Постановление суда № 85505913, 11.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2101/19

Провадження № 1-кс/161/9119/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Артиш Я.Д.

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. про самовідвід від судового провадження № 161/2101/19 (1-кп/161/495/19) про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2019 року судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Артиш Я.Д. передано заяву про самовідвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. від судового провадження № 161/2101/19 (1-кп/161/495/19) про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, оскільки потерпілий у провадженні ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , яка є працівником Луцького міськрайонного суду Волинської області, а тому, на його думку, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75, п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України він немає права брати участь у цьому ж провадженні.

В судове засіданні учасники судового провадження не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

Оглянувши та дослідивши матеріали заяви про самовідвід та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що заява про самовідвід судді підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Вимогами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з цим, п. 66 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Мироненко і Мартенко проти України" вказано, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У відповідності до вимог п. 70 зазначеного рішення Європейського суду з прав людини у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Згідно до вимог п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом судді України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, потерпілим у провадженні є ОСОБА_2 - батько ОСОБА_3 , яка є працівником Луцького міськрайонного суду Волинської області, а тому він немає права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції та згідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя Сівчук А.Є. підлягає самовідводу.

Крім того, задовольняючи самовідвід судді з наведених вище підстав, суд вважає за необхідне, у відповідності до положень, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України, згідно яких кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, звернутись з поданням до Волинського апеляційного суду для вирішення питання про підсудність, оскільки наведені обставини об`єктивно перешкоджають розгляду справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 34, 75, 81, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. про самовідвід від судового провадження № 161/2101/19 (1-кп/161/495/19) про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України – задовольнити та відвести суддю Сівчука А.Є. від участі у розгляді даного судового провадження.

Матеріли судового провадження про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України скерувати до Волинського апеляційного суду для вирішення питання про підсудність.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д. Артиш