Решение № 85643371, 11.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року Чернігів Справа № 825/1902/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача Підгорного К.Є. , представника відповідача Дарди О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.09.2016 № 1479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області», яким на начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.11.2016 № 219 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 (М -005422 ), начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції його притягнуто незаконно, оскільки порушень службової дисципліни, про які йдеться в оскаржуваному наказі, не вчиняв. Вказує, що функцій водія автомобіля 10.09.2016 о 02:30 не виконував, а сам автомобіль не рухався, а тому твердження про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не відповідає дійсності. Вказує, що відповідачем в оскаржуваному наказі не обґрунтовано те, чому при визначенні виду дисциплінарного стягнення не взято до уваги всі матеріали, які характеризують позивача з позитивного боку, та необхідність саме звільнення позивача зі служби в поліції, а не застосування іншого дисциплінарного стягнення.

Відповідач подав заперечення на позов, які суд розцінює як відзив на позов, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведеного службового розслідування було встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_2 , перебуваючи поза службою, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження тесту для встановлення стану алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер» та в умовах лікарні відмовився в присутності двох свідків, вчинив суспільно небезпечне діяння та не виконав законні вимоги поліцейських, порушив вимоги статті 18 Закону України «Про національну поліцію», не виконав вимоги Правил дорожнього руху України.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 07.08.2019 провадження у справі було зупинено до 15.10.2019 у зв`язку зі зверненням сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення; ухвалою суду від 15.10.2019 позовну заяву в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_2 з 10.11.2016 на службі в поліції на посаді начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було залишено без розгляду; ухвалою суду від 15.10.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, викликано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Вислухавши пояснення представників сторін, заслухавши показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 до 06.11.2015 працював в органах внутрішніх справ, наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с його призначено, в порядку переатестування, начальником сектору Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з присвоєнням спеціального звання підполковник поліції (т. 1 а.с. 46).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.11.2016 №219 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_2 (М-005422), начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1 а.с. 47).

Підставою для звільнення зі служби слугував наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Альохіна Е.В. від 13.09.2016 наказ № 1479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області», яким за порушення службової дисципліни, вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині керування 10.09.2016 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, невиконання законних вимог поліцейських патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, начальника сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції (т. 1 а.с. 10).

Вказаний наказ був виданий на підставі висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни 10.09.2016 начальником сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_2, затвердженого т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області Альохіним Е .В . 21.09.2016 (т. 1 а.с. 61-62).

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 10.09.2016 року начальник сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковник ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, хитка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя) піддав небезпеці учасників дорожнього руху, вчинив суспільно небезпечне діяння та не виконав законні вимоги поліцейських у частині відмови від проходження медичного огляду у передбачений законом спосіб, порушив вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», не виконав вимоги Правил дорожнього руху України. Позивач від проходження тесту для встановлення стану алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер» та в умовах лікарні відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а вищевказані обставини підтверджуються поясненнями наданими в рамках службового розслідування поліцейськими управління патрульної поліції у м. Чернігові лейтенанта поліції ОСОБА_7 та старшого сержанта поліції ОСОБА_11

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

В силу частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно пункту 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» № 901-VIII від 23.12.2015 до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Так, статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В силу статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт. Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині керування 10.09.2016 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, невиконання законних вимог поліцейських патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, хоч постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2016, яка набрала законної сили 18.10.2016, у справі № 750/8736/16-п було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв`язку з відсутністю складу правопорушення (т. 1 а.с. 57), водночас в межах розгляду цієї справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 12.09.2016 на підставі інформації про те, що 10.09.2016 працівниками Управління патрульної поліції в місті Чернігові ДПП задокументовано факт вчинення адміністративного правопорушення начальником сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковником поліції ОСОБА_2, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Альохіним Е.В. видано наказ № 1081 про призначення службового розслідування (т.1 а.с. 80).

Згідно наданих під час службового розслідування пояснень поліцейських управління патрульної поліції у м. Чернігові лейтенанта поліції ОСОБА_7 та старшого сержанта поліції ОСОБА_11 10.09.2016 о 02:00 в м. Чернігові по вул. Савчука, 1 ними був зупинений транспортний засіб Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При перевірці документів та спілкуванні з позивачем, в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти водію тест «Драгер» шляхом його продування та запропоновано пройти освідчення на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що останній відмовився. Потім в присутності свідків було також запропоновано пройти вказані тести, на що ОСОБА_2 відмовився в присутності свідків (т. 1 а.с. 71, 73).

В наданих під час службового розслідування поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що адміністративний протокол за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення складений неправомірно (т.1 а.с. 72).

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під час службового розслідування надали пояснення, що 10.09.2016 о 02:34 були запрошені поліцейськими в якості свідків та в їх присутності ОСОБА_2 під час спілкування з поліцейськими відмовився від продуття приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На їх думку, ОСОБА_2 знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 77-78).

Судом було допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що був запрошений поліцейськими в якості свідка за адресою вул. Савчука , до водія не підходив, розмов між патрульними поліцейськими та позивачем не чув, зокрема, про відмову від проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння, довіряв тому, що казали поліцейські.

Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначив, що до нього під`їхали поліцейські, які попросили бути свідком, підписав пояснення, що були продиктовані поліцейським. Вказує, що при ньому поліцейські не пропонували позивачу пройти освідчення, розмов між поліцейськими та позивачем не чув, не бачив, щоб позивач перебував за кермом.

Таким чином висновок службового розслідування в частині встановлення обставин щодо відмови ОСОБА_2 від проходження тесту для встановлення стану алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер» та в умовах лікарні суперечить показам свідків, які були надані під час розгляду даної справи та під час розгляду Деснянським районним судом м. Чернігова справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в яких свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтвердили факт, що позивач перебував в стані алкогольного сп`яніння та в їх присутності відмовлявся від проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що дана обставина є суттєвою для вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, оскільки Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, передбачає обов`язковість присутності двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський.

Оцінюючи обґрунтованість оскаржуваних наказів, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Разом з тим, відповідачем не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення службової дисципліни, які відображені у висновках службового розслідування, крім пояснень патрульних поліцейських, які, в свою чергу суперечать показам свідків, наданих під час розгляду даної справи.

Також, відповідачем не обґрунтовано необхідність накладення на позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито заходів щодо об`єктивного та оперативного встановлення обставин, які б доводили вину позивача, оскільки саме проведення розслідування в частині, що стосується позивача, було поверховим та неповним.

За таких обставин, внаслідок недоведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем службової дисципліни, що тягне за собою застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.09.2016 № 1479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області»; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.11.2016 № 219 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 (М -005422 ), начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.09.2016 № 1479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.11.2016 № 219 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 (М -005422 ), начальника сектору Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.11.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна