Решение № 85374621, 31.10.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/9193/19,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість у розмірі 39836,92 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Ренесанс Капітал" та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №GР-8026471 видано кредит у сумі 17219,08 грн.. 19 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Ренесанс Капітал" припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", на баланс якого була передана заборгованість за кредитним договором. Відповідач не виконує свої кредитні зобов"язання належним чином довготривалий строк, внаслідок чого має заборгованість, яка станом на 22 квітня 2019 року складає 39836,92 грн., з яких: 12362,32 грн. - заборгованість за кредитом; 1112,64 грн. - заборгованість процентами; 3744,12 грн. - заборгованість за комісією; 22617,84 грн - штрафні санкції.

22 липня 2019 року відповідачем подано відзив (вх.№38564/19), згідно якого просив відмовити Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" в позові у повному обсязі за безпідставністю позовних вимог. Зазначає, що 03 листопада 2015 року ним було підписано Пропозицію укласти договір (оферта). Працівник банку, який здійснював оформлення кредиту і видачу платіжної картки, повідомив його про те, що зі всіма іншими умовами кредитування (крім тих, що зазначені в Оферті), він зможе самостійно ознайомитись за допомогою офіційного сайту банку. Тобто, з жодними банківськими документами, зокрема, Загальними умовами Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку, його ознайомлено не було. Позивач не надав належних доказів видачі йому кредиту, документально не підтвердив передання йому одного з оригінальних примірників кредитного договору, а також не довів факту ознайомлення його з чинною на момент складання Оферти редакцією Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 липня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень.

В судовому засідання неодноразово були оголошені перерви.

Представник позивача в судове засідання 31 жовтня 2019 року не з"явився, згідно поданої заяви за вх.№43090/19 від 15.08.2019, просив справу розгляунти у відсутність представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, згідно поданої заяви за вх.№48777/19 від 23.09.2019, просив справу розглянути у його відсутність, правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

03 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" було підписано Пропозицію укласти договір (оферта) з доданими до неї Загальними умовами договорів кредитування, відкриття та подання рахунків, що в цілому становили кредитний договір №GP-8026471.

ПАТ "ПУМБ" за вих. № 1894 від 25 липня 2017 року направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій зазначив, що ПАТ "ПУМБ" є правонаступником усіх прав та обов"язків АТ "Банк ренесанс капітал", та станом на 25 липня 2017 року у ОСОБА_1 існує заборгованість перед банком у розмірі 19584,15 грн., а тому вимагає погасити заборгованість по кредитному договору до 01 серпня 2017 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № GP-8026471 від 03 листопада 2015 року, ОСОБА_1 станом на 22 квітня 2019 року має заборгованість по кредиту у розмірі 39836,92 грн., з яких: 12362,32 грн. - заборгованість за кредитом; 1112,64 грн. - заборгованість процентами; 3744,12 грн. - заборгованість за комісією; 22617,84 грн - штрафні санкції.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов"язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п.22 ч.1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов"язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов"язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді Пропозиції укласти договори (оферта), оскільки Пропозиція укласти договори (оферта) це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ "Банк ренесанс капітал" дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з"ясування змісту кредитного договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У Пропозиції укласти договори (оферта) від 03 листопада 2015 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов"язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред"являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути комісію та штрафні санкції.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на п. 6.2 Загальних Умов кредитування, на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта), проте не надав їх до позовної заяви.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Загальні Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії та штрафних санкцій.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови кредитування, відсутність у кредитному договорі домовленості сторін про сплату штрафних санкцій за користування кредитними коштами, надані банком Пропозиції укласти договори (оферта) від 03 листопада 2015 року не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.

У зв"язку з наведеним, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", місцезнаходження, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4, ЄДРПОУ 14282829,

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 04 листопада 2019 року.

Суддя -