Постановление суда № 85527742, 25.09.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/2732/17

Провадження № 1-кп/237/174/19

УХВАЛА

іменем України

25.09.2019 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

за участю секретаря Лахно Т.Г.,

прокурора Галкіної О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника Погасяна С.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Курахове клопотання захисника Погосяна Сергія Едуардовича про витребування речових доказів,-

В С Т А Н О В И В:

До Мар`їнського районного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201650000001195 від 04.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні захисник Погосян С.Е. заявив клопотання про витребування речових доказів з метою їхнього дослідження у судовому засіданні, Прокурор та обвинувачені не заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Суд, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

«Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження» – ч.2 ст. 91 КПК України.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.93 КПК україни сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлюючи порядок збирання доказів у процесі доказування, законодавець не надав права суду витребувати речові докази від обвинувачення, оскільки під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені клопотання про витребування речових доказів.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 26 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника Погосяна Сергія Едуардовича про витребування речових доказів відмовити.

Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Сенаторов