собою договір оренди нежитлового приміщення. Згідно вказаного договору, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_6 прийняв на строк у 35 місяців за плату в розмірі 1000 грн в місяць будівлю корівника № 1, загальною площею 1310 м. кв, будівлю корівника № 2, площею 924,2 кв. м., будівлю корівника № АДРЕСА_1 площею 707, 5 м. кв, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 є. Внаслідок невиконання в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_5 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2012 року та рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року, на прилюдних торгах, що відбулись 08 травня 2018 року, продано ОСОБА_3 за грошові кошти в розмірі 370670 грн спірне нерухоме майно. Разом із тим, позивач, набувши у встановленому законом порядку право власності на вказане майно, не має змоги ним володіти і користуватись у зв`язку із дією укладеного між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оспорюваного договору оренди, який містить ознаки фіктивності, позаяк відповідач ОСОБА_5 , будучи обізнаним про судові рішення, за якими стягнуто з нього в користь ОСОБА_3 грошові кошти в значній сумі, та про їх примусове виконання ДВС, з метою приховання належного нерухомого майна від виконання в майбутньому, перед проведенням прилюдних торгів передав його в довгострокове користування відповідачу ОСОБА_6 . Добровільно відповідачі відмовляються звільнити займане ними приміщення, що належить ТОВ «Софія Агро Ком» у зв`язку з чим позивач просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди №1/208 від 02 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо будівлі корівника № 1, загальною площею 1310 м. кв., будівлі корівника № 2, площею 924, 2 м. кв., будівлі корівника № 3 площею 707, 5 м. кв., розташованих за адресою : АДРЕСА_2 Є. Зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити займані ним будівлі корівників, а також стягнути сплачені судові витрати.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зіславшись на обставини, що у них викладені.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечив, надав суду відзив, згідно якого вказав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2012 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 15156,30 грн боргу за договором позики та 18934,73 грн відсотків. 19 липня 2017 року Шумським районним судом Тернопільської області за позовом ОСОБА_3 по тому самому договору позики з ОСОБА_5 стягнуто відсотки станом на 23 грудня 2016 року, що становить 154730,0 грн та інфляційні витрати за час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 40379,62 грн за період з 28 жовтня 2011 року по 26 грудня 2016 року. 21 травня 2018 року старшим державним виконавцем ТМВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, на виконання виконавчого листа № 607/15057/16ц, виданого 01 листопада 2017 року Шумським районним судом Тернопільської області, складено акт від 08 травня 2018 року про проведені електронні торги державним підприємством «СЕТАМ» МЮУ. Разом із тим, позивач у позовній заяві замовчує факт того, що 09 жовтня 2018 року постановою Апеляційного суду Тернопільської області, скасовано рішення Шумського районного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у стягненні з ОСОБА_5 195109,92 грн. Дана постанова набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалась. 31 жовтня 2018 року ОСОБА_3 передав у власність ТзОВ «Софія Агро Ком» спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 листопада 2018 року за № 144199328, фіктивно переоформивши майно на юридичну особу, в якій є засновником та директором. Разом із тим, він та ОСОБА_6 уклали договір оренди № 1/2018, згідно умов якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_6 прийняв на строк 35 місяців за плату в розмірі 1000 грн в місяць, будівлю корівника № 1 загальною площею 1310 м.кв, будівлю корівника № 2, площею 924,2 кв. м, будівлю корівника № 3 площею 707, 5 м.кв, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 Є. Посилання позивача на те, що спірний договір оренди містить явні ознаки фіктивності не відповідає дійсності, так як договір було укладено ще в січні 2018 року, тобто до проведення електронних торгів, про які йому нічого не було відомо, як і про накладені арешти на спірне майно, є реальним і виконується сторонами до цього часу. Метою ОСОБА_5 у спірному договорі є отримання прибутку від оренди в розмірі 1000 грн, щомісячно, а метою ОСОБА_6 використати об`єкт оренди за призначенням. Спірний договір оренди не може бути визнаний недійсним, оскільки його розірвання порушуватиме права сторін договору. З моменту укладення і по сьогоднішній день спірний договір виконується сторонами та відповідає всім вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що являється знайомим ОСОБА_5 . Під час спілкування, останній погодився здати в оренду нежитлові приміщення, що перебували у його власності. 02 січня 2018 року укладено договір оренди №1/2018, згідно умов якого ОСОБА_5 передав на строк 35 місяців за плату в розмірі 1000 гривень будівлі трьох корівників по АДРЕСА_2 . Суму коштів передав особисто ОСОБА_5 за весь період укладення договору в розмірі 35 000 грн. Термін укладення договору ними було узгоджено за взаємною згодою на строк 2 роки 9 місяців з тією метою, щоб уникнути його нотаріального посвідчення. Надалі почав використовувати приміщення відповідно до умов, придбав свині та почав їх розмножувати, завіз в приміщення особисті речі та робочий інвентар. Позивач ОСОБА_3 обгородив приміщення та чинить перешкоди в доступі до його особистого майна. Лише на підставі ухвали суду було допущено до орендованого приміщення та вивіз свиней до вирішення справи в суді з метою щоб їх прогодувати, тобто залишив орендоване приміщення не з власної волі, а через перешкоджання директора ТОВ «Софія Агро Ком». Надалі має намір продовжувати орендувати нежитлові приміщення до завершення терміну укладення договору. Враховуючи те, що між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди, термін якого не закінчився, кошти ним були оплачені у повному обсязі і використовує його за призначенням, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судове засідання не з`явились, просили справу слухати у їх відсутності. Крім того, подали відзив згідно якого вказали, що на виконанні ТМВ ДВС ГТУЮ в Тернопільській області перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 607/15057/16-ц про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 195109, 92 грн та судових витрат в розмірі 1951, 09 грн, виконавчого листа № 2-8497/11 про стягнення боргу за договором позики 15156,30 грн, відсотків – 18934,73 грн, судового збору – 340,09 грн, виконавчого листа № 1915/1209/2012 про стягнення боргу за договором позики 310849,85 грн, 3% річних – 10928,12 грн, збитки – 18010,37 грн, проценти в розмірі облікової ставки НБУ – 31859,05 грн, судового збору – 3219 грн. 02 квітня 2018 року на адресу відділу надійшов висновок про вартість описаного майна, згідно якого комплекс тваринницьких приміщень було передано на реалізацію. Відповідно до акту про проведені електронні торги від 21 травня 2018 року переможцем визнано учасника 4 – ОСОБА_3 11 липня 2018 року встановлено, що новому власнику тваринницьких приміщень ОСОБА_3 чинять перешкоди у користуванні даним приміщенням, а саме не впускають в середину, а людина, яка доглядала за свійськими тваринами відмовилася добровільно відчинити двері, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції та описано рухоме майно, яке знаходилося в приміщенні, зокрема свійські тварини : свині невідомої породи, рослі особини в кількості 13 штук, а також малі особини невідомої породи в кількості 55 штук. Також описано інше майно, а саме : металева буржуйка – 2 шт., бетономішалка, холодильник, оприскувач, обігрівач, мікрохвильова піч, тачка для перевезення, про що складена постанова про опис та арешт майна боржника. 25 липня 2018 року на адресу відділу надійшла заява боржника – ОСОБА_5 та долучено копію договору оренди № 1/2018 від 02 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким було передано в користування тваринницькі приміщення. У зв`язку з тим, що договір укладений задовго після того, як були описані тваринницькі приміщення, зокрема за три місяці з дня опису майна, а на час ознайомлення із матеріалами справи 27 квітня 2018 року боржник не повідомив про те, що між сторонами був укладений договір оренди, тому у них виникають сумніви щодо дійсності укладеного договору оренди нежитлових приміщень.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів та представника, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази у повній сукупності, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи із наступних міркувань :

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 15156, 30 грн боргу за договором грошової позики та 18934,73 грн відсотків, а також 340,91 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року заяву ОСОБА_3 – задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5 на праві власності, за адресою АДРЕСА_2 , в межах суми боргу (34091,15 грн) за договором позики.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року у справі № 607/15057/16ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 195109,92 грн відсотків та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

07 листопада 2017 року постановою державного виконавця Підволочиського районного відділу ДВС накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа, що виданий 01 листопада 2017 року Шумським районним судом Тернопільської області № 607/15057/16 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 195109,92 грн та судових витрат в розмірі 1951,09 грн.

Таким чином судом встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на майно, що належить відповідачу ОСОБА_5 в тому числі і на комплекс нерухомого майна, що у с. Коршилівка Підволочиського району Тернопільської області на підставі заочного рішень Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 15156, 30 грн боргу за договором грошової позики та 18934,73 грн відсотків, а також 340,91 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а також заочного рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року у справі № 607/15057/16ц згідно якого стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 195109,92 грн відсотків та інфляційних витрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із невиконанням боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_5 перед позивачем ОСОБА_3 , останній через електронні торги придбав нерухоме майно у с. Коршилівка Підволочиського району.

Вказане підтверджується свідоцтвом, що зареєстроване в реєстрі за № 70 від 13 червня 2018 року виданого приватним нотаріусом Скібновською Г.М. на підставі акта про електронні торги, згідно якого, остання посвідчила, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з тваринницьких приміщень : будівлі корівника № 1, загальною площею 1310, 1 кв.м, будівлі корівника № 2, площею 924,2 кв.м., будівлі корівника № 3, площею 707, 5 кв.м, розташованих у АДРЕСА_2 . Вказані відомості внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 жовтня 2018 року.

У подальшому, а саме 06 листопада 2018 року ОСОБА_3 згідно акта приймання передачі нерухомого майна здійснив перереєстрацію права власності на придбане через електроні торги нерухоме майно на Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРОКОМ» , засновником якого і являється.

Разом із тим, постановою Тернопільського Апеляційного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року, котре набрало законної сили, рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року скасоване і ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_3 у стягненні з ОСОБА_5 195109,92 грн, а також стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 2926,63 грн. судового збору.

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2019 року заяву ОСОБА_5 про поворот виконання щодо повернення майна за скасованим рішенням Шумського районного суду від 19 вересня 2017 року задоволено та повернуто ОСОБА_5 будівлю корівника № 1 площею 1310,1кв.м будівлю корівника № АДРЕСА_3 площею 924,2 кв.м. будівлю корівника № АДРЕСА_1 площею 707,5 кв.м, розташованих у АДРЕСА_2 є.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу Шумського районного суду від 20 лютого 2019 року скасовано та постановлено нову, якою допущено поворот виконання рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року в справі № 607/15057/16-ц, стягнувши з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 195109,92 грн та 1951 грн судових витрат.

Відповідно до розписки від 27 липня 2018 року ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 30 000 грн від ОСОБА_5 , які він повинен додатково віддати згідно рішення суду. Тобто різниця між сумою, яка нарахована згідно з рішенням суду, та сумою, яку повернула йому виконавча служба, продавши його майно. Кошти повернуто у повному обсязі. Претензій не має.

Таким чином судом встановлено, що відчуження спірного нерухомого майна через електронні торги в користь ОСОБА_3 , а саме будівлю корівника № 1 загальною площею 1310 м.кв, будівлю корівника № 2, площею 924,2 кв. м, будівлю корівника № 3 площею 707, 5 м.кв, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 Є відбулось у зв`язку з борговими зобов`язаннями відповідача ОСОБА_5 перед позивачем ОСОБА_3 , в тому числі з урахуванням боргу в розмірі 195109,92 грн, що стягнуто на підставі рішення Шумського районного суду, котре у повному обсязі скасовано Апеляційним судом Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року.

Разом із тим, 02 січня 2018 року згідно договору оренди № 1/2018, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 строком на 35 місяців, ОСОБА_5 , як орендодавець, передав, а орендар ОСОБА_6 прийняв у строкове платне користування будівлю корівника № 1, загальною площею 1310 м.кв, будівлю корівника № 2, площею 924,2 кв. м., будівлю корівника № 3 площею 707, 5 м.кв, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 ; Згідно п. 2 вказаного договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату щомісячно до 10-го числа поточного місяця у грошовій формі в розмірі 1 000 грн. Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у готівковій формі. Сторони підтвердили, що даний договір містить усі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, і жодна зі сторін не посилатиметься у майбутньому на недосягнення згоди щодо істотних умов договору як на підставу вважати його неукладеним чи недійсним.

Відповідно до акту приймання-передачі від 02 січня 2018 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування об`єкт оренди. На момент передання об`єкт оренди не потребує проведення поточного або капітального ремонту, будь-які пошкодження відсутні. Стан об`єкта оренди належний та придатний до використання за призначенням.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_6 після укладення договору оренди, придбав у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 15 порід свиней у вигодівлі, кількість яких зросла до 55 одиниць, що і неоспорювалось сторонами по справі. Вказані породи свиней орендар вирощував та розводив у орендованих приміщеннях. Крім того, ОСОБА_6 перевіз до орендованого приміщення особисте майно, зокрема металеву буржуйку, бетономішалку, холодильник, оприскувач, мікрохвильову піч, тощо.

Із акту державного виконавця від 11 липня 2018 року встановлено, що новому власнику тваринницьких приміщень по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 чинять перешкоди у користуванні даними приміщеннями, а саме не впускають в середину. Людина, котра доглядає за приміщеннями, відмовляється добровільно відчинити двері.

З пояснень відповідача ОСОБА_6 встановлено, що на час розгляду вказаного провадження, він вимушений перевезти свиней із орендованого приміщення, оскільки позивач ОСОБА_3 , як власник орендованого нерухомого майна, чинить перешкоди і не допускає його до приміщень, де знаходяться його майно та свині, тобто вимушений був переїхати не із власної волі.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_5 хоча і не підтверджено належними письмовими доказами (платіжні відомості, розписки, чеки), однак не заперечувались сторонами договірних зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що спірний договір оренди нерухомого майна укладено відповідно до вимог чинного законодавства та має на меті виконання сторонами договору обумовлених у ньому зобов`язань та використання нежитлових приміщень за призначенням Крім того, спірний договір оренди нерухомого майна укладений у той час, коли відповідач ОСОБА_5 був власником вказаних будівель корівників.

В судовому засіданні на пропозицію суду сторони не надали доказів того, що відповідач ОСОБА_5 повідомлений про те, що постановою державного виконавця накладено арешт на усе його майно, а також проведення відносно його майна електронних торгів, внаслідок чого вибуло з його власності в користь позивача ОСОБА_3 , а відтак відповідач у даній справі на час укладення спірного договору не знав про наявність арешту його майна та подальшого проведення електронних торгів на погашення заборгованості перед позивачем по справі.

Згідно вимог ч.1 ст. 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі переданої у найм (оренду)до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Відповідно до ст.. 202 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Таким чином, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша – намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст.. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.. 234 ЦК України.

Позивач, котрий звернувся до суду із позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові ВС України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб що визначений законом.

Згідно ч.1ст 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши надані сторонами докази у повній сукупності, в межах заявлених позовних вимог, на думку суду, позивачем не наведено, а судом не здобуто належних та допустимих доказів фіктивності укладеного спірного правочину. Посилання позивача на фіктивність правочину з наведених ним підстав, спростовуються дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами.

Суд не бере до уваги посилання позивача, а також письмових доводів Тернопільського міського відділу ДВС про те, що відповідач знав про наявність накладеного арешту і спеціально, свідомо передав в оренду спірне майно, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, позаяк в судовому засіданні не надано будь-яких доказів належного сповіщення виконавчою службою боржника ОСОБА_5 про накладення арешту на усе його майно, що в основному випливало із рішення Шумського районного суду рішення про стягнення з нього в користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 195109,92 грн. Про вказане рішення він дізнався пізніше і, як наслідок, воно було скасоване постановою Апеляційного суду Тернопільської області. Також відповідач ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про проведення електронних торгів відносно його майна, внаслідок чого майно вибуло до іншого власника.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що договір оренди вчинений лише для виду і з метою збереження майна ОСОБА_5 , оскільки в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_6 та письмових доказів, встановлено, що він укладав договір оренди приміщень з метою розводу великої кількості свиней і використовував його за призначенням. Крім того, завіз корма та належний йому інвентар. Вказане підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2018 року, яким виключено майно з арешту що належить ОСОБА_6 та перебуває в орендованих ним приміщеннях. Те, що договір спрямований на реальне використання за призначенням нерухомого майна, свідчить придбання орендодавцем свиней на відгодівлі в кількості 15 одиниць, що підтверджується видатковими накладеними №66,67,69 від 31 січня 2018 року виданої Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (рішення ТМРС від 24 вересня 2018 року).

Крім того, на думку суду, посилання представників позивача на те, що сплачена відповідачем ОСОБА_6 орендодавцю ОСОБА_5 сума оренди в розмірі 35 000 грн без належних письмових доказів свідчить про фіктивність даного договору є безпідставною, оскільки ОСОБА_5 , як орендодавцем, не заперечувалось факт отримання вказаних грошових коштів. Разом із тим, оспорювання суми грошових коштів не позбавляє позивача ОСОБА_3 , як власника нерухомого майна, звернутись до суду за захистом порушених його прав.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні спірного договору оренди, дотримано усіх істотних умов, що передбачені ст.. 203 ЦК України, а дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а тому підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору оренди та зобов`язання відповідача звільнити займані ним приміщення до задоволення не підлягають.

Також суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача щодо скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 141, 247, 263-265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 133, 134, 141, 175, 203, 213, 328, 759, 770, 793, ЦК України, Постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судов ого рішення буде виготовлено протягом 10 днів, але не пізніше 19 жовтня 2019 року.

Суддя - підпис

копія вірна:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б.Сташків