Решение № 85956422, 28.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№200/10499/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини № 9937 (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд. 150-а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 14321726) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду с позовною заявою до Військової частини № 9937 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини № 9937 (ЄРДПОУ 14321726) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації надурочних робіт за період вересень 2017 року-квітень 2019 року; стягнення з Військової частини № 9937 (ЄРДПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 компенсацію надурочних робіт за період вересень 2017 року-квітень 2019року у розмірі 133848,50 грн.; стягнення з Військової частини № 9937 (ЄРДПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 11972,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (військової частини № 9937) з 17.08.2015 до 31.05.2019. В період з вересня 2017 року по час звільнення ніс добові наряди, але добові наряди графіку навантаження відмічено, як 12 годин на добу замість 24 годин. 12.06.2019 позивачем направлено заяву відповідачу з проханням внести правки до графіка службового навантаження де вірно зазначити 24 години замість 12 годин, а також нарахувати та виплатити компенсацію за всі дні несення служби у святкові та вихідні дні. Відповіддю від 21.06.2019 № 14-5440 відповідачем відмовлено у внесенні змін до графіка службового навантаження ОСОБА_1 , а також зазначено, що законодавство про оплату праці не поширюється на військовослужбовців.

Відповідач по справі, Донецький прикордонний загін (військова частина № 9937), надав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у ЗС України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, тобто на військовослужбовців - Кодекс законів про працю України не поширюється. Згідно із законодавством військовослужбовці отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача в участі в засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 13 листопада 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача в участі в засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 листопада 2019 року.

Представника сторін до судового засідання не з`явились, про дату,час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження 28 листопада 2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (військова частина № 9937) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 17.08.2015 до 31.05.2019.

Відповідно до Наказу військового комісара Першотравневого районного військового комісаріату Донецької області від 17.08.2015 року солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини № 9937.

10 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України укладено контракт на підставі ст. 19 ст.20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про добровільну військову службу за контрактом, на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній служби України.

14 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України укладено контракт на підставі ст. 19 ст.20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про добровільну військову службу за контрактом, на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній служби України.

Відповідно до п.2 вказаного контракту Державна прикордонна служба України зобов`язується забезпечити належні умови для проходження військової служби, виплату грошового забезпечення з урахуванням набавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премії.

Наказом начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 травня 2019 року № 260-ОС припинено контракт та звільнено з військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 .

11.06.2019 року позивач, ОСОБА_1 подав заяву до Донецького прикордонного загінна, у якої зазначено, що протягом вересня-жовтня 2017 року він заступав в наряди на 12 годин у складі змін прикордонних нарядів через кожні 3 години відпочинку, та вважає що він ніс добові наряди, в які його було призначено, але добові наряди графіку його навантаження відмічено як 12 годин на добу замість 24 годин. Тривалість робочого тижня для військовослужбовців згідно ст. 50 КЗпП України не може перевищувати 40 годин на тиждень або 8 годин на день. Згідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачуєтеся в подвійному розмірі годинної ставки. Просив внести правки до графіка навантаження ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по час звільнення, де добові наряди, в які було призначено, вірно зазначити як 24 години на добу замість 12 годин, наряди протягом 3-х діб підряд зазначити як 72 години замість 36 годин, нарахувати та виплатити компенсацію за всі дні несення служби у святкові та вихідні дні, а також понад нормальну тривалість, встановлену ст.50 КЗпП України (а.с.37).

Листом від 21.06.2019 року № 14-5440 Донецьке -Луганське управління Донецький прикордонний загін повідомило позивача, що внесення правок у графіки навантаження не передбачено відомчими керівними документами, у відповідності до вимог Постанови № 13 Пленум Верховного суду України від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» -передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (а.с.38).

Вважаючи протиправним бездіяльність військової частини позивач звернувся до суду.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Стаття 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, відповідно до ч.1 ст. 10 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу. Для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

В свою чергу п.5 наведеної статті Закону передбачено, що військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.

Пунктом 1.2. наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.06.2008 № 537/15228 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» установлено, що грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно п. 1.4. наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Пунктом 4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 передбачено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Отже, з аналізу наведених норм діючого законодавства, суд прийшов до висновку що посилання позивача на порушення відповідачем обліку та оплати надурочного часу, не може розцінюватись як порушення ст. 50, ст.72, ст.73, ст.106 КЗпПУ, оскільки для військовослужбовців передбачений інший порядок обчіслення службового часу, а «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» та Інструкцій про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України встановлено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується, крім того військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.

Крім того, у Листі Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 № 774/13/84-13 «Щодо поширення КЗпП на військовослужбовців» зазначено, що відповідно до Закону України від 25.03.92 р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань. При цьому згідно зі статтею 2 вищезазначеного Закону України військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Виходячи з наведеного повідомляємо, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини № 9937 (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд. 150-а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 14321726) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини № 9937 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації надурочних робіт за період вересень 2017 року-квітень 2019 року; стягнення з Військової частини № 9937 на користь ОСОБА_1 компенсацію надурочних робіт за період вересень 2017 року-квітень 2019року у розмірі 133848,50 грн.; стягнення з Військової частини № 9937 (ЄРДПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 11972,17 грн. - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 листопада 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова