Решение № 86096593, 04.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р. Справа№200/11215/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління КП «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління КП «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Донецькій області № 0122244605 від 16 червня 2019 року в частині штрафу у розмірі 10% на суму 68176,71 грн., та №0122214605 від 18 червня 2019 року в частині штрафу у розмірі 20% на суму 80 152,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив що він не погоджується із винесеними податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 16 червня 2019 року та від 18 червня 2019 року, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши про те, що до спірних правовідносин положення ст. 6 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» застосуванню не підлягають, оскільки м. Маріуполь не віднесене до затверджених Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, у зв`язку із чим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відокремлений підрозділ КП «Компанія «Вода Донбасу» - Маріупольське регіональне виробниче управління КП «Вода Донбасу» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 177а, ЄДРПОУ: 35397832) є платником, зокрема, земельного податку з юридичних осіб, за користування земельними ділянками м. Маріуполь Донецької області, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів – Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, що розташований на території населеного пункту (м. Маріуполь Донецької області), включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Місцезнаходження вказаного платника податків: м. Маріуполь Донецької області.

Також сторонами не заперечується, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань із земельного податку юридичних осіб за 2017, 2018 роки та за січень-лютий 2019 року Маріупольським регіональним виробничим управлінням КП «Вода Донбасу», за наслідками якої був складений Акт № 425/05-99-46-05/05-582/35397832 від 23.05.2019 року, на підставі якого, та за результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Донецькій області, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, у розмірі 10% та 20 %, за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб № 0122244605 від 16 червня 2019 року в сумі 68176,71 грн., та №0122214605 від 18 червня 2019 року в сумі 80 152,40 грн.

Згідно із розрахунками штрафних (фінансових) санкцій до зазначених податкових повідомлень-рішень № 0122244605 та №0122214605, заборгованість нарахована за 2017, 2018, 2019 роки.

Податкові зобов`язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки, які перебувають в користуванні у позивача, які розташовані на території Маріупольської міської ради, що відповідачем не заперечується.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, платник податків, який самостійно визначив податкові зобов`язання у поданих ним податкових деклараціях має сплати в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки.

Суд критично ставиться до посилань позивача, як на ознаку протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, на ту обставину, що на підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014р. №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він є звільненим від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з огляду на наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 6 Закону №1669-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вирішено звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

У відповідності до частини четвертої статті 4 даного Закону, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Згідно із Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, м. Маріуполь до таких населених пунктів на відноситься.

Вказане дає підстави для висновку про нерозповсюдження на позивача пільг, передбачених статтею 6 Закону №1669-VII з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 08 червня 2016 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 805/3279/17-а (адміністративне провадження № К/9901/4349/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відтак, позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов`язання) Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов`язання.

Разом з тим зазначає, що статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Умовою завершення антитерористичної операції є видання Президентом України Указу саме з таким змістом. До теперішнього часу такий указ не виданий. Закон № 1669 в цій частині не змінений та не скасований.

Вищезазначеним Законом, Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" доповнений статтею 14-1, відповідно до якої Торгово-промисловій палаті України надане право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», та Маріупольським регіональним виробничим управлінням КП «Вода Донбасу» були отримані сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25 листопада 2014 року, № 1735 від 25 листопада 2014 року, № 1200 від 29 жовтня 2014 року, відповідно до яких для позивача було засвідчено настання обставин непереборної сили при здійснені господарської діяльності на території Донецької області, та дотриманні нормативно-правових актів України, що стосуються справляння податків та обов`язкових платежів, з 10 червня 2014 року. Встановлено, що обставини непереборної сили тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

На підставі ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що сертифікат Торгово-промислової палати України застосовується при вирішенні питання про звільнення від відповідальності - нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, що є відповідальністю за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність ухвалених контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень № 0122244605 від 16 червня 2019 року, та №0122214605 від 18 червня 2019 року щодо визначення штрафних санкцій за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб, що тягне за собою їх скасування, оскільки позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій, а в даних правовідносинах - за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, на період встановлений Законом №1669-VІІ.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності ухвалених ним спірних податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафних санкцій, в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с. 3), який був сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління КП «Вода Донбасу» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 177а, ЄДРПОУ: 35397832) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ: 39406028) про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 16 червня 2019 року № 0122244605 на суму 68 176,71 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 18 червня 2019 року № 0122214605 на суму 80 152,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-Таганрозької дивізії,144, ЄДРПОУ: 39406028) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління КП «Вода Донбасу» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 177а, ЄДРПОУ: 35397832) судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 04 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров