Решение № 86368277, 16.12.2019, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/681/18-ц

Провадження №2/471/32/19

Номер рядка звіту 8

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді – Скарницької І.Б.,

за участю секретаря – Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Братське цивільну справу за № 471/681/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Братської селищної ради Братського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Братської селищної ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, від її представника надійшла заява, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд прийшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування власником 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.5).

Позивач в даному будинку проживає та зареєстрована у даному будинку з 1996 року. Власник майна є рідною бабою позивача, проте у 2000 році виїхала за межі країни, та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в Російській Федерації.

Отримати в спадщину будинок позивач не має можливості, оскільки відсутні оригінали документів на будинок та не можливо підтвердити родині відносини з померлою.

Проте, позивачка відкрито добросовісно та безперервно володіє майном, проте отримати свідоцтво на право власності не може, оскільки відсутні відомості щодо місця знаходження власників майна.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У відповідності зі ст. 331 ЦК України, право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, спорудження і т.п.), що відповідно до закону підлягає державної реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до вимог п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Таким чином, спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, зважаючи та те, що позивачка вже понад 10 років відкрито добросовісно та безперервно володіє житловим будинком, правових перешкод щодо встановлення права власності за позивачкою немає суд вважає, що за нею має бути визнано право власності на 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .

Судові витрати слід залити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Братської селищної ради Братського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Братська селищна рада Братського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04375926, місцезнаходження: вул. Миру, 104, смт. Братське Братського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяІ.Б. Скарницька