Решение № 85680607, 07.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Справа № 160/9579/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у протиправному виключенні із трудового стажу роботи за Списком № 2 за період з 17.02.1986 року по 31.08.1994 року;

- скасувати рішення (відмову) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № 1 та від 04.06.2019 року № 1759/03-05/19;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 06 січня 2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу з призначення та перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви позивачем були додані документи для підтвердження пільгового стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачеві відмовлено рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № 1. Про відмову в призначенні пенсії позивача повідомлено листом від 04.06.2019 року №1159/03-05/19.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Право на пенсію на пільгових умовах набувають жінки, які досягли 55 років, за наявністю у них не менше 10 років стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2. Відповідач наголошує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Таким чином, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці.

Відповідач зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те, що позивач працювала у підрозділах, передбачених Списками, повний робочий день.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація ВАТ «Дніпрофарм» припинена за судовим рішенням у зв`язку з банкрутством. Основним видом діяльності підприємства - виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Згідно з довідкою архівного відділу Дніпровської міської ради від 22.02.2019 року № 03-40/37 в архівному фонді ВАТ «Дніпрофарм» в особових рахунках відділу кокарбоксилази хіміко-фармацевтичного цеху № 1 позивач значиться мийником посуду і ампул, стерилізаторщиком матеріалів препаратів з шкідливими умовами праці, розливальником стерильних розчинів з шкідливими умовами праці.

У виробництві яких препаратів працювала позивач, за поясненнями відповідача, в трудовій книжці та архівних довідках не вказано.

Згідно виписки з наказів про атестацію робочих місць ВАТ «Дніпрофарм» від 24.01.1997 року № 4 по хіміко-фармацевтичному цеху № 1 - розливальники стерильних розчинів атестовані за Списком № 2.

Комісією Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було прийнято рішення підтвердити період роботи з 01.09.1994 рок по 08.11.2000 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2. Отже, стаж роботи позивача за Списком № 2 становить 06 років 02 місяці 08 днів, тому підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не має. Враховуючи зазначене, позивачеві було відмовлено в призначені пенсії за віком за Списком № 2, оскільки не виконано умови п. 2, 1 ст. 114 Закону України №1058-IV.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно даних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) серія НОМЕР_2 , позивач працювала на Дніпропетровському хіміко-фармацевтичному заводі, який було реорганізовано у ВАТ «Дніпрофарм»:

- 17.02.1986 року прийнята у відділення кокарбоксилази мийником посуду та ампул 2 розряду з нормальними умовами праці;

- 01.06.1989 року працює в хіміко-біологічному цехові мийником посуду та ампул 2 розряду з нормальними умовами праці;

- 16.08.1994 року переведена стерилізаторщиком матеріалів та препаратів 3 розряду зі шкідливими умовами праці того ж відділу;

- 01.09.1994 року працює в хіміко-фармацевтичному цехові №1 розливальником стерильних розчинів 3 розряду зі шкідливими умовами праці;

- 08.11.2000р. звільнена за власним бажанням.

З матеріалів справи, а саме, трудової книжки вбачається, що трудовий стаж, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах (на посаді зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2), становить 14 років 08 місяців 22 дні.

Окрім того, 22.09.2005 року на ім`я позивача було видано довідку № 119, уточнюючу особливий характер роботи, умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії.

05.03.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та надала пакет документів для призначення пенсії.

Висновком від 07.03.2019 року № 519/03.05/23 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено заяву та документи позивача на розгляд комісії з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У висновку від 07.03.2019 року № 519/03.05/23 зазначено, що «вважаємо можливим зарахувати до стажу роботи за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») період з 17.02.1986 року по 08.11.2000 року, не враховуючи періоди відпустки без збереження заробітної плати».

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ВАТ «Дніпрофарм» припинена за судовим рішенням у зв`язку з банкрутством.

У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

07 травня 2019 року Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років, згідно з яким підтверджено період роботи з 01.09.1994 року по 08.11.2000 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки, відповідно до наказу ВАТ «Дніпрофарм» від 24.01.1997 року № 4, про результати атестації робочих місць по хіміко-фармацевтичному цеху № 1 - розливальники стерильних розчинів атестовані за Списком № 2.

Листом від 04.06.2019 року № 1159/03-05/19 «Про відмову в призначенні пенсії» відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по Списку № 2, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній пільговий стаж на дату звернення.

Позивач, вважаючи дії Пенсійного органу щодо відмови їй у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, право на пенсію за віком з пільгових підстав незалежно від місця останньої роботи мають працівники, що були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці по Списках № 1 та № 2 виробництв, робот, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих міст.

Згідно п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року, включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно із ст.114 Закону України №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення відповідного віку для жінки при стажі роботи менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року, включно.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. № 637.

Як вже встановлено судом, оскаржуваним рішенням відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 посилаючись на те, що позивачу не вистачає пільгового стажу. При цьому, Пенсійний орган у своєму рішенні зазначає, що відповідно до п. 1 розділу ХХІІІ «Виробництво медикаментів, медичних і біологічних матеріалів» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 право на пільгову пенсію мають: розливальники стерильних розчинів хіміко-фармацевтичного і фармацевтичного виробництва та вказує, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те, що заявниця працювала у підрозділах, передбачених Списками повний робочий день.

Відповідач посилається на довідку архівного відділу Дніпровської міської ради від 22.02.2019 року № 03-40/37, відповідно до якої, що в архівному відділі ВАТ «Дніпрофарм» в особових рахунках відділу кокарбоксилази хіміко-фармацевтичного цеху № 1 позивач значиться мийником посуду та ампул, стерилізаторщиком матеріалів препаратів зі шкідливими умовами праці, розливальником стерильних розчинів зі шкідливими умовами праці. При цьому відповідач вказує на те, що у трудовій книжці позивача та архівних довідках не зазначено у виробництві яких препаратів працювала позивач.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд виходить із того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.

Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

Суд вважає за необхідне зазначити, в матеріалах справи, в тому числі й пенсійній справі позивача, міститься Довідка № 119 від 22.09.2005 року видана на ім`я позивача ВАТ «Дніпрофарм», уточнююча особливий характер чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

Відповідно до вказаної довідки позивач працювала повний робочий день з 17.02.1986 року по 16.08.1994 року у виробництві бактерійних препаратів в якості мийника посуду і ампул хромовою сумішшю, кислотою та лугом у відділі кокарбоксилази і хіміко-біологічному цехові, що передбачено Списком № 2 розділом 23, пункт 6а, код 2250600а-14523; з 16.08.1994 року по 01.09.1994 року - у виробництві бактерійних препаратів в якості стерилізаторщика матеріалів і препаратів, що передбачено Списком № 2 розділом 23, пункт 6а, код 2250600а-18871; з 01.09.1994 року по 08.11.2000 року - у виробництві бактерійних препаратів - в якості розливника стерильних розчинів хіміко-фармацевтичного цеху №1, що передбачено Списком № 2 розділом 23, пункт 6а, код 2250600а-17629.

Як вже встановлено судом, комісією Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1 від 07.05.2019 року, яким підтверджено період роботи з 01.09.1994 року по 08.11.2000 року для зарахування пільгового стажу за Списком № 2. Підставою для цього стали виписки з наказів про атестацію робочих місць ВАТ «Дніпрофарм» від 24.01.1997 року № 4 по хіміко-фармацевтичному цеху № 1, відповідно до яких розливальники стерильних розчинів атестовані за Списком № 2. Тобто період з 17.02.1986 року по 31.08.1996 року відповідачем не підтверджено.

Тому суд вважає доцільним зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 та зобов`язання відповідача призначити відповідну пенсію з дати його звернення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати спірний період роботи позивача до його пільгового стажу за Списком № 2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України № 1058.

Щодо ж до вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити таку пенсію з 06 січня 2019 року, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.03.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а набула таке право після досягнення 50 років, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії має бути з дня звернення, тобто з 05.03.2019 року.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, суд приходить до висновку, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного суду України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, а судом встановлено, що відповідач діяв без урахуванням всіх обставин, то зважаючи на приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення зі стажу роботи за Списком № 2 період з 17.02.1986 року по 31.08.1994 року, скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2019 року та № 1 та рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2від 04.06.2019 року ОСОБА_1 , зарахувати період роботи позивача з 17.02.1986 року по 31.08.1994 рокудо пільгового стажу за Списком № 2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України № 1058 з дати її звернення, а саме, з 05.03.2019 року.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 рішення).

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008, розглядав спори, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1479585072.1 від 30.09.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ч. 2 ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скачування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року № 1 щодо не зарахування періоду роботи з 17.02.1986 року по 31.08.1994 року до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 .

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 04.06.2019 року № 1759/03-05/19 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17.02.1986 року по 31.08.1994 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 05.03.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07.11.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька