Решение № 8653135, 30.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2010 р.Справа № 18/209-10 За позовом Старокостянтинівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Водоканал” м. Старокостянтинів

до Закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібзавод” м. Старокостянтинів

про стягнення 4734,26 грн.

Суддя Саврій В.А.

Представники сторін:

від позивача : Посідзей Н.В. - представник за довіреністю №134 від 04.05.07р.

від відповідача : не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4734,26 грн. з яких: 4084,17 грн. основного боргу та 650,09 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання умов договору на подачу з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №4 від 01.04.2009 р., щодо оплати за надані послуги.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання представника не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 02.02.2010 р. та 01.03.2010 р. не виконав, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із призначенням на 30.03.2010 р. слухання кримінальної справи де підприємство є цивільним відповідачем.

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне відмовити, враховуючи строки вирішення спору, передбачені ст.69 ГПК України, а також те, що відповідач не позбавлений можливості для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів направити в судове засідання інших представників або у письмовій формі заперечити проти позовних вимог з наданням суду наявних у нього доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити спір згідно ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.04.2009 р. між сторонами укладено договір на подачу з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №4, згідно умов якого позивач бере на себе зобов’язання забезпечувати відповідача питною водою, яка відповідає чинному стандарту, або дозволу Держстандарту України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту а також приймати від нього стічні води в розмірі встановленого ліміту (п. 1 договору).

Відповідно до пунктів 2 та 4 вказаного договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі. Розрахунки за воду, використану відповідачем, та стоки здійснюються за попередньою оплатою до 25 числа поточного місяця. У разі несвоєчасної оплати платіжних вимог відповідач сплачує підприємству „Водоканал” пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Станом на 20.01.2010 року заборгованість відповідача за надані послуги становить 4084,17 грн., що підтверджується поданим розрахунком за період з листопада 2009 р. по січень 2010 р. та виставленими до оплати рахунками від 19.11.2009 р., від 18 12.2009 р. та від 19.01.2010 р.

Посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. 4 договору позивач просить стягнути з відповідача 650,09 грн. пені.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази повного чи часткового погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов’язань, визначених умовами договору, правомірним є вимога позивача про стягнення основного боргу у сумі 4084,17 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в розмірі 73,04 грн.: за період з 26.11.2009 р. по 19.01.2010 р. на суму боргу 2204,75 грн. та за період з 25.12.2009 р. по 19.01.2010 р. на суму боргу 438,98 грн.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 4084,17 грн. боргу та 73,04 грн. пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

В решті позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов Старокостянтинівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Водоканал” м. Старокостянтинів до Закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібзавод” м. Старокостянтинів про стягнення 4734,26 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібзавод” (м. Старокостянтинів, вул. Стельмаха, 2, код 00380439) на користь Старокостянтинівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Водоканал” (м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 19, код 02092644) - 4084,17 грн. (чотири тисячі вісімдесят чотири гривні 17 копійок) основного боргу, 73,04 грн. (сімдесят три гривні 04 копійки) пені, 89,93 грн. (вісімдесят дев`ять гривень 93 копійки) витрат по оплаті державного мита, 208,07 грн. (двісті вісім гривень 07 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим.: 1. до справи; 2. позивачу; 3. відповідачу.