Решение № 85675081, 07.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Паїк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправною вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівської області, у якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-27867-17 у частині сплати недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 18819, 06 грн, складену Дрогобицьким управління Головного управління ДФС у Львівській області;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати суму у розмірі 18819,06 грн на відповідний розрахунковий рахунок по сплаті ОСОБА_2 єдиного соціального внеску на підприємця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.05.2019 відповідачем винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача у частині сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18819, 06 грн, оскільки відповідна сума єдиного соціального внеску сплачена у строки та у повному обсязі. Зазначив, що позивачем сплачено відповідну суму єдиного соціального внеску на розрахунковий рахунок, зазначений у Договорі від 04.08.2019 № 19/13-09-17-02 «Про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Звертає увагу на те, що до зазначеного договору зміни не вносились, зокрема щодо реквізитів по оплаті єдиного соціального внеску, тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу на суму 28430, 86 грн є протиправними. Вказує, що неодноразово зверталась до відповідача із заявою про зарахування суми у розмірі 18819, 06 грн. на відповідний розрахунковий рахунок по сплаті єдиного соціального внеску, однак жодних дій відповідачем не вчинено. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзиви на позов, у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у реєстрі страхувальників ІС «Податковий блок» відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. При цьому згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_2 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 28 430,86 грн. Зважаючи на наведені вище факти відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-27867-17 на суму 28 430,86 грн, відповідно до вимог Закону № 2464-VI. З урахуванням вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07.08.2019 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.08.2019 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 15.10.2019 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 04.08.2015 між ОСОБА_2 (Сторона 2) та Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Сторона 1) укладено типовий договір № 19/13-09-17-02 «Про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

У розділі 3 цього договору визначено порядок сплати єдиного внеску.

Згідно з п. 3.1 Договору № 19/13-09-17-02 Сторона 2 сплачує єдиний внесок у сумі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру внеску, встановленого законом на місяць залежно від виду страхування.

Пунктом 3.2 Договору № 19/13-09-17-02 визначено, що Сторона 2 сплачує єдиний внесок у сумі 445,79 грн до 20 числа щомісячно на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Дрогобицькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській обл., МФО 825014, код за ЄДРПОУ 38763363.

ФОП ОСОБА_2 сплатила до бюджету єдиний внесок згідно з платіжними дорученнями № 1141 від 15.11.2016, № 70 від 04.12.2016, № 1164 від 19.12.2016, № 108 від 09.02.2017, №104 від 06.02.2017, № 1191 від 10.02.2017, № 110 від 10.02.2017, № 126 від 07.03.2017, № 158 від 20.04.2017, № 247 від 05.07.2017, № 283 від 07.08.2017, № 182 від 04.05.2017, № 196 від 18.05.2017, №315 від. 05.09.2017, № 356 від 05.10.2017, № 393 від 03.11.2017, № 434 від 07.12.2017, № 496 від 09.02.2018, № 473 від 10.01.2018, № 4 від 09.02.2018, № 509 від 20.02.2018, № 14 від 20.03.2018, № 39 від 19.04.2018, № 51 від 04.05.2018.

Сплата ФОП ОСОБА_2 . єдиного внеску здійснювався на рахунок № НОМЕР_1 , а саме на рахунок, зазначений у типовому договорі № 19/13-09-17-02 «Про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

16.05.2019 ГУ ДФС у Львівській області винесло вимогу № Ф-27867-17 про сплату боргу у розмірі 28430, 86 грн.

19.07.2019 ФОП ОСОБА_2 звернулася до Дрогобицького управління ДФС у Львівській області із заявою про перерахунок надмірно або помилково сплачених коштів у сумі 18819, 06 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . До заяви позивач надала копії відповідних платіжних доручень.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, відповідь на відповідну заяву позивачу не надавалась, при цьому жодних дій щодо перерахунку коштів відповідачем також не здійснювалося.

Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу, вважає протиправною, тому звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, відповідно до ч. 10 цієї ж статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Абзацом першим ч. 5 ст. 9 згаданого Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

З наведеної норми слідує, що сплатою єдиного внеску є внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.

Відповідно до положень абзацу першого ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як передбачено абзац. 1 ч. 1 ст. 43 Бюджетного Кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частиною 5 ст. 45 Бюджетного Кодексу України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поряд з цим, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання до банку платника.

