Постановление суда № 86618377, 26.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.12.2019 р. Справа № 914/2711/19

Господарський суд Львівської області в складі судді Горецької З.В., розглянувши матеріали заяви

стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» (вулиця Пластова,10, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ 41902414)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з

боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» (81640, Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Заболотна, 43; код ЄДРПОУ 42625657)

про видачу судового наказу: за вимогою про стягнення 15 000,00 грн. згідно товаро-транспортної накладної CMR № 307706

встановив:

23.12.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» заборгованості 15 000,00 грн., згідно товаро-транспортної накладної CMR № 307706.

В обгрунтування своєї заяви стягувач вказує, що відповідно до товаро-транспортної накладної СМR № 307706, перевізником здійснено перевезення вантажу Замовника (пиломатеріали) з України до Польщі. Також, відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (ратифікована Україною 01.08.2006 року) (надалі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Згідно п.1 ст. 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (ці вимоги дотримано). Згідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.З наведеного вище ТзОВ «Транс С.М.» вважає, що факт міжнародного перевезення вантажу Замовника з України до Польщі відбувся, що підтверджується СМК.

Частиною 1 ст. 148 ГПК України унормовано, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Грошовим зобов`язанням за договором слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням за договором є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, що визначено у договорі.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, стягувачем не надано суду доказів того, що між сторонами фактично укладений договір у спрощений спосіб, передбачений ч.1 статті 181 ГК України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором перевезененя.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за договором, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за договором, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом, в обґрунтування заявленої до стягнення суми заявник зазначає, що між сторонами мало місце укладення договору перевезення на підставі товаро-транспортної накладної.

Проте, як зазначено вище, нормами законодавства встановлено письмову форму укладення договору перевезення, а товаро-транспортна накладна складається на підтвердження укладення договору перевезення.

Виходячи із наведеного у сукупності, заявлена до стягнення сума у розмірі 15 000,00 грн., яка є сумою оплати за наслідками перевезення згідно товаро-транспортної накладної, не є грошовою заборгованістю за договором, оскільки самого договору стягувачем не представлено, що суперечить приписам ч. 1 ст. 148 ГПК України, а відтак така вимога не може бути розглянута в порядку наказного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс С.М.» у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп-М» про стягнення 15 000,000 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Горецька З. В.