Решение № 85648971, 12.11.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 915/2017/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача – Травянка Л.В. – дов.№3795/10-01-01/Вих від 22.10.2019,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис”, 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, буд.32/3

про: стягнення 41 650,88 грн.,

19.09.2019 Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3189/18-01-02/Вих/18 від 18.09.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис” заборгованості у розмірі 41 650,88 грн., яка складається з 32 916,06 грн. – основна заборгованість, 2 139,48 грн. – 3% річних, 6 595,34 грн. – інфляційні та судовий збір.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди окремого індивідуально визначеного рухомого державного майна в частині своєчасної оплати за орендоване майно.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22 жовтня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.

Судове засідання призначене на 22.10.2019 за клопотанням відповідача було відкладено на 12 листопада 2019 року. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву, а позивачу для надання відповіді на відзив за наявності.

31.10.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив в якому зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного рухомого державного майна №27-П-МИФ-15 у кількості 6 одиниць. Зазначає, що виконання даного Договору проходило з численними порушеннями зобов`язань з боку позивача. Відповідач у відзиві просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду у справі №915/2017/19 на 9 місяців на умовах щомісячного погашення боргу рівними частинами, оскільки товариство є активним суб`єктом на ринку надання послуг зі збирання шкідливих відходів. Однак за підсумками 9 місяців 2019 року у підприємства значно знизився прибуток, а отриманий дохід від господарського діяльності покриває витрати підприємства на господарську діяльність, сплату заробітної плати, податків, зборів та обов`язкових платежів. Вказує, що одноразова сплата боргу відповідачем істотно погіршить соціальне забезпечення працівників підприємства та може призвести до несплати заробітної плати працівникам (у зв`язку з чим ТОВ «ЮГ-Спецсервіс» може втратити трудовий колектив, що в свою чергу може призвести до зупинення діяльності підприємства), та інших обов`язкових платежів. Зазначає, що стягнення всієї суми заборгованості з ТОВ «ЮГ-Спецсервіс» в повному обсязі без застосування розстрочки виконання унеможливить його подальше виконання та призведе до неможливості виконання соціальних зобов`язань перед працівниками ТОВ «ЮГ-Спецсервіс» та зупинення роботи підприємства.

Відповідач в судове засідання 12.11.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38249197 (а.с.52).

Розглянувши матеріали справи, заглухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18 лютого 2015 року між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі т.в.о. начальника Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис” (далі – орендар) було укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна №27-П-МИФ-15 (далі – Договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме майно у кількості 6 одиниць, як об`єкт в цілому, що обліковується на окремому балансі МФ ДП «АМПУ» (адміністрації Миколаївського МП) (надалі – Майно) (Додаток №1, який є невід`ємною частиною Договору), і вартість якого визначена відповідно до висновку про вартість майна, зазначеного в «Звіті з оцінки окремого індивідуально визначеного рухомого майна у кількості 6 одиниць, що обліковується на окремому балансі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (м.Миколаїв, вул.Заводська, 23)» (надалі – Звіт), виконаного ТОВ «Миколаївська оціночна компанія» і становить 421 460,00 грн. без урахування ПДВ. За момент оцінки прийнята дата 30.11.2014 (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном згідно Договору з моменту підписання сторонами акту приймання – передачі майна.

Згідно п.2.4 Договору, обов`язок щодо складання акта приймання – передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. В акті приймання – передавання майна визначається фактичний технічний стан майна на момент його передачі орендарю/орендодавцю (форма Акта приймання – передавання майна зазначена в Додатку №2, який є невід`ємною частиною Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 №786 (із змінами та доповненнями), за ставкою 10 % від вартості майна, зазначеної в п.1.1 Договору і становить згідно з розрахунком (Додаток №3, який є невід`ємною частиною Договору), без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2014 року 3686,27 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У відповідності до п.3.4 Договору, у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова оренда плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15 -го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але на раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.

Пунктом 3.9 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання – передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання – передавання майна і діє протягом 2 років 338 днів, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п.11.7 Договору, у разі припинення дії цього Договору, майно повертається орендарем орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання – передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання – передавання про повернення майна покладається на орендаря.

02 березня 2016 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання – передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна відповідно до Договору №27-П-МИФ-15 від 18.02.2015, згідно якого позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду наступне окреме індивідуально визначене державне рухоме майно у кількості 6 одиниць, як об`єкт в цілому, що обліковується на окремому балансі МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського МП) згідно додатку 1 до Договору №27-П-МИФ-15 від 18.02.2015, а саме: насос дренажний занурювальний Wilo TMW 32/11 НД (для агресивних жидкостей) (інвентарний №164059) в кількості 1 одиниці; система прийому лляльних і баластних вод (інвентарний №19259) в кількості 1 одиниці; система збору нафтопродуктів (інвентарний №19282) в кількості 1 одиниці; система очищення лляльних і баластних вод (інвентарний №19293) в кількості 1 одиниці; система автоматики (інвентарний №19294) в кількості 1 одиниці; лоток (інвентарний №60616) в кількості 1 одиниці (а.с.23).

10 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до Договору №27-П-МИФ-15 від 18.02.2015, згідно якої сторони домовились вважати Договір розірваним з дати підписання цієї Додаткової угоди, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання зобов`язань (а.с.25).

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки щодо сплати орендної плати за Договором під час його дії, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року в загальній сумі 32 916,06 грн.

Позивачем на виконання умов Договору були виставлені відповідачу рахунки, а саме:

- рахунок №28632548 від 30.04.2017 на суму 7 471,06 грн. (а.с.28);

- рахунок №35422548 від 31.05.2017 на суму 7 568,18 грн. (а.с.29);

- рахунок №42912548 від 30.06.2017 на суму 7 689,28 грн. (а.с.30);

- рахунок №53752548 від 31.07.2017 на суму 7 704,66 грн. (а.с.31);

- рахунок №64292548 від 31.08.2017 (за оренду майна у серпні з 01.08 по 10.08) на суму 2 482,88 грн. (а.с.32).

Вказані рахунки були отримані представником відповідача, про що свідчить підпис уповноваженої особи в журналі реєстрації рахунків (гривня) за 2017 рік (а.с.33 – 38).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, що зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Частинами 1,6 ст. 283 Господарського Кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 180 Господарського Кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 916,06 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько – правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку станом на 11.09.2019 (а.с.27) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 139,48 грн. нараховані:

- по рахунку №28632548 від 30.04.2017 на суму заборгованості 7 471,06 грн.

за період з 21.05.2017 по 11.09.2019 в розмірі 517,65 грн.;

- по рахунку №35422548 від 31.05.2017 на суму заборгованості 7568,18 грн.

за період з 21.06.2017 по 11.09.2019 в розмірі 505,10 грн.;

- по рахунку №42912548 від 30.06.2017 на суму заборгованості 7689,28 грн.

за період з 21.07.2017 по 11.09.2019 в розмірі 494,22 грн.;

- по рахунку №53752548 від 31.07.2017 на суму заборгованості 7704,66 грн.

за період з 21.08.2017 по 11.09.2019 в розмірі 475,58 грн.;

- по рахунку №64292548 від 31.08.2017 на суму заборгованості 2 482,88 грн.

за період з 21.09.2017 по 11.09.2019 в розмірі 146,93 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.27) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 6 595,34 грн. нараховані:

- по рахунку №28632548 від 30.04.2017 на суму заборгованості 7 471,06 грн.

за період з травня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1658,66 грн.;

- по рахунку №35422548 від 31.05.2017 на суму заборгованості 7568,18 грн.

за період з червня 2017 по серпень 2019 року в розмірі 1 561,54 грн.;

- по рахунку №42912548 від 30.06.2017 на суму заборгованості 7689,28 грн.

за період з липня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1 440,45 грн.;

- по рахунку №53752548 від 31.07.2017 на суму заборгованості 7704,66 грн.

за період з серпня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1 425,07 грн.;

- по рахунку №64292548 від 31.08.2017 на суму заборгованості 2 482,88 грн.

за період вересня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 462,18 грн.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних становить 6 667,01 грн. нарахованих:

- по рахунку №28632548 від 30.04.2017 на суму заборгованості 7 471,06 грн.

за період з травня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1 686,22 грн.;

- по рахунку №35422548 від 31.05.2017 на суму заборгованості 7568,18 грн.

за період з червня 2017 по серпень 2019 року в розмірі 1589,09 грн.;

- по рахунку №42912548 від 30.06.2017 на суму заборгованості 7689,28 грн.

за період з липня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1468,00 грн.;

- по рахунку №53752548 від 31.07.2017 на суму заборгованості 7704,66 грн.

за період з серпня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 1452,63 грн.;

- по рахунку №64292548 від 31.08.2017 на суму заборгованості 2 482,88 грн.

за період вересня 2017 року по серпень 2019 року в розмірі 471,07 грн., але враховуючи принцип диспозитивності судом розглядаються позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 6 595,34 грн.

При цьому, слід зазначити, що позивачем при складанні загальної суми інфляційних втрат допущена помилка, а саме розмір інфляційних при складанні сум становить 6 547,90 грн. (1658,66 грн. + 1561,54 грн. + 1440,45 грн. + 1425,07 грн. + 462,18 грн.), а не 6 595,34 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 6 547,90 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 47,44 грн. (6 595,34 грн. – 6 547,90 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду у справі №915/2017/19 на 9 місяців згідно наданого графіку.

Представник позивача у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення суду заперечує, просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами, які надають суду право на розстрочення виконання рішення суду.

Строк оплати за Договором починає свій відлік з квітня 2017 року, однак оплата за орендоване майно відповідачем, навіть поетапно, здійснена не була. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочки виконання рішення, відповідачем не надано, згоди позивача на розстрочку виконання рішення суду відповідачем не отримано. Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Так, даний спір виник з вини відповідача, спірна сума заборгованості не погашалась заявником протягом тривалого часу. Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Законодавець пов`язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Також суд зазначає, що фінансове становище відповідача, яке на думку самого відповідача є скрутним, утворилось внаслідок його господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Вказане є підставою для відмови у розстроченні виконання рішення.

У той же час, відповідач не позбавлений права, за наявності достатніх підстав, звернутися до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення рішення на стадії виконання рішення суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Позивачем оплачено позов судовим збором у сумі 1921,00 грн. за платіжним дорученням від 18.09.2019 №1325.

Враховуючи те, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1917,16 грн. (41 603,44 (сума задоволених позовних вимог) : 41 650,88 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 0,998% (відсоток задоволених позовних вимог) Х 1921,00 (сплачена сума судового збору).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис” (54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, буд.32/3, код ЄДРПОУ 36622957) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) заборгованості у розмірі 32 916,06 грн., 2 139,48 грн. – 3% річних, 6 547,90 грн. – інфляційних та 1917,16 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 12.11.2019, повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019.

Суддя Н.О. Семенчук