Постановление суда № 86192539, 06.12.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

06.12.2019 Справа №607/25518/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №607/25518/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого кооперативу «Степана Бандери», Обслуговуючого кооперативу «Молодіжний Тернопіль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про внесення пайових внесків за №5 від 20.10.2016 року, за №35 від 02.11.2016 року, скасування реєстрацій права власності на квартири та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Споживчого кооперативу «Степана Бандери», Обслуговуючого кооперативу «Молодіжний Тернопіль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним Договору про внесення пайового внеску №5 від 20.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та Обслуговуючим кооперативом «Молодіжний Тернопіль»;

- визнання недійсним Договору про внесення пайового внеску №35 від 02.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Молодіжний Тернопіль»;

- скасування реєстрації про право власності на квартиру за АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_1 ;

- скасування реєстрації про право власності на квартиру за АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер № НОМЕР_2 ;

- зобов`язання Споживчого кооперативу «Степана Бандери», Обслуговуючого кооперативу «МОЛОДІЖНИЙ ТЕРНОПІЛЬ» передати їй в установленому законом порядку документи для оформлення та реєстрації права власності на однокімнатну квартиру на шостому поверсі в будинку по АДРЕСА_3 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що 26 квітня 2010 року між нею та ПП «Гео-2004» було укладено договір для організації та проведення будівництва однокімнатної квартири за АДРЕСА_4 в другому АДРЕСА_5 . Попередній договір нею було укладено із ПП «ТФ Будівельник»

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2011 року за нею визнано майнові права на 41,66 кв.м. незавершеної будівництвом однокімнатної квартири за АДРЕСА_5 .

27 грудня 2012 року між нею та Споживчим кооперативом «Степана Банери» було укладено договір на завершення будівництва однокімнатної квартири за № АДРЕСА_6 , заг АДРЕСА_7 , блок АДРЕСА_5 .

26 липня 2015 року СК «Степана Бандери« прийняв рішення про виключення її із членів Споживчого кооперативу. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду, скасовано рішення загальних зборів членів СК «Степана Бандери» від 26 липня 2015 року в частині виключення її з членів СК.

Згідно договору про спільне фінансування та співпрацю від 18 жовтня 2016 року, СК «Степана Банери» та ОК «Молодіжний Тернопіль» спільно добудували багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_8 .

На даний час даний будинок прийнятий в експлуатацію та йому присвоєний адресний номер АДРЕСА_3 . 04 жовтня 2018 року вона звернулась до СК «Степана Бандери» про виділення їй однокімнатної квартири та повідомила за скільки квадратних метрів квартири вона повинна доплатити, надання документів на оформлення права власності.

Відповідач відмовив їй у задоволенні заяви.

Після здачі будинку в експлуатацію на шостому поверсі наявні однокімнатні квартири за наступними номерами № 22, №23 та № НОМЕР_3 , які були передані іншим особам.

Квартира за № АДРЕСА_9 зареєстрована за ОСОБА_4 , яка на даний час відчужила її

ОСОБА_5 за № 23 зареєстрована за ОСОБА_3 , а квартира за АДРЕСА_10 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Вважає, що відповідачі протиправно розпорядились належним їй майном та майновими правами, чим порушили її право на отримання однокімнатної квартири за даною адресою. Нею було повністю оплачено вартість однокімнатної квартири та рішенням суду визнано за нею майнові права на незавершену будівництвом однокімнатну квартиру.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального провадження.

05 грудня 2019 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження будь-яким чином квартир за №№23 та АДРЕСА_2 .

Заяву мотивовано тим, що на даний час у провадженні суду перебуває справа за її позовом до відповідачів щодо визнання недійсними договорів про внесення пайового внеску та скасування реєстрації права власності на квартири за АДРЕСА_11 . Відповідачі можуть відчужити належні їм спірні квартири та виконання рішення суду стане неможливим.

Посилаючись на наведене, просить вжити заходів забезпечення позову .

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі,відповідно до вимогст.153 ч.1 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1,2ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з вимогами п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі шляхом забороною вчиняти дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1.2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання на те, що процесуальним законодавством передбачений певний вид забезпечення позову, припущення позивача про відчуження майна відповідачами, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із змісту поданої заяви встановлено, що заявником необґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність та доцільність забезпечення позову у даній справі шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження спірних квартир; не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Доводи заявника про те, що відповідачі можуть відчужити спірну квартиру є безпідставними та жодними доказами не підтвердженими.

У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідачі будуть ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

Самі по собі доводи позивача про те, що відповідачі можуть відчужити спірні квартири не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для утруднення виконання можливого рішення суду, ухилення відповідачів від його виконання.

Крім того, в супереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які встановленні ст. 154 ЦПК України, котрі є імперативною умовою змісту заяви про забезпечення позову та прийняття судом цієї заяви до розгляду.

Зазначення позивачем про відсутність необхідності зустрічного забезпечення позову не звільняє заявника від імперативно встановленого процесуальним законом обов`язку внесення пропозицій щодо зустрічного забезпечення; при цьому його (зустрічного забезпечення) доцільність застосовувати чи ні, є прерогативою суду, котрий вирішує заяву забезпечення позову.

В силу вимог ст.154 ЦПК суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Позивачем не долучено до заяви доказів на підтвердження відсутності підстав, передбачених ст. 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого кооперативу «Степана Бандери», Обслуговуючого кооперативу «Молодіжний Тернопіль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про внесення пайових внесків за №5 від 20.10.2016 року, за №35 від 02.11.2016 року, скасування реєстрацій права власності на квартири та зобов`язання вчинити дії повернути заявнику.

Роз`яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 06 грудня 2019 року.

Суддя –