Постановление суда № 864418, 31.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

К-10644/06                    УХВАЛА

                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 травня 2007 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого                                       Харченка В.В.

Суддів                                                   Васильченко Н.В.

                                                             Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Матолича С.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської митниці на рішення господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 2 червня 2005 року у справі за позовом ТОВ «Фірма Євро Азов Сервіс» до Маріупольської митниці, УДК Донецької області, ВДКУ у м. Маріуполі про стягнення суми,-

    Встановила:

У листопаді 2004 рокуТОВ «Фірма Євро Азов Сервіс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської митниці, УДК Донецької області, ВДКУ у м. Маріуполі про повернення з державного бюджету зайво зарахованих коштів по квитанції серії НК № 203501 від 17.08.2004р. у розмірі 2 039 грн. 32 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач пославсяна  те, що Закон України "Про єдиний збір, стягнутий у пунктах пропуску черездержавний кордон України" № 2659 від 12.07.2001р. у ст.1 визначає, що єдинийзбір стягується однократно за здійснення митного контролю при транзиті вантажівта транспортних засобів і других видів контролю. Відповідач у порушення вказанихзаконів здійснив  нарахування та  вилучення  митного збору,  не  передбаченогонормами діючого законодавства для транзитних вантажів. Крім цього пояснив, щодоводи  відповідача про те, що митний збір був нарахований відповідно до наказуДержавної митної служби № 363 від 23.06.1998р. з урахуванням наказу Державноїмитної служби № 455 від 17.06.2004р. не можуть бути прийняти до уваги, так якзгідно п.2 прикінцевих положень Закону України "Про транзит вантажів" № 1172-ХІУ від 20.10.1999р. нормативно-правові акти діють тільки у той частині, яка несуперечить вказаному Закону.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 2 червня 2005 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.Повернуто ТОВ "Фірма Євро-Азов Сервіс" з держбюджету кошти бюджету з рахунка 31113095805051 у Управлінні Держказначейства у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 23977045 зайво зараховані до бюджету кошти по квитанції серії НК № 203501 від 17.08.2004р. у розмірі 2 039 грн. 32 коп.

На зазначенісудовірішення надійшла касаційна скаргаМаріупольської митниці, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма Євро Азов Сервіс», посилаючись на неправильне застосування судаминорм матеріальногота процесуальногоправа.

Заслухавши  суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги. колегія суддів вважає, що касаційна скаргаМаріупольської митницізадоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача надійшов вантаж, що поступив на митне оформлення в режимі «транзит».

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про транзит вантажів" №1172-ХІУ від 20.10.99 р., транзитними вантажами є насипні, ниливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобогаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібленням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Відповідно до ст. 200 Митного Кодексу транзит, це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

За поясненням відповідача підставою нарахування митного збору є наказ ДМСУ № 363 від 23.06.98 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.1998 р. №443/2883 з урахуванням наказу ДМСУ № 445 від 17.06.2004 р., зареєстрованого в Мінюсті України 23.07.2004 р. №773/9372. Крім того, на думку відповідача, товари та інші предмети вважаються такими, що перебувають у митному режимі транзиту тільки з моменту оформлення відповідних ВМД.

Відповідно до ст. 71 Митного Кодексу митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через територію України у режимі транзиту, здійснюється митним органом за місцем ввезення цих товарів і транспортних засобів на митну територію України.

Такім чином, законодавством України чітко встановлені критерії віднесення вантажу до транзитного. При цьому до таких критеріїв законодавець не відносить відомості які зазначаються в ВМД.

Відповідно до п. 19 ст. 1 Митного Кодексу митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. У ст. 1 Закону України „Про єдиний збір, стягнутий у пунктах пропуску через державний кордон України" №2659 від 12.07.2001р. визнано, що єдиний збір стягується однократно за здійснення митного контролю при транзиті вантажів та транспортних засобів і других видів контролю.

Відповідно до ст. З Закону України „Про транзит вантажів" №1172-ХІУ від 20.10.99 р. встановлено звільнення транзитних вантажів від уплати будь-яких інших платежів, крім єдиного збору.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про єдиний збір, стягнутий у пунктах пропуску через державний кордон України" №2659 від 12.07.2001р. заборонено справляти у пунктах пропуску через державний кордон України збори, не передбачені цим Законом. Прикінцевими положеннями до вищезазначених законів встановлено, що інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить вказаним законам. Судова колегія дійшла висновку, що суди обох інстанцій правильно застосували до даних правовідносин норми матеріального права.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судовірішення судів першої таапеляційної інстанцій постановленіз додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись ст. ст. 220,2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Ух в а л и л а:

Касаційну скаргу Маріупольської митниці відхилити, арішення господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 2 червня 2005 року залишити  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строки і у порядку, передбаченими статтями 237-239 КАС України.

Головуючий –                                                 Харченко В.В.

Судді:                                           Васильченко Н.В.

                                                                                                                      Гончар Л.Я.

Кравченко О.О.

Леонтович К.Г.