Решение № 86061045, 02.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 р. Справа№200/12006/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроїтелів, 12) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд визнати неправомірними дії Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування пільгових довідок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі пільгових довідок періоди роботи: з 02.08.1990 по 21.10.1996, з 22.10.1996 по 31.07.1999 на ОП "Шахта "Холодная Балка" ДП "Макіїввугілля"; з 01.06.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2010 по 31.05.2014 на ВП "Шахта імені В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля"; зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України, шляхом зазначення ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року відкрито провадження по справі за правилами статті 263 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 02.05.2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 06.05.2019 року №2643/03 позивача було повідомлено, що згідно заяви позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1. Проте зазначеним рішенням не зараховано до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996, з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2010 по 31.05.2014 року, мотивуючи тим, що довідки про підтвердження пільгового стажу, видані підприємствами, які знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі. Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу зазначених періодів протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що позивач 02.05.2019 року звернувся із письмовою заявою №228 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 відповідно до ст.114 Закону України №1058. Управління листом від 06.05.2019 року №2643/03 повідомило позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування до страхового стажу періодів роботи: період роботи у ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» з 01.08.1990 по 21.10.1996 у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» у Міністерство вугільної промисловості ВО по видобутку вугілля «Макіїввугілля» ДП Шахта «Холодна Балка»; періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996, з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006 року - у зв`язку з тим, що довідки про підтвердження пільгового стажу, видані підприємством, яке знаходиться на території, яке тимчасово непідконтрольне українській владі; період роботи з 01.01.2010 по 31.05.2014 року - у зв`язку з відсутністю в персоніфікованих відомостях позивача даних про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою. (а.с. 8-9,14-15).

Відповідач - Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 02.05.2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №228 "Про призначення/перерахунок пенсії", відповідно до якої просив призначити йому пенсію.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії надані наступні документи: заява про призначення, копія паспорту та ідентифікаційного коду; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1448-5000118560 від 02.05.2019 року; трудова книжка НОМЕР_3 від 14.07.1983 р.; диплом НОМЕР_5 та НОМЕР_6, військовий квиток НОМЕР_4 .

Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював в ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» у період з 01.08.1990 р. по 21.10.1996 р., а саме:

- на підставі наказу від 01.08.1990 року № 257к позивача прийнято підземним гірничим майстром з повним робочим днем;

- на підставі наказу від 24.09.1993 №284к переведено підземним помічником начальника дільниці з повним робочим днем на шахті;

- на підставі наказу від 05.11.1993 №334к призначено заступником головного інженера шахти, пов`язаного з підземними роботами з видобутку вугілля на шахті;

- на підставі наказу від 04.08.1994 №219к призначено начальником зміни, пов`язаного з підземними роботами з підземного видобутку вугілля на шахті;

- на підставі наказу від 10.02.1995 №250к переведено гірничим майстром служби охорони праці підземним з повним робочим днем на шахті;

- на підставі наказу від 21.10.1996 №252к звільнено за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Крім того, судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював у Макіївському виробничого об`єднання по видобутку «Макіїввугілля» Шахта ім.. В . М. Бажанова у період з 22.10.1996 р. по 13.10.2014 р., а саме:

- на підставі наказу від 21.10.1996 року № 868к позивача прийнято начальником зміни підземним в службу охорони праці;

- на підставі наказу від 10.08.1998 №577к переведено гірничим майстром підземним з повним робочим днем на шахті на дільницю вентиляції і техніки безпеки;

- на підставі наказу від 20.09.1999 №582к переведено начальником зміни підземним в службу охорони праці;

- на підставі наказу від 14.12.2011 №373к призначено на посаду заступника директора з охорони праці і техніки безпеки з повним робочим днем на підземних роботах в службу охорони праці і техніки безпеки;

- на підставі наказу від 13.10.2014 №486к звільнено за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Крім того, позивачем надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії довідку про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про підтвердження факту роботи позивача у ВП Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з період з 01.08.1990 по 24.09.1993 та з 05.11.1993 по 21.10.1996 року із зазначенням переліку професій, які передбачені за Списком 1 та атестовані на підставі наказів про атестацію робочих місць згідно наказу №424 від 31.07.1995, №290 від 28.04.2000 року.

Крім того, позивачем надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії довідку про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про підтвердження факту роботи позивача на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» з період з 22.10.1996 по 31.10.2014 року із зазначенням переліку професій, які передбачені за Списком 1 та атестовані на підставі наказів про атестацію робочих місць згідно наказу №21 від 16.01.1995, №444 від 28.04.2001, №149 від 09.03.2005, №145 від 04.03.2010 року.

03.05.2019 року Ясинуватським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №85 про зарахування до пільгового стажу роботи за Списком 1 періоди роботи з 01.08.1999 по 31.05.2004 та з 01.01.2017 по 31.12.2009 року. Крім того, відповідачем не зарахував до страхового стажу період роботи у ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» з 01.08.1990 по 21.10.1996 у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» у Міністерство вугільної промисловості ВО по видобутку вугілля «Макіїввугілля» ДП Шахта «Холодна Балка»; також до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996, з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006 року - у зв`язку з тим, що довідки про підтвердження пільгового стажу, видані підприємством, яке знаходиться на території, яке тимчасово непідконтрольне українській владі; період роботи з 01.01.2010 по 31.05.2014 року - у зв`язку з відсутністю в персоніфікованих відомостях позивача даних про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці. Заявником не було надано довідки про підтвердження відповідного стажу роботи. Додатково зазначено, що зарахування цих періодів роботи до страхового стажу буде можливе після надання уточнюючих довідок.

Тобто, враховуючи вище зазначене, періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996 у ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006 на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» не зараховано до пільгового стажу роботи позивача.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для зарахування до страхового і пільгового стажу відомостей трудової книжки, довідок про підтвердження пільгового стажу, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, через порушення порядку ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993, та відсутність інформації про атестацію робочих місць за умовами праці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд дійшов висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про підтвердження факту роботи позивача у ВП Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з період з 01.08.1990 по 24.09.1993 та з 05.11.1993 по 21.10.1996 року із зазначенням переліку професій, які передбачені за Списком 1 та атестовані на підставі наказів про атестацію робочих місць згідно наказу №424 від 31.07.1995, №290 від 28.04.2000 року;

довідка про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про підтвердження факту роботи позивача на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» з період з 22.10.1996 по 31.10.2014 року із зазначенням переліку професій, які передбачені за Списком 1 та атестовані на підставі наказів про атестацію робочих місць згідно наказу №21 від 16.01.1995, №444 від 28.04.2001, №149 від 09.03.2005, №145 від 04.03.2010 року.

Відсутність запису про реорганізацію ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» у Міністерство вугільної промисловості ВО по видобутку вугілля «Макіїввугілля» ДП Шахта «Холодна Балка» в трудовій книжці не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджені наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яка була чинна на момент спірного періоду роботи позивача, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряють печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а саме керівника, або уповноваженого ним органу, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а тому це не може впливати на її особисті права та обов`язки.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Окрім іншого, суд зазначає, що відмова відповідача прийняти до розгляду Довідки про підтвердження наявного Трудового стажу для призначення пенсії з тих підстав, що довідки видані на території не контрольованій українською владою, не ґрунтується на діючому законодавстві. Неможливість відповідача здійснити перевірки відомостей в них, законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх нікчемними.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивач період роботи з 01.01.2010 року по 31.05.2014 року на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» до пільгового стажу за Списком №1, у зв`язку з тим, що відсутні дані про атестацію робочих місць суд зазначає наступне.

Відповідно до порядку проведення атестації робочих місць, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442, атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього повний робочий день на підземних роботах, тобто позивачем доведено пільговий характер своєї роботи у спірний періоди, записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірний періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить, відтак не потребує додаткового доказування, та пенсійних орган не мав правових підстав не включати цей періоди роботи до пільгового стажу позивача, а доводи відповідача, викладені у відзиві щодо необхідності додаткових доказів для підтвердження пільгового характеру роботи позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

Крім того, відповідачу була надана довідка про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про підтвердження факту роботи позивача на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» з період з 22.10.1996 по 31.10.2014 року із зазначенням переліку професій, які передбачені за Списком 1 та атестовані на підставі наказів про атестацію робочих місць згідно наказу №21 від 16.01.1995, №444 від 28.04.2001, №149 від 09.03.2005, №145 від 04.03.2010 року. Стосовно не зарахованого періоду роботи позивача з 01.01.2010 року по 31.05.2014 року відповідачем надано копію наказу ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» №145 від 04.03.2010 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці, яким зазначено перелік професій та посад за Списком 1.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи всі зазначені обставини, аналізуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивач при звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроїтелів, 12) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування пільгових довідок при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03.05.2019 року №84 в частині відмови в зарахуванні до страхового і пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996 у ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006 на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля».

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2019 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.08.1990 по 21.10.1996 у ВО «Совєтськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», з 22.10.1996 по 31.07.1999, з 01.06.2004 по 31.12.2006 на Шахті імені В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» з урахуванням висновків суду та здійснити перерахунок пенсії з 02.05.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроїтелів, 12, ЄДРПОУ 37544393) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 02 грудня 2019 року. Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова