Решение № 85649360, 14.11.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7275/18

Провадження № 2/591/2447/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовомАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 04 грудня 2018 року і свої вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 25 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила) та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. За час знаходження цивільної справи в провадженні Зарічного районного суду м. Суми, в зв`язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем у загальному розмірі 11873,80 грн., а саме: 7963,35 грн. - заборгованості за наданим кредитом (тіло), 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1648,45 грн. - штраф (процентна складова) та 1 762,00 грн. - судового збору, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» зменшилась і складає 25005,72 грн., з якої: заборгованість за наданим кредитом (тіло) – 6154,60 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами – 14535,36 грн.; заборгованість по пені - 4315,76 грн., яку банк, уточнивши свої вимоги, просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні уточнений 18.07.2019 року позов підтримав, просить суд його задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме визнав суму боргу за тілом кредиту в сумі 6154,60 та проценти в сумі 6551,67 грн., в іншій частині позов не визнав, вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього інших сум, просить суд застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, а тому просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що 10 лютого 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила) та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що є складовою частиною договору, сторонами погоджено базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами 3,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік), розмір та строк внесення щомісячних платежів, а саме 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 25005,72 грн., з якої: заборгованості за наданим кредитом (тіло) – 6154,60 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитними коштами – 14 535,36 грн.; заборгованості по пені - 4315,76 грн..

Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Зі ст. 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 6154,60 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим судом встановлено, що відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 10 лютого 2011 року, що є складовою договору, сторонами у письмовій формі погоджено базову відсоткову ставку 3,0% на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік). Як вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, безпідставно в односторонньому порядку, було збільшено розмір погодженої сторонами на момент укладення договору річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме з 3,0% на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік) до 3,5% на місяць (42,00% на рік).

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. При цьому, право на зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку не є абсолютним, оскільки кредитним договором повинно бути чітко передбачено на який розмір може збільшуватися відсоткова ставка, оскільки не зрозуміло чому саме в такому розмірі нараховується відсоткова ставка на суму заборгованості.

Відповідно до правової позиції у справі № 6-82цс16, висловленої у постанові Верховного суду України від 30 листопада 2016 року, звертається увага на те, що вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем у письмовій формі умов договору щодо процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3,5% на місяць (42,00% на рік).

Позивач надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії. Згідно розрахунку позивача, 28 липня 2017 року відповідач повністю розрахувався по кредиту, а картка вийшла в нуль, і з 01 серпня 2017 року знову почав користуватися кредитним лімітом. А тому, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 01.08.2017 року по 30.09.2018 року включно (позивач, з 01.10.2018 року припинив нараховувати проценти, що підтверджується розрахунком заборгованості), а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов`язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог. З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, що виконаний відповідачем.

Щодо вимог про стягнення неустойки (пені): як, також, вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, безпідставно в односторонньому порядку, було збільшено погоджений сторонами розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості та встановлено і одночасно нараховано іншу пеню за прострочене зобов`язання.

Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 10 лютого 2011 року, що є складовою договору, нараховується пеня за несвоєчасну сплату заборгованості у розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявністю прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Отже, неустойка за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочене зобов`язання не грунтуються на відповідному письмовому правочині, оскільки, сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» таких умов не містять, а інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12. Як сторона у спорі, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем, в межах строку спеціальної позовної давності, за останній рік до дня звернення до суду (позовна заява зареєстрована 04 грудня 2018 року) нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату заборгованості кожного першого числа місяця, у фіксованому розмірі, а саме: 50 грн. - перший місяць, 100 грн.- другий місяць поспіль і наступні, всього 5 місяців. Однак, сторони письмово погодили інший розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості, а саме не менше 30 грн. в місяць. З урахуванням викладеного, розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості за спірний період складає 30,00 грн. х 5 місяців = 150,00 грн..

Крім цього, відповідачем, після пред`явлення позовної заяви було сплачено на користь позивача, яким і не заперечується: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1648,45 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в сумі 1762 грн..

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази, розрахунки, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 10 лютого 2011 року у розмірі 12706,27 грн., яка складається з: 6154,60 грн. - заборгованості за наданим кредитом; 6551,67 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 12706,27 грн., яка складається з: 6154,60 грн. - заборгованість за наданим кредитом; 6551,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 листопада 2019 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО