Постановление суда № 85751908, 18.11.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1268/18

1-кп/215/153/19

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді - Коноваленко М.І.

за участю секретаря - Пономаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м.Кривому Розі кримінальні провадження №12018040760000474 від 14.03.2018 року та №12018040230000098 від 13.01.2018 року у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.307 КК України;

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Пипка О.О.; обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; захисники Бестанчук С.Г., Вербицька Л.Д.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується в незаконному збуті наркотичних речовин, та злочині проти власності.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю ризиків, які не зменшилися, тяжкості злочину, необхідністю допиту свідків, відсутністю громадянства та постійного місця проживання, відсутністю міцних соціальних зв`язків та засобів існування, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, згідно положень ст. 177 КПК України, слід продовжити строк тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою. Надала суду письмове клопотання в якому просить змінити на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на наявність постійного місця проживання яке належить ОСОБА_1 в якому вона раніше проживала, спілкування сином. Щодо позбавлення її батьківських прав, вважає рішення суду не законним.

Захисник Бестанчук С.Г. також заперечувала проти продовження строку тримання під вартою через відсутності доказів на підтвердження ризиків . Крім того підзахисна хоча і позбавлена батьківський прав але має намір оскаржити рішення суду, яке вважає також не законним. Підзахисна має постійне місце проживання у належній співмешканцю ОСОБА_1 квартирі, тому вважає можливим змінити запобіжний захід на домашній арешт

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Обставини, викладені в ухвалі слідчого судді Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.03.2018року при обранні обвинуваченій запобіжного заходу залишилися, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та продовження строку його дії, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а не тільки ті, на які посилаються прокурор та сторона захисту.

Пункт перший ст.5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З практики Європейського суду з прав людини слідує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Із матеріалів кримінального провадження доданих до обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується в тяжкому злочині, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування, незаконного впливу на свідків, переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують заперечення обвинуваченої та її захисника. На думку суду, в даному випадку інтереси суспільства превалюють над правами обвинуваченої щодо її особистої свободи та недоторканості, гарантованих ст.29 Конституції України, а ухвала суду є законодавчо установленим рішенням, щодо тримання особи під вартою.

З урахуванням викладеного і того, що по справі проводиться судовий розгляд, а інтереси суспільства та держави в даному випадку превалюють над інтересами особи, її особистої свободи та недоторканості, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченій під вартою на 60 днів, а у клопотанні щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 , відмовити на підставі вищевикладеного.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 184, 199, 331 КПК України, рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. №4-р/2019, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Комсомольськ, Тісульського району, Кемерівської області Російської Федерації,у вигляді тримання під вартою, в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)» на час розгляду справи у суді, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто по 16 січня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченій ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: