Решение № 85681692, 24.10.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

24.10.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/204/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд", м. Підгородне Дніпропетровської області

до відповідача Дюдя Івана Івановича , с. Довге Іршавського району

про стягнення суми 34 900 грн. безпідставно набутих (отриманих) коштів,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінд", м. Підгородне Дніпропетровської області заявлено позов до відповідача Дюдя Івана Івановича , с. Довге Іршавського району про стягнення суми 34 900 грн. безпідставно набутих (отриманих) коштів.

Позивач просить позов задоволити в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що ним помилково згідно платіжного доручення № 474 від 29.06.2017 року перераховано на рахунок відповідача ФОП Дюдя І. І . грошові кошти в розмірі 34 900 грн. із призначенням платежу "плата за норія згідно рах № 25/3 від 25.03.2017р. без ПДВ".

Зазначає, що в процесі співпраці сторін спору, відповідачем ФОП Дюдя І.І. згідно долученого до матеріалів справи договору № 28/3 від 28.03.2017 року та рахунку фактури № 25/3 від 25.03.2017 року було поставлено товар на загальну суму 44 900 грн., який позивачем оплачено, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, позивачем помилково повторно було перераховано відповідачу ФОП Дюдя І.І. суму 34 900 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку фактури № 25/3 від 25.03.2017 року, по якому позивачем вже було здійснено проплату згідно платіжного доручення № 90 від 27.06.2017 року із призначенням платежу "плата за тмц Норія в зборі згідно рах № 25/3 без ПДВ". Враховуючи помилкове перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, позивач стверджує про безпідставність отримання відповідачем зазначеної суми 34 900 грн. грошових коштів. Отримані кошти на вимогу позивача відповідач не повернув, у зв`язку з чим останній володіє ними без достатньої правової підстави і такі підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Посилається на те, 21.12.2017 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП Дюдя Івана Івановича , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Разом з тим, наголошує, що у відповідності до правого висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, позов заявлений до фізичної особи, який на момент звернення з позовом до суду втратив статус підприємця, розглядається господарськими судами.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал, долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінд" (покупцем, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Дюдя Іваном Івановичем (постачальником, відповідачем у справі) 28.03.2017 року укладено договір № 28/3, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов`язався в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупцю (позивачу) товар в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною у видаткових накладних, а покупець (позивач) зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у Договорі.

Пунктом 3.1. Договору, сторонами узгоджено, що розрахунок за Норію-25 покупець проводить на розрахунковий рахунок постачальника шляхом передплати в розмірі 10 000 грн., а залишок в розмірі 34 900 грн. - на протязі календарного місяця.

Як вбачається із долучених позивачем (покупцем за договором) до матеріалів справи документів, а саме, виставленого відповідачем рахунку фактури № 25/3 від 25.03.2017 року на суму 44 900 грн. та долучених позивачем до матеріалів справи платіжних доручень, такі свідчать про сплату позивачем на рахунок відповідача грошових коштів згідно рахунку фактури № 25/3 від 25.03.2017 року у загальній сумі 79 800 грн.

Як зазначає позивач, за укладеним між сторонами договором, на підставі якого відповідачем було поставлено товар на суму 44 900 грн., у позивача існує переплата на суму 34 900 грн., яка виникла внаслідок помилкової подвійної оплати позивачем за наданий відповідачем товар.

Так, згідно платіжних доручень № 184 від 12.04.2017 року, № 90 від 27.06.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінд" (позивачем у справі) на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Дюдя І.І. (відповідача у справі) здійснено перерахування грошових коштів у сумі 44 900 грн. з призначенням платежу "Оплата за норію зг.рах. № 25/3 від 25.03.2017 року", "Плата за тмц Норія в зборі згідно рах № 25/3 без ПДВ".

Проте, позивачем повторно згідно виставленого відповідачем рахунку № 25/3 від 25.03.2017 року було проведено оплату суми 34 900 грн. платіжним дорученням № 474 від 29.06.2017 року із призначенням платежу "плата за норія згідно рах № 25/3 від 25.03.2017 року без ПДВ".

Таким чином, перерахування відповідачеві грошових коштів у сумі 34 900 грн. як оплати наданих послуг згідно рахунку № 25/3 від 25.03.2017 року, що вже були оплачені згідно платіжного доручення № 90 від 27.06.2017 року, позивач вважає безпідставним, з огляду на що, відповідач володіє ними без достатньої правової підстави та зобов`язаний повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Надісланий позивачем на адресу відповідача лист з вимогою повернути переплачені кошти в сумі 34 900 грн., останнім залишений без відповіді і задоволення.

Неповернення відповідачем помилково перерахованих позивачем на його рахунок грошових коштів у сумі 34 900 грн., стала підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України суми 34 900 грн. коштів, які він набув та утримує без достатньої правової підстави.

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

На підставі п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 474 від 29.06.2017 року, з якого вбачається перерахування грошових коштів на рахунок Фізичної особи - підприємця Дюдя І.І. (відповідача у справі) у сумі 34 900 грн. з призначенням платежу "плата за норія згідно рах № 25/3 від 25.03.2017 року без ПДВ".

Відповідно до п. 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173 - 175 Господарського кодексу України.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору № 28/3 від 28.03.2017 року, рахунок фактуру № 25/3 від 25.03.2017 року на оплату поставленого товару та платіжні доручення про їх оплату, суд не вбачає підстав для перерахування позивачем на рахунок відповідача суми 34 900 грн. згідно платіжного доручення № 474 від 29.06.2017 року з призначенням платежу "плата за норія згідно рах № 25/3 від 25.03.2017 року без ПДВ", оскільки оплата виставленого відповідачем рахунку № 25/3 від 25.03.2017 року вже була проведена позивачем згідно платіжного доручення № 184 від 12.04.2017 року із призначенням платежу "оплата за норію зг. рах. № 25/3 від 25.03.2017 року" та платіжного доручення № 90 від 27.06.2017 року із призначенням платежу "плата за тмц Норія в зборі згідно рах № 25/3 без ПДВ

За твердженням представника позивача, між позивачем та відповідачем відсутні інші договірні відносини щодо спірної суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності як юридичного факту договірних відносин між сторонами щодо спірної суми. Сплата позивачем зазначеної суми згідно платіжного доручення № 474 від 29.06.2017 року хоч і була здійснена з покликанням на рахунок № 25/3 від 25.03.2017 року, виставлений відповідачем за поставлений товар в межах договору № 28/3 від 28.03.2017 року, однак, не була спрямована на виконання такого, оскільки рахунок № 25/3 від 25.03.2017 року вже був оплачений позивачем згідно платіжних доручень № 184 від 12.04.2017 року на суму 10 000 грн. та № 90 від 27.06.2017 року на суму 34 900 грн.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини відповідачем не представлено та судом не встановлено.

В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

При цьому термін "майно" у контексті частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України містить у собі не тільки майно в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України, але і гроші (грошові кошти).

Отже, підставою для виникнення зобов`язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховувалися позивачем помилково, без правової підстави, у зв`язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти в розмірі 34 900 грн., які перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінд" (позивачем у справі) згідно платіжного доручення № 474 від 29.06.2017 року на рахунок Фізичної особи - підприємця Дюдя І.І. (відповідача у справі), у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу. Позов підлягає задоволенню повністю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із даним позовом до фізичної особи Дюдя Івана Івановича , вказавши на підвідомчість вирішення таких спорів господарськими судами, оскільки спір виник із підприємницької діяльності відповідача. При цьому, суд констатує наступне.

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 21.12.2017 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП Дюдя Івана Івановича .

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15.12.2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі. У зв`язку з чим, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами спору пов`язані з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася Дюдя І.І. , який був зареєстрований підприємцем, а на момент звернення позивача з позовом до суду, ФОП Дюдя І.І. втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності, вказаний спір підлягає вирішенню господарським судом.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог суду не надав.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд" суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дюдя Івана Івановича , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд", 52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Дніпровська, будинок 127 (код ЄДРПОУ 40175267) суму 34 900 (Тридцять чотири тисячі дев`ятсот гривень) грн. безпідставно отриманих коштів, а також 1 921 (Одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення підписано 18.11.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.