Постановление суда № 86345310, 11.12.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

4-с/381/22/19

381/2719/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ України

11 грудня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

з участю: представника боржника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадим Валентинович у відкритому виконавчому провадженні № 60108659, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року заявник (боржник) ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даною скаргою, в якій просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кравець В.В. у відкритому виконавчому провадженні № 60108659 щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.09.2019 року та винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.09.2019 року та зобов`язати приватного нотаріуса скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена 23.09.2019 року та постанову про опис та арешт майна (коштів) від 23.09.2019 року.

Скаргу мотивує тим, що приватним виконавцем Кравець В.В. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23 вересня 2019 року та постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19 вересня 2019 року в один день, без встановлення усього обсягу майна боржника, без надання можливості боржнику надати відомості про обсяг наявного у нього майна та його оцінку, без дотримання вимог ст..ст.33, 50 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні оскаржуваних постанов. Зокрема, звернення стягнення на майно у вигляді арешту без рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є порушенням прав боржника у виконавчому провадженні. Скаржник зазначає, що заборгованість вона сплачує самостійно, а державним виконавцем було визначено іншу суму, ніж погашена нею за цим боргом.

Також, приватним виконавцем було вчинено передчасні виконавчі дії щодо винесення даних постанов шляхом створення фактичних умов для подальшого звернення стягнення боргу на іпотечне майно без рішення суду та передчасне призначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки його вартості, що є порушенням її прав як боржника. Тому, з метою захисту своїх прав вона змушена звернутися до суду з даною скаргою.

В судовому засіданні представник боржник скаргу підтримав з підстав викладених в ній, просив суд її задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець Вадим Валентинович в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Представник стягувача – ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року дану скаргу було призначено до судового розгляду.

Листом від 24.10.2019 року у приватного виконавця Кравець В.В. судом було витребувано матеріали виконавчого провадження із зазначенням необхідності їх надання у строк до 14.11.2019 року.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець В.В. було витребувано належним чином завірену копію виконавчого провадження № 60108659 та зобов`язано надати в судове засідання призначене на 02 грудня 2019 року, а у разі неявки в судове засідання направити на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області належним чином завірену копію даного виконавчого провадження. Окрім того, приватного виконавця було попереджено, що за неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність встановлену законом.

Між тим, дану ухвалу суду приватним виконавцем не виконано, у зв`язку з чим, 02 грудня 2019 року судом було застосовано до приватного виконавця заходи процесуального примусу, а саме стягнуто з приватного виконавця Кравець В.В. на користь держави в рахунок державного бюджету грошові кошти (штраф) в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в сумі - 2102 гривень.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутністю осіб, що на неодноразові виклики до суду так і не з`явились, та у відсутність матеріалів виконавчого провадження, зважаючи на їх не надання державним виконавцем.

Суд, заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали додані до справи, вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перевіривши матеріали справи судом встановлено, що 19 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем було відкрито виконавче провадження №60108659 з примусового виконання виконавчого листа №381/2719/15-ц Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 380/1691/07-Ж від 08 листопада 2007 року станом на 19 червня 2015 року в розмірі - 248677,92 грн. (а.с.6).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 03 жовтня 2019 року щодо відомостей по виконавчому провадженню № 60108659, приватним виконавцем Кравцем В.В. 19 вересня 2019 року було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а 23 вересня 2019 року – Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с.9-11).

Не погоджуючись з виконавчими діями, боржник у скарзі зазначає, що при їх винесенні приватним виконавцем було порушено вимоги ч.2 та ч.3 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не було погоджено вартість майна, не встановлено іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, та його дійсний розмір.

На думку скаржника, Висновок та Звіт визначення вартості земельної ділянки та квартири є такими, що містить очевидні помилки допущені експертом, які свідчать про явне заниження вартості в порівнянні з ринковими пропозиціями на аналогічну нерухомість в даній місцевості.

Між тим, вказані посилання боржником на порушення державним виконавцем вимог законодавства є помилковим та не доводиться жодними належними доказами, як то існуванням та погодженням із виконавцем на продаж іншого майна, так і іншої суми боргу, ніж зазначено при винесенні судового рішення про його стягнення.

Так, за ч.1 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання..

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

За умовами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно з положеннями ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна . Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право особи – сторони виконавчого провадження у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №914/881/17 вказано, що системний аналіз ч.4 ст.3, ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ч.1 ст.12, ст.32, ст.33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Таким чином, дії приватного виконавця Кравець В.В. в ході проведення виконавчих дій, а саме призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, підстав для визнання неправомірними його дій з винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності немає, адже встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Розглядаючи питання щодо правомірності дій приватного виконавця з винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 19.09.2019 року слід зазначити, що дані про її існування містяться лише у реєстрі відомостей про виконавче провадження.

Звертаючись до суду з вимогою про скасування вищевказаної постанови, представник скаржника зазначає, що приватним виконавцем було накладено арешт на квартиру, що перебуває під іпотекою у стягувача ПАТ «Укрсоцбанк», яка не може бути реалізована без відповідного рішення суду, яким звернено стягнення на заставне майно.

У відповідності до вимог ст..50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як визначено статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Між тим, статтею 36 Закону України «Про іпотеку» серед іншого визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

В той же час, скаржником не було доведено обставини існування укладеного між ним та банком договору іпотеки, оскільки з доданих до суду копій вибіркових листків договорів, не можливо встановити між ким укладені договори, ні предмет іпотеки за вказаним договором, ні умови на яких був укладений договір, та чи вирішувалось питання в іпотечному договорі позасудового врегулювання задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, стороною боржника взагалі не було доведено обставини накладення арешту виконавцем на конкретно визначене іпотечне майно із усіма ідентифікуючими ознаками та не надано доказів цьому.

У відповідності до вимог ч.6 ст..81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає в діях виконавця неправомірних дій при винесенні ним постанови про опис та арешт майна боржника від 19.09.2019 року.

За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи боржника про наявність порушень вимог закону під час здійснення виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому на даний час скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 5, 13, 442, 451, 447 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича у відкритому виконавчому провадженні № 60108659 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Реквізити сторін:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області 29 липня 2005 року, адреса місця проживання АДРЕСА_1 .

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець Вадим Валентинович, посвідчення № 0249 від 27.11.2018, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, вул. Ковпака, буд. 29, м. Київ.

Повний текст виготовлено 16.12.2019.

Суддя Н.А. Осаулова