Решение № 86583693, 04.12.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4558/17

Провадження № 2/761/405/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна Анна Василівна, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна А.В., про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії, у якому просить, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог: визнати недійсним договір оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 08.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим номером 1292; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію іншого речового права (оренди) на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі договору оренди нерухомого майна від 08.07.2014 року ; зобов`язати ТОВ «ФОЗЗІ - ФУД» звільнити займане ним приміщення в нежитловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 08.07.2014 року, посвідчений 11.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим номером 461.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що08.07.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 з однієї сторони та ТОВ «ФОЗЗІ -ФУД» з другої сторони було укладено договір оренди нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 передали в оренду ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» ряд нежитлових приміщень для розміщення магазину. Передані в оренду нежитлові приміщення належать в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , при цьому на момент укладання договору купівлі - продажу від 29.06.2004 року та набуття права власності на частку нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 перебував у шлюбі з позивачкою. 14.06.2011 року рішенням Центрального районного суду м.Сімферополь АР Крим шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. 18.01.2017 року рішенням Апеляційного суду м.Києва рішення Центрального районного суду м.Сімферополь було змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини встановлення судом факту припинення сторонами шлюбних відносин з 2000 року та ведення спільного господарства. Таким чином, позивачка вказує, що шлюбні відносини було припинено між сторонами лише у 2011 році. Враховуючи, що нерухоме майно, яке передавалось в оренду ОСОБА_2 за договором оренди нерухомого майна, належить ОСОБА_2 та позивачці на праві спільної сумісної власності, оскільки було набуто за час перебування сторін у шлюбі, тому розпорядження таким майном ОСОБА_2 може лише за наявності письмової згоди позивачки. Проте, позивачка наголошує, що такої згоди ОСОБА_2 не надавала. Отже, у зв`язку з порушенням прав позивачки, як співвласника вказаного нерухомого майна, остання просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна та зобов`язати ТОВ «ФОЗЗІ -ФУД» звільнити займане ним приміщення.

Ухвалою від 14.02.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 16.06.2017 року задоволено заяву позивачки про забезпечення доказів.

Ухвалою від 08.02.2018 року розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.02.2018 року у підготовчому судовому засіданні прийнято до розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог.

28.03.2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позов, в якому останній виклав свої заперечення проти його задоволення.

23.10.2018 року у підготовчому судовому засіданні було залучено до участі у справі ОСОБА_3 , як правонаступника третьої особи - ОСОБА_5 .

Ухвалою від 18.06.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили та відзивів не подали.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 25.04.1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 .

29.06.2004 року між АТ «Український інноваційний банк» та фізичними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого продавець АТ «Український інноваційний банк» продав, а покупці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних долях придбали 63/100 частин від нежитлового будинку загальною площею 11178,2 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 14.06.2011 року розірвано шлюб зареєстрований 25.04.1987 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

18.01.2017 року рішенням Апеляційного суду м.Києва було змінено рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 14.06.2011 року, а саме із мотивувальної частини виключено «встановлення судом факту припинення сторонами шлюбних відносин з 2000 року та ведення спільного господарства».

Згідно договору оренди нерухомого майна від 08.07.2014 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 з однієї сторони та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» з другої сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, зазначає, що згоди на передання в оренду Ѕ частки у праві власності на 63/100 частин від нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яка належать їй на праві спільної сумісної власності подружжя, не надавала, а тому вважає, що договір оренди нежитлових приміщень від 08.07.2014 року є недійсним.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. (ч.2 ст. 65 СК України)

Окрім того, як вбачається з положень ч.ч.2, 3 ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Отже, з урахуванням вказаних норм позивачка вважає, що спірне майно, яке передане 08.07.2014 року в оренду за договором оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Проте, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04.09.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 03.10.2017 року та постановою Верховного Суду від 08.08.2018 року, встановлено, що 63/100 частин від нежитлових приміщень (в літ А) площею 6422,2 кв.м у нежитловому будинку загальною площею 11178, 2 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 , не є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Вказані обставини не потребує доказуванню у відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За таких обставин, аналізуючи вищенаведене, суд вважає встановленим, що позивачка не є співвласником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідач ОСОБА_2 не повинен був отримувати від неї будь-якої згоди або іншого погодження на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення №1292 від 08.07.2014 року, оскільки він та ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , є єдиними власники такого майна та мають право на власний розсуд ним розпоряджатися, а тому суд вважає позов в частині вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 08.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим номером 1292 є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 08.04.2014 року № 1292, посвідченого 11.04.2017 року, яким сторони змінили суму орендної плати та строк дії договору, оскільки позивачка не довела недійсність договору оренди нерухомого майна № 1292від 08.04.2014 року, який є основним договором, а тому і похідний від нього договір про внесення змін не може бути визнаний недійсним, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна Анна Василівна, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: