Постановление суда № 86287036, 12.12.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1475/15-ц

Провадження №2-п/525/3/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року сел.Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі судді Хоролець В.В., при секретарі Пархоменко Я.І., розглянувши заяву керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» (відповідач) ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди та подане клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» (відповідач) ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, -

в с т а н о в и в:

До Великобагачанського районного суду Полтавської області 09.08.2019 року надійшла заява керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни, позивач ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку із закінченням у листопаді 2018 року п`ятирічних повноважень судді Великобагачанського районного суду Ячала Ю.І. та відсутністю у Великобагачанському районному суді Полтавської області суддів, які б мали право здійснювати судочинство (крім судді Хоролець В.В.), згідно системи автоматизованого розподілу справ з 01.09.2018 року авторозподіл всіх справ здійснюється виключно одному судді Хоролець В.В., що об`єктивно впливає на навантаження розгляду справ всіх категорій щодо даного судді.

15.08.2019 року на запит Полтавського апеляційного суду матеріали цивільної справи №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди були направлені до Полтавського апеляційного суду.

Ухвалою судді Полтавського апеляційного суду від 28.10.2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «БК «Букрос» в особі керуючого санацією Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23.07.2018 року (головуючий суддя Ячало) у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в порядку статті 236 КЗпП України. 05.11.2019 року матеріали цивільної справи повернуті до Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 15.11.2019 року заяву керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» (відповідач) ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди було залишено без руху. В ухвалі від 15.11.2019 року зазначається, що дана заява надійшла до Великобагачанського районного суду 09.08.2019 року (авторозподіл справи не відбувся у зв`язку з відсутністю судді з поважних причин) і в даній заяві міститься прохання про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області, яке було винесене ще 14.04.2016 року, проте в поданій заяві про перегляд даного заочного рішення відсутнє обгрунтування пропуску строків звернення до суду з урахуванням положень ст.284 ЦПК України, а також про поважність пропуску строків звернення до суду, при цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду також не подавалося.

Копію даної ухвали суду керуючим санацією-арбітражним керуючим отримано 25.11.2019 року, ПАТ «Бурова компанія «Букрос» отримала копію ухвали суду 28.11.2019 року.

04.12.2019 року до суду надійшло клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни від 26.11.2019 року вих. №02-44/607 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц (винесене під головування судді Ячала Ю.І.). Розгляд вищевказаного клопотання здійснюється з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни від 26.11.2019 року вих. №02-44/607 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц, а також додані до клопотання матеріали, а також заяву від 09.08.2019 року керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» (відповідач) ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди (яка була залишена без руху згідно ухвали суду від 15.11.2019 року після надходження справи з Полтавського апеляційного суду), суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ст.121 ЦПК).

Як визначено нормами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частин 1,2 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно частини 7 статті 127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до статті 284 ЦПК України (в редакції, що почала діяти з 15.12.2017 року), заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Положення ч.3 цієї статті надають учаснику справи право подати заяву про поновлення пропущеного строку.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2016 року Великобагачанським районним судом Полтавської області (суддя Ячало) винесено заочне рішення у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа голова правління ВАТ БК «Букрос» Малі Марооф Мухамед про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с..а.с.152-156). Копію даного заочного рішення суду була направлена учасникам справи згідно супровідного листа від 15.04.2016 року №525/1475/15-ц/881/2016 (т.1 а.с.157). Вбачається з рекомендованих листів з повідомленням, що відповідач у справі ВАТ БК «Букрос» отримало копію даного заочного рішення суду 22 квітня 2016 року (т.1 а.с.160), третя особа у справі голова правління ВАТ БК «Букрос» Валі Марооф Мухамед отримав копію даного заочного рішення 19 квітня 2016 року (т.1 а.с.159).

Згідно ч.2 ст.228 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

З наявних матеріалів цивільної справи №525/1475/15-ц вбачається, що протягом вказано строку заява про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду від 14.04.2016 року відповідачем у справі до суду не надходила.

06.05.2016 року та 19.05.2016 року ОСОБА_2 отримав виконавчі лист, що підтверджується його письмовими заявами (т.1 а.с.161,162).

19.04.2017 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області була подана заява ПАТ «Бурова компанія «Букрос» (за підписом голови правління В`юнова А.В.) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №525/1475/15-ц (т.1 а.с.а.с.164-167).

Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Ячало від 24.04.2017 року дана заява була прийнята до розгляду (т.1 а.с.181).

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 19.05.2017 року в задоволенні заяви ПАТ «БК «Букрос» від 19.04.2017 року про визнання виконавчого листа №525/1475/15-ц таким, що не підлягає виконанню відмовлено (т.1 а.с.а.с.212-214).

31.05.2017 року на вищевказану ухвалу суду була подана апеляційна скарга (т.1 а.с.а.с.219-220).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.06.2017 року ухвалу Великобагачанського районного суду від 19.05.2017 року залишено без змін (т.1 а.с.а.с.250-252).

29.03.2018 року ОСОБА_2 було подано заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення по справі №525/1475/15-ц з ціною позову 73124 грн.48 коп. (т.2 а.с.а.с.11-12).

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 23.07.2018 року (суддя Ячало) вищевказану заява ОСОБА_4 була задоволена частково та стягнуто з ПАТ БК «Букрос» оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 24.04.2016 року по 02.06.2016 року включно в сумі 4154 грн.80 коп.; в іншій частині вимог відмовлено (т.2 а.с.а.а.171-173).

ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку вищевказану ухвалу суду першої інстанції та постановою Апеляційного суду Полтавської області від 24.09.2018 року ухвалу Великобагачанського районного суду від 23.07.2018 року залишено без змін (т.2 а.с.а.с.193-196).

09.08.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області була подана заява ПАТ «БК «Букрос» в особі керуючого санацією Тищенко О.І. про перегляд заочного рішення суду від 14.04.2016 року, яка за обставин, які вказані в даній ухвалі вище, була залишена без руху.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі ПАТ «БК «Букрос» в період після 14.04.2016 року до 09.08.2019 року не подавалася заява про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц. На даний час заочне рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц набрало законної сили.

З доводів клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни від 26.11.2019 року, що надійшло до суду 04.12.2019 року про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц по суті вбачається, що керуючий санацією ПАТ «БК «Букрос» Тищенко Оксана Іванівна посилається на те, що нею у липні 2019 року вперше стало відомо про наявність оскаржуваного рішення суду від 14.04.2016 року, при цьому, попередні арбітражні керуючі (яких було декілька) не здійснювали належним чином та в повному обсязі своїх повноважень, а також відповідні документи, в тому числі бухгалтерські документи належним чином не передавалися і про їх існування ОСОБА_1 відомо не було. Також, заявник посилалася на рішення ЄСПЛ та те, що 21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства; вказує, що керуючий санацією не може допускати безпідставне збільшення заборгованості із виплати заробітної плати працівнику на підприємстві, що фактично не провадить будь-якої господарської діяльності тривалий час, матеріали відділу кадрів не містять документів щодо підтвердження факту роботи даного громадянина (позивача у справі).

Суд, розглядаючи вказані вище доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, яке подане в межах виконання ухвали Великобагачанського районного суду від 15.11.2019 року однозначно з повагою відноситься до процесуальних прав та обов`язків керуючого санацією ПАТ «КБ «Букрос» Оксани Іванівни Тищенко в межах здійснення нею своїх професійних обов`язків та процесуальне право на подання відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, однак при розгляді даного клопотання виходить також і з наступного.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожної особи на звернення до суду з позовом стосовно захисту її прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд зазначив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина процесу розгляду справи судом. Також слід зазначити, що в цьому контексті системний аналіз ряду рішень Європейського суду з прав людини (це остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Алпатов та інші проти України», «Варава та інші проти України», «Робота та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України», якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку) також засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що в повній мірі узгоджується з положеннями ст.124 Конституції України.

У пунктах 18,23 рішення Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 року у справі «Лінісвіцька проти України» Судом визначено, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку; виконавча служба, яка здійснює виконання остаточного рішення, має закінчити провадження без зволікань. У справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Було б незрозуміло, якби ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі (справедливий, публічний і швидкий розгляд), і водночас не передбачала виконання судових рішень»).

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначається, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України», заява №11932/02 зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (зокрема, рішення у справі «Полторацький проти України» від 29 квітня 2003 року, заява №38812/97, п.155). Також, інший елемент змісту принципу верховенства права ЄСПЛ розглянув у справі «Христов проти України», заява № 24465/04 (рішення від 19 лютого 2009 року). В цьому рішенні суд нагадав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

В межах розгляду вищевказаного клопотання сторони відповідача у справі також належить зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, п.61). Суд зазначив в цьому рішенні, що юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою-домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п.52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).

Аналізуючи вищевказані положення судової практики Європейського суду з прав людини, положення ст.ст.120,121,167,127,284 ЦПК України через призму доводів, які наведені у клопотанні представника відповідача як підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, суд приходить до висновку, що сукупність посилань та доводів відповідного клопотання в частині наведених у цьому клопотанні дій та рішень попередніх арбітражних керуючих ПАТ «БК «Букрос» (в ті періоди часу, коли виносилося заочне рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_2 (після 14.04.2016 року) не є тими поважними причинами, які слугують такими для поновлення в даний час пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, що призведе до порушення принципу юридичної визначеності (враховуючи виконання відповідного заочного судового рішення та часові проміжки, які пройшли з часу винесення заочного рішення (14.04.2016 року) по даний час); при цьому, що стосується повноважень на даний час керуючого санацією ПАТ «БК «Букрос» Тищенко ОСОБА_5 (яка подала відповідне клопотання та заяву про перегляд заочного рішення від 14.04.2016 року (на аркуші 4 клопотання міститься помилкове (розцінюється як випадкова описка) посилання на судове рішення від 05.04.2017 року у справі №525/210/17), то сукупність встановлених з наявних матеріалів справи обставин та прийнятих рішень судів різних інстанцій, не впливає на зміст її функцій та повноважень як належного в даний час керуючого санацією ПАТ «БК «Букрос» та не може звужувати її функцій, оскільки вона, як вбачається зі змісту обгрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку, після її призначення керуючим санацією ПАТ БК «Букрос», зайняла активну позицію з виконання своїх професійних обов`язків, сумлінно намагається вживати та вживає всі процесуальні заходи згідно чинного законодавства, які пов`язані з вирішенням майнових спорів, де стороною є ПАТ «БК «Букрос».

Таким чином, з огляду на сукупність вищевикладеного, підстав для задоволення клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни (яке подане на виконання ухвали Великобагачанського районного суду від 15.11.2019 року) про поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року (винесеного під головування судді Ячала) у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди не вбачається; відповідно, заяву керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни, що була подана 09.08.2019 року про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди належить залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», роз`ясненнями, що викладені п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст.120,121,126,127,247,280,284,285,353,354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни від 26.11.2019 року вих. №02-44/607, що надійшло до суду 04.12.2019 року про поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Заяву керуючого санацією ПАТ «Бурова компанія «Букрос» Тищенко Оксани Іванівни від 09.08.2019 року про перегляд заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.04.2016 року у справі №525/1475/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Бурова компанія «Букрос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Валі ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.В. Хоролець