А відтак суд вважає, що під сплатою єдиного внеску розуміється внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення № 1141 від 15.11.2016, № 70 від 04.12.2016, № 1164 від 19.12.2016, № 108 від 09.02.2017, №104 від 06.02.2017, № 1191 від 10.02.2017, № 110 від 10.02.2017, № 126 від 07.03.2017, № 158 від 20.04.2017, № 247 від 05.07.2017, № 283 від 07.08.2017, № 182 від 04.05.2017, № 196 від 18.05.2017, №315 від. 05.09.2017, № 356 від 05.10.2017, № 393 від 03.11.2017, № 434 від 07.12.2017, № 496 від 09.02.2018, № 473 від 10.01.2018, № 4 від 09.02.2018, № 509 від 20.02.2018, № 14 від 20.03.2018, № 39 від 19.04.2018, № 51 від 04.05.2018, у яких вказано призначення платежу - єдиний соціальний внесок, сплата здійснювалась на рахунок № 37194205001309, отримувачем вказано Головне управління ДФС.

Окрім того, як встановив суд, відповідні кошти були сплачені на рахунок зазначений у типовому договорі № 19/13-09-17-02 «Про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», що укладений між ОСОБА_2 (Сторона 2) та Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Сторона 1).

Отже, вищенаведені кошти були зараховані на рахунок, який раніше використовувався для сплати єдиного соціального внеску.

Однак ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_2 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 28430, 86 грн, що підтверджується обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів.

Проте, суд не погоджується з відповідачем, оскільки як встановлено судом позивач у встановленому законом розмірі та строки здійснював сплату єдиного внеску, що підтверджується наявними у справі доказами.

Утім заборгованість, яка рахується за позивачем по сплаті єдиного внеску виникла у зв`язку з перерахуванням ЄСВ на рахунок визначений у Договорі № 19/13-09-17-02, зокрема, на рахунок № НОМЕР_1 замість рахунку № НОМЕР_2 .

Суд наголошує, що відповідач не надав доказів на підтвердження факту, що позивачу було відомо про зміну обов`язкових реквізитів щодо сплати ЄСВ, зокрема номера рахунку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень суми коштів були сплачені на рахунок ГУ ДФС, а відтак кошти надійшли до Державного бюджету України.

За таких обставин суд вважає, що контролюючий орган без достатніх на те правових підстав виставив позивачу вимогу про сплату боргу.

Висновок щодо застосування норм вищенаведених законодавчих актів у такий спосіб викладено у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15.

У даній постанові також зазначається про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16 Верховний Суд зазначив, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку 3719, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок надмірно або помилково сплачених коштів, встановлений Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів зразка.

У цій заяві позивач просив здійснити перерахунок коштів у розмірі 18819, 06 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 .

На момент звернення позивача із зазначеною заявою діяв Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323.

Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).

Відповідно до п. 5 та 6 Порядку Повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

Згідно з п. 7 цього Порядку у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не вчинив жодних дій шодо розгляду заяви позивача, як і не надав останньому відповідь на таку заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено факт правомірності прийняття оскаржуваної вимоги, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частина 3 ст. 134 КАС України передбачає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України.

Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно з свідоцтвом № 165.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та ОСОБА_3 №2002/1 від 20.02.2019, довідку від 07.11.2019, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 07.11.2019, договір про визначення розміру гонорару за надання правової допомоги та порядок оплати.

Як слідує із довідки від 07.11.2019 гонорар Адвоката за надання послуг Клієнту по наданню правової допомоги згідно з Договором про надання правової допомоги від 20.02.2019 №2002/1 становить 5500, 00 грн та складається з наступних послуг, зокрема:

- складання позову – 1900, 00 грн;

- прийняття участі у судових засіданнях Львівського окружного адміністративного суду 26.09.2019, 15.10.2019 та 07.11.2019 з розрахунку 1200, 00 грн – за одне судове засідання, що в сукупності становить 3600, 00 грн.

Як вбачається із акта прийому-передачі наданої правничої допомоги від 07.11.2019 розмір договірної оплати за наданні послуги становить 5500, 00 грн.

Проаналізувавши вказані вище документи, суд вказує на відсутність зауважень щодо їх форми та змісту, а тому такі є належними доказами понесених позивачем фактичних витрат на правничу допомогу у заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-27867-17 у частині сплати недоїмки єдиного соціального внеску на суму 18819,06 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати суму 18819,06 грн на відповідний розрахунковий рахунок по сплаті ОСОБА_2 єдиного соціального внеску на підприємця.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівської області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок її бюджетних асигнувань 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 40 коп. сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівської області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок її бюджетних асигнувань 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019.

Суддя Р.М. Брильовський