Решение № 86096365, 27.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р. Справа№200/11061/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (надалі - ГУ Держгеокадастру, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель запасу, цільове призначення під особисте селянське господарство, державної власності в с. Покровське, територія Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка розташована поза межами села. Покровське, на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, безоплатно у власність під особисте селянське господарство.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте на протязі періоду часу з 27.07.2019 року і до часу звернення до суду із позовом у вересні 2019 року ГУ Держгеокадастру жодної відповіді не надало, отже клопотання позивача не розглянуто. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, а тому у судовому порядку просить визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка розташована поза межами села. Покровське, на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, безоплатно у власність під особисте селянське господарство.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №200/11061/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні відмовлено.

25 жовтня 2019 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення на території Покровської сільської ради Мангушевського району Донецької області за межами населених пунктів Управлінням надано відповідь, в якій зазначено, що начальником відділу О. Прилипко надані відомості з Державного земельного кадастру у формі викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Покровської сільської ради Мангушевського (Першотравневого) району Донецької області, які вказують що витребувана земельна ділянка площею 2,0000 га відноситься частково до земель запасу та ділянки фізичної особи ( ОСОБА_2 ). Виникнення права власності на конкретну земельну ділянку у однієї особи означає припинення права власності на цей об`єкт у іншої особи, у зв`язку з чим, надати дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки не представляється можливим. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив позивач виклав обставини, аналогічні змісту позовної заяви, додатково зазначивши, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, ще не займана, а з відзиву на позовну заяву вбачається, що управління не має наміру надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 15-17).

27.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12).

До клопотання позивачем додано: копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання витребуваної земельної ділянки (а.с. 14-17).

Однак, позивач у позовній заяві зазначив, що жодної відповіді на його клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства, йому не надано.

Таким чином, предметом позову у даній адміністративній справі є визначення права позивача на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та законності (або незаконності) відмови позивачу у безоплатному отриманні у власність земельної ділянки.

При вирішенні даного спор, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 та п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, на клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, ГУ Держгеокадастру була надана відповідь, однак відповідачем належними та допустимими доказами не доведено отримання позивачем даної відповіді. Відповідач посилається на те, що даний лист був направлений простою кореспонденцією, тому що надіслання рекомендованої кореспонденції в таких випадках законодавством не передбачена. Проте така позиція, за умови відсутності будь-яких доказів, унеможливлює доведення суду обізнаність позивача щодо прийнятого за його клопотанням рішення. При цьому саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладений обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень.

Крім того, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

В порушення наведених вимог законодавства відповідач на клопотання позивача, що підлягало розгляду в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не прийнято ні рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Вказане свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача.

Крім того, суд не приймає посилань відповідача на те, що витребувана земельна ділянка площею 2,0000 га відноситься частково до земель запасу та ділянки фізичної особи ( ОСОБА_2 ), оскільки суду не надано доказів належності фізичній особі ОСОБА_2 такої земельної ділянки, в тому числі її кадастрового номеру.

На підставі ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з цим, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення та з урахуванням висновків суду (рішення Верховного суду від 11 грудня 2018 року у справі 806/862/17).

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області підлягає стягненню 691,60 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель запасу, цільове призначення під особисте селянське господарство, державної власності в с. Покровське, територія Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель запасу, цільове призначення під особисте селянське господарство, державної власності в с. Покровське, територія Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: пл. Машинобудівників, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87551, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 691 (шістсот дев`яносто одна) гривня 60 копійок.

Судове рішення складено та підписано 27 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко