Решение № 85441695, 09.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30411/16-ц

Провадження № 2/761/237/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Притули Н.Г.

при секретарях: Краснянській С.В., Припутневич В.І.,

Карапетян А.С., Позднякову В.С.,

за участі представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової Валентини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про встановлення фактів, визнання протиправною нотаріальної дії, визнання недійсним договору в частині,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової Валентини Михайлівни, ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про встановлення фактів, визнання протиправною нотаріальної дії, визнання недійсним договору в частині.

Під час слухання справи було замінено відповідача ОСОБА_4 , який помер, на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

В позовних вимогах позивач просить:

-встановити факт, що на момент укладення договору іпотеки між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» і ОСОБА_4 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. в реєстрі 25.02.2008 року за №2042, ОСОБА_3 не надавала жодної нотаріально оформленої згоди ОСОБА_4 на передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його зобов`язань за кредитним договором від 25.02.2008 року за №36-2008 в розмірі 338 000,00 доларів США;

-встановити факт, що заява ОСОБА_3 підпис на якій засвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. в реєстрі за №2044, не є належним чином нотаріально оформленою згодою ОСОБА_3 на передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 25.02.2008 року за №36-2008 в розмірі 338 000,00 доларів США, не містить істотних умов щодо визначення розміру кредитних зобов`язань та інформації про жодний кредитний договір, а нотаріальна дія щодо засвідчення підпису ОСОБА_3 на цій заяві зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. після укладення та нотаріального оформлення договору іпотеки між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» і ОСОБА_4 , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. в реєстрі 25.02.2008 року за №2042;

-встановити факт, що при вчиненні нотаріальної дії щодо засвідчення підпису на заяві ОСОБА_3 зареєстрованої в реєстрі за №2044приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. не роз`яснила ОСОБА_3 умови та розмір кредитних зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 25.02.2008 року за №36-2008;

-визнати нечинною та протиправною нотаріальну дію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової В.М. щодо засвідчення підпису на заяві ОСОБА_3 , яку вчинено 25.02.2008 року із внесенням до реєстру за №2044;

-визнати недійсним в частині зазначення відомостей про згоду ОСОБА_3 на передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 25.02.2008 року за №36-2008 в розмірі 338 000,00 доларів США, договір іпотеки укладений між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» і ОСОБА_4 , зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. в реєстрі 25.02.2008 року за №2042.

Вимоги обгрунтовані тим, що у період з 2003 року по 2014 рік позивач та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка була оформлена на ОСОБА_4

25.02.2008 року вони домовились про те, що ОСОБА_3 напише ОСОБА_4 заяву про можливість у майбутньому передати квартиру в іпотеку, без зазначення в ній жодних істотних умов, так як кошти потрібні були для лікування ОСОБА_4

Вказана заява не оформлювалась на нотаріальному бланку, не встановлювала розміру кредитних зобов`язань, які можуть бути забезпечені іпотекою, тому позивач вважала її лише заявою про наміри, так як вона не мала жодної юридичної сили. Належно оформлену заяву позивач мала надати вже на момент підписання договору іпотеки.

Однак позивачу стало відомо, що шляхом обману ОСОБА_4 використав вказану заяву та оформив договір іпотеки в преамбулі якого зазначено про наявність якоїсь невідомої, але ніби-то нотаріально оформленої згоди про передання квартири в іпотеку за невідомим кредитним договором для забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_4 в розмірі 338 000,00 доларів США.

Як зазначає позивач, її заява зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій після реєстрації договору іпотеки, а тому відповідно не могла бути використана при його укладенні та посвідченні. А тому позивач стверджує, що вона на момент посвідчення договору іпотеки не надавала жодної згоди на передачу квартири в іпотеку.

В той же час позивач зазначає, що приватний нотаріус Шевельова В.М. вчинила протиправну нотаріальну дію щодо засвідчення підпису позивача на заяві від 25.02.2008 року, зареєстровану в реєстрі за №2044 та протиправно оформила договір іпотеки.

12.02.2018 року до суду надійшов відзив відповідача - ПАТ «Дельта Банк» в яких представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що в Кредитному договорі міститься згода ОСОБА_3 на його укладення та отримання кредиту на умовах, викладених у кредитному договорі. ОСОБА_3 надала письмову згоду на передачу квартири в іпотеку. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2013 року було встановлено про відсутність необхідності отримання згоди інших осіб на передачу квартири в іпотеку. Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу як і належності їм майна на праві спільної сумісної власності пов`язується з набранням законної сили рішенням суду. Припущення про недобросовісність сторін іпотечного договору виключаються, так як Банк ознайомив ОСОБА_3 . з умовами кредитного договору та в нотаріально посвідченій згоді ОСОБА_3 надала згоду на передачу квартири в іпотеку.

Крім того, 26.02.2018 року до суду надійшла заява представника Банку в якому він просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності так як позивач дізналась про порушення власних прав 25.02.2008 року та у квітні 2013 року позивач зверталась з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, що свідчить про обізнаність позивача з фактом укладення іпотечного договору.

01.06.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи в її відсутність. 21.12.2016 року до суду надійшли заперечення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової В.М. в яких вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що на виконання п.5 Глави І Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» заява-згода ОСОБА_3 засвідчувалася в одному екземплярі який призначався для зберігання у нотаріуса, який посвідчував договір іпотеки, а тому викладення цієї заяви на бланку нотаріальних документів не вимагалось. Так як квартира придбавалась ОСОБА_4 до спільного проживання з ОСОБА_3 та без її згоди, а тому квартира належала іпотекодавцю на праві особистої приватної власності. Але оскільки позивачка по своїй ініціативі заявила про спільне проживання з Іпотекодавцем, було посвідчено її підпис на заяві-згоді на умовах, на розсуд Іпотекодавця для виключення можливості збільшення вартості предмету іпотеки за рахунок Позивачки протягом трьох років проживання з 01.08.2006 року по 25.02.2008 року. Реєстрація заяви-згоди після реєстрації договору іпотеки не виключає її юридичної вірогідності. Також нотаріус зазначила, що ОСОБА_3 була присутня при підписанні умов кредитного договору та була з ними знайома.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні, яке відбулось 09.10.2018 року заперечив проти задоволення позовних вимог так як вони не обґрунтовані на вимогах закону. В судове засідання, яке відбулось 09.10.2019 року представник не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив до суду не направив.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом стст.572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст.578 ЦК та ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із ч.1 ст.219 ЦК у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, п.6 ст.3 ЦК до засад цивільного законодавства віднесено серед іншого добросовісність.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України та ч.2 ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном уважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.02.2008 рокуміж ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» (далі - Банк) і ОСОБА_4 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №36-2008.

За Договором іпотеки від 25.02.2008 року, укладеного між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» (далі - Іпотекодержатель) і ОСОБА_4 (далі - Іпотекодавець), зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. в реєстрі 25.02.2008 року за №2042 ОСОБА_5 передав в іпотеку ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №36-2008 від 25.02.2008 року, яким передбачено відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на споживчі потреби з наданням окремими частинами (траншами) з лімітом кредитування у сумі 338 000,00 доларів США строком з 25.02.2008 року по 25.02.2011 року.

Як зазначено в преамбулі договору, ОСОБА_4 діяв за згодою громадянки ОСОБА_3 з якою він проживає однією сім`єю.

На момент передачіспірноїквартири в іпотеку банку, квартира належала на правівласності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2003 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. 25.02.2008 року була посвідчена заява ОСОБА_3 за якою вона надала згоду ОСОБА_4 з яким проживає однією сім`єю на передачу в іпотеку ВАТ «Інпромбанк» в забезпечення кредитних зобов`язань взятих в інтересах сім?ї квартири АДРЕСА_1 , на умовах на його розсуд.

Заява зареєстрована нотаріусом в реєстрі за №2044.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.12.2011 року, яке набрало законної сили, у справі №2-10549/11 визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням встановлено, що в період з 1996 року по 2007 рік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та 24.09.2003 року придбали квартиру АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_4 та належить їм на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року (справа №2610/8434/2012) по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, суд визнав за ОСОБА_3 право власності на вищевказану квартиру та припинив право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті із заявою про прийняття спадщини спадкоємці не звертались.

В той же час як вбачається, ПАТ «Дельта Банк», як правонаступник ПАТ «Інноваційно-промислового банку» звернувся з вимогою кредитора на суму 4 206 869,99 грн. на підставі Кредитного договору №36-2008 від 25.02.2008 року.

Також судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.03.2014 року (справа №761/11606/13) при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про визнання недійсною згоду, визнання недійсним і скасування запису в реєстрі, визнання недійсним договору іпотеки встановлено, що станом на час передачі спірної квартири в іпотеку право власності на неї було зареєстровано лише за ОСОБА_4 , а тому надання згоди на таке інших осіб не потребувало.

Рішення суду про визнання квартири спільною частковою власністю позивачки та ОСОБА_4 ухвалено 14.12.2011 року, тобто зазначені факти встановлено судом більш як через три роки після укладення договору іпотеки, що не впливає на суть правовідносин, які склалися в зв`язку з укладенням цього договору, оскільки на момент укладення правочину - 25.02.2008 року єдиним власником був ОСОБА_4 .

Так як вказані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, вони у відповідності до положень ч.6 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

В позовних вимогах позивач просила визнати нечинною та протиправною нотаріальну дію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової В.М. щодо засвідчення підпису на заяві ОСОБА_3 , яку вчинено 25.02.2008 року із внесенням до реєстру за №2044

Згідно статей 34 та 36 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього Закону, зокрема, засвідчує справжність підпису на документах.

Стаття 78 Закону України «Про нотаріат» передбачала, що нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Пункти 2 та 3 Глави І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5, приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, засвідчують справжність підпису на документах.

В той же час пункт 5 Глави І вказаної інструкції передбачав, що нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (далі - спеціальні бланки).

На спеціальних бланках викладаються примірники:

правочинів, для яких чинним законодавством установлено обов`язкову нотаріальну форму (крім засновницьких договорів та установчих актів);

правочинів, для яких чинним законодавством не передбачено обов`язкової нотаріальної форми, але які посвідчуються на бажання сторін;

договорів про розірвання всіх вищезгаданих правочинів, а також про внесення змін та доповнень до нотаріально посвідчених правочинів;

свідоцтв про встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

свідоцтв про право на спадщину;

свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя;

свідоцтв про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);

свідоцтв виконавця заповіту;

свідоцтв про посвідчення фактів (підпункти 16-19 пункту 2 цієї Інструкції);

свідоцтв про посвідчення та прийняття на зберігання секретних заповітів;

свідоцтв про прийняття на зберігання документів;

свідоцтв про передачу заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

актів про морські протести та протести векселів;

дублікатів документів.

Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання спеціального бланка, є нечинними.

Спеціальні бланки не використовуються: при вжитті заходів до охорони спадкового майна; установленні опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою; установленні опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме; при укладанні договору про управління спадщиною; при прийнятті в депозит грошових сум і цінних паперів.

На спеціальних бланках виконуються всі примірники документів, за винятком примірника, який залишається у справах нотаріуса або державного нотаріального архіву. На цьому примірнику нотаріус указує серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі "Зміст нотаріальної дії".

На прохання зацікавлених осіб використання спеціальних бланків нотаріусами допускається також і при вчиненні нотаріальних дій, щодо яких їх використання не є обов`язковим.

Отже, як вбачається з вимог Інструкції, при посвідченні заяви не передбачено обов`язкове використання спеціальних бланків.

Позивач в позовній заяві зазначала, що їй мало бути роз`яснено зміст договору іпотеки та умови кредитного договору та розміру кредитних зобов`язань, проте діючим законодавством не покладено на нотаріусів обов`язок вчиняти такі дії та з копії Кредитного договору вбачається, що ОСОБА_3 дала згоду на укладення договору та отримання кредиту на умовах, викладений цим кредитним договором, про що проставила власний підпис 25.02.2008 року.

Позивач, звертаючись до суду з позовом просила встановити ряд фактів, проте суд не вбачає підстав для задоволення в цій частині вимог позовної заяви оскільки встановлення зазначених обставин в судовому засіданні позивач визначає, як підставу для визнання нечинною та протиправною нотаріальної дії та визнання договору іпотеки недійсним в частині зазначення відомостей про згоду позивача на передання в іпотеку квартири та не зазначає яким чином від встановлення зазначених фактів залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача.

Так як суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому не вбачається підстав для застосування строків позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової Валентини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про встановлення фактів, визнання протиправною нотаріальної дії, визнання недійсним договору в частині - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2019 року

Суддя: Н.Г.Притула