Решение № 86673421, 16.12.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2830/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Свалявського РВ ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Свалявського РВ ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 24.04.2013 року стосовно ОСОБА_1 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070150000651 слідчим СВ Свалявського РВ національної поліції (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) України в Закарпатській області ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.307 КК України. Згодом, 15.05.2013 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався вчинені злочину при наступних обставинах: в березні 2013 року, ОСОБА_1 знаходячись неподалік складських приміщень, розташованих біля ринку по АДРЕСА_1 , умисно, незаконно з метою збуту, придбав у громадянина ОСОБА_3 , 5,6590 грам особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якого заборонено – канабісу, що в перерахунку на суху речовину становить 5,3760 грам, який умисно, незаконно з метою збуту зберігав тримаючи при собі в господарському полімерному пакеті. В подальшому ОСОБА_1 , перейшовши через проїжджу частину до повороту вулиці Краснодонців м. Ужгород, неподалік центрального входу на ринок, умисно, незаконно збув за 360 (триста шістдесят) гривень громадянину ОСОБА_4 , який там чекав на нього згідно з попередньої домовленістю, придбаний у ОСОБА_3 паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено канабісом, що в перерахунку на суху речовину становить 5,3760 грам.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Чонки О.Ю. залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.11.2016 року, яким ОСОБА_1 виправданий за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України – без змін. В подальшому, 13.11.2018 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду було ухвалено постанову, якою вирок Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Позивач вказує на те, що з набранням законної сили виправдувальним вирком, відповідно до ст.56 Конституції України, ст.ст. 1176, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закон), в позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, яка позивачу була завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури по притягненню до кримінальної відповідальності.

Так, незаконні дії та рішення прокурора Чонка О.Ю., та слідчого ОСОБА_5 В.В. завдали позивачу моральних страждань, призвели до погіршення психологічного стану, так як на той момент ОСОБА_1 являвся студентом Ужгородського національного університету за спеціальністю «здоров`я людини» та за професією «фахівець з фізичної реабілітації, вчитель фізичної культури», активно приймав участь у численних змаганнях по футболу, легкій атлетиці, волейболу, та взагалі позиціонував себе в суспільстві як добросовісний за законослухняний громадянин. ОСОБА_1 вимушений був навчатися на заочній формі навчання в Ужгородському національному університеті, задля того, щоб його сім`я мала змогу надати освіту його молодшому брату та нести значні витрати на оплату послуг адвокатів, поїздки на слідчі дії в продовж двох років до м. Свалява стосовно ОСОБА_1 . В продовж з 2013 по 2018 рік позивач ОСОБА_1 не мав змоги влаштуватися на хорошу, відповідну до його освіти та фахового рівня роботу, оскільки перебував під слідством, та зобов`язаний був з`являтися при першому виклику до органу досудового розслідування та суду, тому він вимушений був працювати звичайним робітником на будівництві .

Внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури йому були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаї. Перебування під слідством призвело до порушення життєвого ритму, погіршення відносин з оточуючими, перед якими позивач повинен виправдовуватись, що він не злочинець. В зв`язку з тривалим перебуванням під слідством позивач не міг налаштувати звичайний для себе ритм життя. У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням позивач був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачати значний час та сили, це відволікало позивача від звичайних занять та звичайного способу життя.

Все це призвело до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидкої втомлюваності, пасивності, зниженого настрою, пригніченості, нервозності, дратівливості, образливості, чутливості, реакції замикання, фіксованості на негативних переживаннях, емоційної напруги, настороги, невпевненості в собі, відчуття власної неповноцінності в зв`язку з неможливістю відстояти свої власні права та права своєї сім`ї, тривога з приводу майбутнього, думки про реакцію близьких та оточуючих з приводу цієї ситуації.

Таким чином, у позивача виникло право на відшкодування шкоди за час перебування під слідством, а саме починаючи з 15.05.2013 року з моменту незаконного повідомлення про підозру та до ухвалення постанови ВС від 13.11.2018 року, тобто повних 68 місяців. Позивач вказує на те, що визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, з врахуванням обставин викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (майнової) шкоди». Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року встановлено на рівні 3723 грн.

Так, за час перебування під слідством та судом з 15.05.2013 по 13.11.2018 за повних 68 місяців: 3723 грн. х 68 міс. = 253164 грн., за моральні страждання у зв`язку із незаконними діями органу досудового розслідування в продовж 68 місяців: 3723 грн. х 68 міс. = 253164 грн.

Загальний розмір відшкодування моральної шкоди складає 506328 грн. (мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений законом відповідно до строку перебування під слідством чи судом = 253164 грн.) + 253164 грн. (відшкодування моральної шкоди в зв`язку з незаконними діями органу досудового розслідування).

Оскільки, наявність виправдувального вироку про визнання позивача невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, дає право на відшкодування моральної шкоди, просить суд задовольнити даний позов, та винести рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби на рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,досудового слідства та прокуратури на користь ОСОБА_1 506328гн. В рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства та прокуратури.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області Чубелка О.Ю. у визначений судом строк надала відзив на позову заяву. Обгрунтовуючи поданий відзив представник позивача вказує на те, що при визначення розміру відшкодування моральної шкоди слід враховувати значимість втрат, які позивач зазнав у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, ступінь його психічних страждань. Так, із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 ніде не працював. Перебуванням під слідством по обвинуваченню його у період з квітня 2013 року по листопад 2016 року (ухвалення вироку Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області)та відповідно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року, яка набула законної сили з моменту проголошення. А відтак, представник відповідача вважає, що позивачем неправильно зроблено розрахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки має враховуватися саме період з квітня 2013 року по листопад 2017 року. Окрім того,позивачем не було надано доказів про тяжке переживання ним ситуації, в якій він опинився у зв`язку із перебуванням під слідством, про втрату нормальних життєвих зв`язків, а відтак дане призводить до висновку про недоведеність позивачем факту тяжких психічних переживань з цього приводу та інших негативних наслідків морального характеру, окрім звичайних, пов`язаних з проведенням розслідуванням справи та розглядом такої в суді. Представник позивача зазначила, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, так як Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено чіткий порядок звернення до суду про відшкодування моральної шкоди. А саме, п.14 даної постанови зазначено, що відповідно до ст.13 ЗУ «про порядок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмірів вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Також представник відповідача зазначила, що Свалявський ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області є структурним підрозділом ГУНП в Закарпатській області та не є окремою юридичною особою, а тому належним відповідачем у даній справі є ГУНП в Закарпатській області. З огляду на вищевикладене, просить відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Дюдя О.Р. у визначений судом строк надала відзив на позову заяву. Обгрунтовуючи поданий відзив представник позивача вказує на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України Державна Казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Враховуючи компетенцію Казначейства України, органів прокуратури та органів внутрішніх справ жодні правові зв`язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство України відповідно до наданих повноважень не веде слідство, не порушує кримінальні справи та не спричинило ніякої шкоди ОСОБА_1 . Відтак спірні правовідносини виникли виключно між позивачем, прокуратурою Закарпатської області та правоохоронними органами, а тому Казначейство України не завдало та не могло завдати шкоди позивачу. Органи державної влади, відповідно до положень статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, Казначейство України відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що сума позову у розмірах 506328,00 грн. на користь ОСОБА_1 визначена без чіткого обґрунтування та конкретизації чому саме така сума моральної шкоди. Калькуляція суми моральної шкоди ні в позовній заяві, ні в доданих до позовної заяви документах не міститься. Не наведено жодних обгрунувань щодо визначення розміру моральної шкоди за час перебування позивача під слідством і судом. Відповідно до п.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Так, відповідно до п.3 р.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600грн.

Представник відповідача – керівник Мукачівської місцевої прокуратури Братюк О. надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що позивачем не вказано жодного конкретного випадку, яке доводило б обґрунтованість його вимог, а також не надав суду жодних неналежних та допустимих доказів того, що він зазнав вказані в позові страждання та муки. Також вказав на те, що Свалявський районний відділ Мукачівської місцевої прокуратури не має права брати участі у розгляді даної справи в якості відповідача, так як є структурним підрозділом. З огляду на вищевикладене, просив суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Представник відповідача Прокуратури Закарпатської області Шимон І. надав суду відзив на позову заяву, в якій якому вказує на те, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що змушений був навчатися на заочній формі навчання для того щоб його сім`я мала можливість навчати молодшого брата та нести витрати на послуги адвоката, поїздки на слідчі дії до м. Свалява, однак, на підтвердження своїх доводів не надав жодних доказів (договір з адвокатами, акт виконаних робіт, повістки від слідчого,тощо). Також, посилається на те, що впродовж 2013 до 2018 не мав змоги влаштуватися на роботу за фахом, оскільки перебував під слідством та зобов`язаний був з`являтися до органів досудового розслідування. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, диплом ОСОБА_1 отримав 30 червня 2017 року отже, за фахом останній мав змогу працевлаштуватися тільки із липня 2017, а не з 2013 року, як зазначено у позовній заяві та на підтвердження своїх доводів позивачем не долучено жодних доказів. З тексту позовної заяви так і не зрозуміло якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю яких конкретно органів прокуратури викликані вказані душевні страждання, переживання, втрата можливостей, погіршення стану здоров`я, звичайного ритму життя. Окрім того, позивач не долучає жодних доказів, які б підтверджували настання вищевказаних негативних наслідків (в тому числі висновків експертиз щодо стану здоров`я) та не зазначає в чому полягають «погіршення стану здоров`я, негативний вплив на звичайним ритм життя, втрата можливостей». Щодо визначення розміру та періоду відшкодування моральної шкоди позивачем не вірно визначено строк перебування під слідством (а відповідно і розмір відшкодування шкоди), оскільки ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення набрала законної сили з моменту її проголошення. Отже, строк перебування під слідством необхідно вважати з 15.05.2013 по 06.11.2017, тобто – 54місяці. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розмір компенсації моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_7 у останнє судове засідання не з`явилася. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів наведених у позові. Надала суду заяву, в якій просить суд провести розгул справи за її відсутності.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області Чубелка О.Ю., представник відповідача Державної казначейської служби України Дюдя О.Р. та представник відповідача прокуратури Закарпатської області Романюк Д. у останнє судове засідання не з`явилися. Однак, попередніх судових засіданнях просили суд відмовити в задоволенні даного позову. Надали суду заяву, в якій просить суд провести розгул справи за її відсутності.

Представник відповідача Свалявського ВП ГУНП в закарпатській області та Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи. А тому суд проводить розгляд справи за їй відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 24.04.2013 року стосовно ОСОБА_1 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070150000651 слідчим СВ Свалявського РВ національної поліції (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) України в Закарпатській області ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.307 КК України. Згодом, 15.05.2013 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався вчинені злочину при наступних обставинах: в березні 2013 року, ОСОБА_1 знаходячись неподалік складських приміщень, розташованих біля ринку по АДРЕСА_1 , умисно, незаконно з метою збуту, придбав у громадянина ОСОБА_3 , 5,6590 грам особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якого заборонено – канабісу, що в перерахунку на суху речовину становить 5,3760 грам, який умисно, незаконно з метою збуту зберігав тримаючи при собі в господарському полімерному пакеті. В подальшому ОСОБА_1 , перейшовши через проїжджу частину до повороту вулиці Краснодонців м. Ужгород, неподалік центрального входу на ринок, умисно, незаконно збув за 360 (триста шістдесят) гривень громадянину ОСОБА_4 , який там чекав на нього згідно з попередньої домовленістю, придбаний у ОСОБА_3 паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено канабісом, що в перерахунку на суху речовину становить 5,3760 грам.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Чонки О.Ю. залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.11.2016 року яким ОСОБА_1 виправданий за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України – без змін.

В подальшому, 13.11.2018 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду було ухвалено постанову, якою вирок Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Так, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Відповідно до вимог ст. 1 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність","Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно вимог п.1 ст.2 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Аналізуючи встановлені факти і надані докази, суд вважає, що має місце факт незаконного перебування ОСОБА_1 під слідством та судом.

Позивач вказує на те, що часом перебування під незаконним слідством та судом є період з 15.05.2013 з моменту незаконного повідомлення про підозру ОСОБА_1 та до моменту винесення постанови Верховним Судом 13.11.2018 року, тобто повних 68 місяців.

Однак, суд не може погодитися із даним твердження позивача з огляду на наступне.

При визначенні періоду незаконного перебування позивача під слідством та судом враховується рішення Конституційного Суду України N 9-рп/99 від 27.10.99 року по справіN1-15/99,згідно якого притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування,починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Отже, початком перебігу такого строку слід вважати 15.05.2013 року, а саме з моменту пред`явлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвали про закриття кримінального провадження.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Таким чином, кінцевим терміном перебігу зазначеного строку слід вважати 06.11.2017 року, днем постановлення ухвали Апеляційного суду Закарпатської області, якою вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.11.2016 року залишено без змін з огляду на те, що вказана ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення.

Тому, суд констатує, що загальний строк незаконного перебування позивача під слідством та судом становить 54 місяці.

Згідно вимог п.5 ст. 3 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" , у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

У відповідності до ст. 4 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом виходячи з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203 цс15 від 02.12.2015 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня – 4173грн.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд вважає доведеним те, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, при цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органв дізнання, слідства, прокуратури, оскільки наявний вирок Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2016 року, за яким ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України, який Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, яку слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Так, з 01.01.2019 року установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 4173 грн.

Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 506328 грн. (мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений законом відповідно до строку перебування під слідством чи судом = 253164 грн.) + 253164 грн. (відшкодування моральної шкоди в зв`язку з незаконними діями органу досудового розслідування).

Однак, суд констатує, що ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не розмежовує окремі випадки про відшкодування моральної шкоди за незаконні дії органу досудового розслідування та відшкодування моральної шкоди за строк перебування під слідством. А визначає право особи відшкодування моральної шкоди провадиться за незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ст.4) та порядок відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом (ст.13), що є за своєю суттю тотожними поняттями.

А тому, суд приходить до переконання, що нарахування моральної шкоди у визначеному порядку окремо за незаконні дії органу досудового розслідування та відшкодування моральної шкоди за строк перебування під слідством призведе до подвійного стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищевказані норми Закону та факт перебування позивача під слідством та судом повних 54 місяці, суд приходить до переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача за незаконне перебування під слідством та судом становить 225342 грн. (4173грн. (мінімальна заробітна плата у 2019 році) х 54 місяці).

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача Державної казначейської служби на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" N 1774-УІІІ від 06.12.2016 року якими встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, суд вважає безпідставними, оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", чітко визначено порядок відшкодування даної шкоди виходячи саме з мінімальної заробітної плати.

Доводи представника Державної казначейської служби про те, що Казначейство не є належним відповідачем у справі не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки у даному випадку стягнення моральної шкоди провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст.23,48 Бюджетного кодексу України.

Стосовно заявлення в якості відповідачів Свалявського ВП ГУНП в Закарпатській області та Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, суд констатує, що такі є неналежними відповідачами у справі, оскілки є відокремленими структурними підрозділами, які не є окремими юридичними особами.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем в обґрунтування викладених ним обставин надано належні та допустимі докази, які в своїй сукупності є достатніми для відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного слідства, а тому даний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 225342грн.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦК України судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки сторони звільненні від сплати судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЗУ “Про державний бюджет України на 2019 рік”, ст.ст. 15, 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Свалявського РВ ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), мешканця АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 225342/двісті двадцять п`ять тисяч триста сорок два/грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко