Решение № 86129182, 26.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. Справа№200/11359/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (далі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування платежів згідно платіжних доручень №2521 від 19 квітня 2019 року на суму 9921 грн., № 2509 від 19 квітня 2019 року на суму 10 000 грн., №2555 від 17 травня 2019 року на суму 23 196 грн., № 2613 від 20 червня 2019 року на суму 24 498, 12 грн. в рахунок сплати ТОВ «Мегапром» єдиного внеску за березень, квітень, травень 2019 року; зобов`язання вчинити дії щодо зарахування платежів згідно платіжних доручень №2521 від 19 квітня 2019 року на суму 9921 грн., № 2509 від 19 квітня 2019 року на суму 10 000 грн., №2555 від 17 травня 2019 року на суму 23 196 грн., № 2613 від 20 червня 2019 року на суму 24 498, 12 грн. в рахунок сплати ТОВ «Мегапром» єдиного внеску за березень, квітень, травень 2019 року датою їх сплати, а саме 19 квітня 2019 року, 20 травня 2019 року, 20 червня 2019 року відповідно.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв`язку з початком проведення антитерористичної операції, що зумовило перереєстрацію підприємства з міста Макіївки до міста Селидове, товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» перебуває у стані економічної кризи. У зв`язку з наведеним, для своєчасності сплати єдиного внеску, товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» уклало договір доручення з товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» та надало повноваження на вчинення правочинів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску. На виконання зазначеного договору товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» було перераховано єдиний соціальний внесок у визначені законом строки, однак ці платежі не були враховані податковим органом в рахунок сплати єдиного внеску, що в свою чергу призвело до прийняття податковим органом вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

15 жовтня 2019 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що частиною 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством, а отже податковим органом було правомірно не зараховано сплачені суми у розрахунок сплати позивачем єдиного внеску.

23 жовтня 2019 року на адресу суду надійшло заперечення на відзив, в якому представник позивача зазначив, що вважає безпідставними посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, оскільки обставини цих справ не є тотожними з обставинами, викладеними в даному адміністративному позові.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31023892.

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» змінило місцезнаходження та зареєструвалось за адресою: Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, 10/67.

Як вбачається з матеріалів справи постановою головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30 січня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у банківських установах товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром».

Разом з тим, для своєчасної сплати єдиного внеску між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» та товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» укладено договір доручення №18/02 від 18 лютого 2019 року, відповідно до якого повірений (ТОВ «Шахтоуправління «Донбас») зобов`язується від імені довірителя (ТОВ «Мегапром») здійснити дії, в тому числі, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

За період березень-травень 2019 року ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» від імені ТОВ «Мегапром» сплачувало єдиний соціальний внесок відповідно до умов договору №18/02 від 18 лютого 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 квітня 2019 року №2509 на суму 10 000 грн., від 24 квітня 2019 року № 2521 на суму 9 921 грн., від 17 травня 2019 року № 2555 на суму 23 196,91 грн., від 20 червня 2019 року № 2613 на суму 24 498,12 грн.

Однак, перераховані кошти були не зараховані в рахунок сплати єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, зокрема, те, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (ч. 5 ст. 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску;Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків. (ч.6 статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.(ч.7 ст.9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9).

Частиною 9 статті 25 Закону №2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що Закон №2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску безумовний, пріоритетний обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів з його банківського рахунку.

Разом з тим, судом встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем обов`язку щодо сплати єдиного внеску у спосіб, визначений Законом№2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Отже, в даному випадку спеціальний закон, яким визначається порядок сплати єдиного внеску містить прогалини щодо порядку виконання встановленого цим законом обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб, а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд також зазначає, що Закон № 2464 передбачає можливість звільнення від виконання обов`язків платників єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, у разі перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та подання відповідної заяви, проте, як вбачається з позовної заяви позивач не має на меті звільнення від сплати єдиного внеску, а навпаки здійснював пошук шляхів виконання цього обов`язку.

Як вже зазначалось раніше, з метою здійснення своєчасної сплати єдиного внеску між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» та товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» укладено договір доручення №18/02 від 18 лютого 2019 року, відповідно до якого повірений (ТОВ «Шахтоуправління «Донбас») зобов`язується від імені довірителя (ТОВ «Мегапром») здійснити дії, в тому числі, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно частини 1 статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов`язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.

Об`єктивною передумовою застосування позивачем положень глави 68 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, щодо доручення третій особі сплати єдиного внеску став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать позивачу.

Укладеним договором доручення передбачено дії, які має вчинити повірений, а саме: сплачувати (перераховувати) заробітну плату, податки, збори та інші обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Отже, у даному випадку ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», перераховуючи єдиний внесок, діяв як повірений від імені та за рахунок позивача, а не як самостійний платник.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону №2464.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності податкового органу, яка полягає у не врахуванні платежів в рахунок сплати ТОВ «Мегапром» єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України №422 від 07 квітня 2016 року затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок).

Відповідно до вимог пунктів 1 та 4 розділу ІІ, пункту 5 розділу І Порядку податковий орган, в якому перебуває позивач за основним місцем обліку, має право вносити відповідні зміни до інтегрованої картки платника, а отже, позовні вимоги щодо зобов`язання податкового органу вчинити дії щодо зарахування платежів також підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи бездіяльність відповідача полягала у не зарахуванні платежів згідно платіжних доручень №2509, №2521 № 2555 та №2613, з яких платіжне доручення № 2521 датоване 24 квітня 2019 року, а не 19 квітня 2019 року як зазначає позивач у прохальній частині позову, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати платіжне доручення № 2521 від 24 квітня 2019 року датою сплати 19 квітня 2019 року задоволенню не підлягають.

Разом з цим, керуючись положеннями ч.2 статті 9 КАС України, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії із зарахування платежів згідно платежів згідно платіжних доручень № 2509 від 19 квітня 2019 року на суму 10 000 грн., № 2521 від 24 квітня 2019 року на суму 9 921 грн., №2555 від 17 травня 2019 року на суму 23 196,91 грн., № 2613 від 20 червня 2019 року на суму 24 498,12 грн. в рахунок сплати позивачем єдиного внеску за період березень-травень 2019 року датою їх сплати.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення від 16 вересня 2019 року №42644, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 988 грн. в той час коли за законом необхідно сплатити 1921 грн. (ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу ) у редакції чинній на момент подачі позову до суду.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено частково, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ТОВ «Мегапром» підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1728,90 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону 3674-VI, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області щодо не зарахування платежів згідно платіжних доручень № 2509 від 19 квітня 2019 року на суму 10 000 грн., №2521 від 24 квітня 2019 року на суму 9 921 грн., №2555 від 17 травня 2019 року на суму 23 196,91 грн., № 2613 від 20 червня 2019 року на суму 24 498,12 грн. в рахунок сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» єдиного внеску за період березень-травень 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) вчинити дії щодо зарахування платежів згідно платіжних доручень платіжних доручень № 2509 від 19 квітня 2019 року на суму 10 000 грн., №2521 від 24 квітня 2019 року на суму 9 921 грн., №2555 від 17 травня 2019 року на суму 23 196,91 грн., № 2613 від 20 червня 2019 року на суму 24 498,12 грн. в рахунок сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Щорса, 10/67, код ЄДРПОУ 31023892) єдиного внеску за період березень-травень 2019 року датою їх сплати.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Щорса, 10/67, код ЄДРПОУ 31023892) судовий збір у розмірі 1728 (тисяча сімсот двадцять вісім ) гривень 90 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко