Решение № 8565, 05.06.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2006 р. Справа № 46/539-05

вх. № 15159/4-46

Суддя господарського суду Ільїн О.В.

при секретарі судового засідання Дубова О.Б.

за участю представників сторін:

позивача - Артюр Ю.В. – представник, дов. б/н від 18.06.2003 року відповідача - Сивак А.Ю. – представник, дов. б/н від 14.03.2006 року

розглянувши справу за позовом ПП Консалтингова фірма "Вигор", м. Харків

до ВАТ Харківський завод "Електропобутприлад"

про стягнення 100000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП КФ "Вігор", звернулось до суду з позовною заявою до ВАТ Харківський завод "Електропобутприлад" про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 100 000,00 грн. В ході судового розгляду позивач доповнив позовні вимоги. В заяві про доповнення позовних вимог позивач посилається на припинення зобов'язання щодо повернення позики шляхом його заміни на нове зобов'язання за договором комісії та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором комісії в розмірі 120 000,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні визнав суму заборгованості за договором комісії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

02 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №1. На виконання п. 2.1 договору позики позивач надав відповідачу позику в розмірі 1 000 000,00 грн. Виконання свого обов'язку з боку позивача підтверджується платіжними дорученнями №242 від 30.11.2005 року на суму 650 000,00 грн., №253 від 05.12.2005 року на суму 330 000,00 грн., №255 від 08.12.2005 року на суму 10 000,00 грн., №269 від 22.12.2005 року на суму 10 000,00 грн. У відповідності з додатковою угодою №1 від 20.12.2005 року до договору позики №1 від 02.11.2005 року, відповідач зобов'язався повернути 10 % суми фактично отриманої позики в строк до 26.12.2005 року. Суму фактично отриманої позики, що залишилась (90 %), відповідач зобов'язаний був повернути позивачу починаючи з 01.01.2006 р. рівними помісячними платежами в строк до 31.12.2006 року.

30 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії. Відповідно до п. 1.1 договору комісії сторони встановили, що з моменту укладення цього договору зобов'язання щодо повернення позики за договором №1 від 02.11.2005 року припиняється за домовленістю сторін шляхом його заміни новим зобов'язанням, яке випливає з договору комісії, у відповідності зі ст. 604 Цивільного кодексу України. Відповідно п. 3.2 договору комісії від 30.12.2005 р. було встановлено, що сума грошових коштів, отриманих відповідачем на його виконання вираховується виходячи з суми отриманих грошових коштів за договором позики №1 від 02.11.2005 р. та становить 1 000 000,00 грн. 19.05.2006 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору комісії від

30.12.2005 року, відповідно до умов якої сторони домовились про розірвання договору комісії в зв'язку з неможливістю його виконання починаючи з 19.05.2006 року. Відповідно до п. 4 додаткової угоди відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти позивачу в розмірі 1 000 000,00 грн. протягом десяти днів з моменту підписання додаткової угоди до договору комісії від 30.12.2005 року, тобто до 29.05.2006 року.

Своїх обов'язків щодо перерахування грошових коштів відповідач не виконав, чим порушив свій обов'язок, встановлений у п. 4 додаткової угоди від 19.05.2006 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. '

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, які були понесені стороною за сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин суд дійшов висновку, про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову про стягнення з відповідача заборгованості та відшкодування понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ВАТ Харківський завод "Електропобутприлад" (61003, м.Харків, пров.Кузнечний, 1, код ЄДРПОУ 14310678) на користь ПП КФ "Вігор" (61002, м.Харків, вул.Мельникова, 8, к.6, код ЄДРПОУ 30429492) 120000,00 грн.

Стягнути з ВАТ Харківський завод "Електропобутприлад" (61003, м.Харків, пров.Кузнечний, 1, код ЄДРПОУ 14310678) на користь ПП КФ "Вігор" (61002, м.Харків, вул.Мельникова, 8, к.6, код ЄДРПОУ 30429492) 1200,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ільїн О.В.